Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 травня, 2017   ▪   Олександр Крамар   ▪   Версія для друку

Чи є життя без антрациту

Реальність останніх місяців підтвердила, що критична залежність української енергетики від ОРДіЛО була лише штучно нав’язаним міфом
Матеріал друкованого видання
№ 19 (495)
від 11 травня
Чи є життя без антрациту

Більш як два роки після окупації Росією частини Луганської та Донецької областей країні нав’язувалася думка про неможливість нормального функціонування української електроенергетики без стабільного постачання антрацитового вугілля звідти. Цим обґрунтовувалася необхідність масштабних фінансо­­вих вливань і збереження безперешкодної торгівлі з підконтрольними ворогу територіями, що використовувалися значною мірою для фінансування війни проти України. І представники енергетичного монополіста ДТЕК, і чиновники різних рівнів переконували, що інакше на країну чекають катастрофічний сценарій, дефіцит і різке подорожчання струму. Проте перше ж випробування практикою спростувало всі ці міфи. Зокрема, підтвердилися й прогнози та розрахунки Тижня, який ще до початку (див. «На межі штучного блекауту», № 32/2016, «Олігархи на боці ворога», № 49/2016) та в розпал блокади ОРДіЛО (див. «Підгодовуючи ворога», № 6/2017, «Енергетична незалежність vs монополія Ахметова», № 10/2017) на конкретних цифрах обґрунтовував, що відмова від вугілля з ОРДіЛО цілком можлива й не спричинить ані колапсу української енергетики, ані суттєвого подорожчання струму. Досвід останніх місяців наочно підтвердив відповідні аргументи та розрахунки й спростував усі страшилки.

Насамперед аналіз даних ДП «Енергоринок» від лютого, коли вперше було вжито заходів з економії антрациту та заміни генерації струму блоками ТЕС, які працюють на ньому, на електрику з АЕС, ГЕС та вироблену з газового вугілля, підтвердив розрахунки Тижня щодо можливості майже цілковитої відмови від дефіцитного палива з окупованих територій. В останню декаду лютого, а також у березні та квітні частка Енергоатома та ГЕС у постачанні струму на оптовий енергоринок порівняно з аналогічним періодом 2016-го зросла приблизно з 60–64% до 70–72%, а частка ТЕС, навпаки, зменшилася з 28–27% до 19–21%, тобто на 30–35%. А оскільки генерація блоками, які працюють на антрациті, традиційно становила близько 40% усього виробництва ТЕС, це дало змогу відмовитися від більшої частини їхніх потужностей і відповідного спалювання дефіцитної марки вугілля.

Звітність Міненерго про виробництво струму за березень 2017 року свідчить, що загалом того місяця виробництво струму в країні незначно зменшилося порівняно з аналогічним періодом 2016-го в результаті падіння споживання. Однак при цьому зміна структури з погляду подолання штучної залежності від постачання антрациту з ОРДіЛО

виявилася справді радикальною. У річному балансі генерація електроенергії на березень 2017-го планувалася на рівні 14 млрд кВт•год, тоді як фактично було вироблено 13,27 млрд кВт•год, на АЕС — відповідно 7,6 млрд кВт•год і 8,03 млрд кВт•год, на ТЕС — 5,1 млрд кВт•год і 3,9 млрд кВт•год, на ГЕС — 0,9 млрд кВт•год і 1,2 млрд кВт•год. При цьому зменшення генерації на ТЕС значною мірою досягли саме завдяки антрацитовим теплоелектростанціям. Так, антрацитові ТЕС ДТЕК у Дніпропетровській області (Придніпровська та Криворізька) скоротили виробництво з 496,6 млн кВт•год у березні 2016-го до 241,6 млн кВт•год у березні 2017‑го. Антрацитові ТЕС державної Центренерго (Трипільська та Зміївська) — з 432,4 до 205,4 млн кВт•год, а Слов’янська ТЕС, яку пов’язують з Олександром Януковичем, узагалі зупинила свою роботу та виробила лише 3,4 млн кВт•год, тоді як у березні 2016‑го — 254,7 млн кВт•год. Генерація на Луганській ТЕС ДТЕК впала з 325,4 до 289,1 млн кВт•год.

За активного сприяння чиновників українцям донедавна штучно нав’язували залежність від дорогого струму ДТЕК та інших ТЕС, виробленого з антрациту із ОРДіЛО

У результаті загалом у березні 2017-го  з антрациту було вироблено на 0,77 млрд кВт•год менше струму, ніж у березні 2016-го. Для порівняння: на блоках, які працювали на газовому вугіллі, падіння генерації становило лише 0,37 млрд кВт•год. І сталося воно переважно за рахунок ТЕС «ДТЕК Західенерго» через різке падіння попиту на Заході й Правобережжі, де виробництво зменшили навіть АЕС (на 0,45 млрд кВт•год). Натомість на південному сході країни чітко помітне заміщення генерації антрацитових блоків ТЕС на атомний струм. Так, Запорізька та Южноукраїнська АЕС виробили в березні 2017-го 5,05 млрд кВт•год проти 3,84 млрд кВт•год того самого місяця рік тому, сповна компенсувавши у такий спосіб зменшення генерації антрацитовими ТЕС Дніпропетровської, Донецької та Харківської областей.

Загалом у березні всі антрацитові ТЕС країни, крім Луганської, що працює в режимі енерго­острова, спалили менш як 0,26 млн т антрациту. 21 березня припинила роботу Слов’янська ТЕС, використавши в березні лише 3,7 тис. т антрациту.  5 квітня зупинилися Придніпровська ТЕС ДТЕК (споживши у квітні тільки 5,5 тис. т антрациту) і Трипільська (6,5 тис. т), 6-го — Зміївська (13,3 тис. т), 11 квітня — Криворізька (11,6 тис. т). Тож у квітні всі ТЕС, крім «острівної» ЛТЕС, використали лише 38,3 тис. т антрациту. Луганська ТЕС, яка працює в режимі енергоострова, різко зменшила споживання палива після припинення з 25 квітня постачання неоплачуваного струму на окуповані території. За даними Міненерговугілля, 26–27 квітня вона спалювала тільки по 3 тис. т вугілля за добу, тоді як ще 23–24-го — 3,9–4 тис. т.

Читайте також: Хімічна атака. Російський демпінг наступає

Як показав час, критичної потреби в роботі названих ТЕС немає, енергосистема успішно обходиться без їхніх потужностей. Понад те, уже 21–24 березня середньодобове навантаження на ТЕС/ТЕЦ зменшилося до 5,2–4,9 ГВт проти 7,2–7,6 ГВт у той самий період рік тому, а на АЕС, навпаки, перевищувало 11 ГВт проти 9,7–9,2 ГВт. Тобто були достатні можливості для повної зупинки блоків, що працюють на антрациті на всіх ТЕС за винятком Луганської, яка працювала в режимі енергоострова. Однак це було складно зробити, бо ще тривав опалювальний сезон, а антрацитові ТЕС окрім виробництва струму забезпечували теплом довколишні населені пункти. У результаті їх зупинка стала можливою лише через два-три тижні роботи на мінімальній потужності.

Тож було не лише розвіяно міф про залежність від вугілля з ОРДіЛО та енергоблоків, які на ньому працюють, а й доведено, що за активного сприяння чи бездіяльності менеджменту держмонополій Енергоринок, Укренерго та чиновників Міненерго українським споживачам штучно нав’язували надмірну залежність від дорогої електроенергії ДТЕК. До того ж виробленої з антрациту, який монопольно постачали з окупованої території замість дешевшої атомної та гідроенергії українських державних компаній.

Можливе «неможливе»

Порівняння даних про навантаження на блоки ТЕС та АЕС навесні 2016-го й 2017-го наочно ілюструє, що зупинка чи принаймні переведення на мінімальне навантаження антрацитових станцій за наявності відповідної політичної волі було цілком можливим і в 2016-му, і навіть у 2015‑му. І Тиждень не раз звертав на це увагу.

Натомість через брак належної позиції держави ДТЕК та Центренерго активно спалювали антрацит із підконтрольних ворогові територій, а країну переконували в безальтернативності таких поставок та тотальній енергетичній залежності України від поставок з ОРДіЛО. Фактично не лише відверто проросійський менеджмент ДТЕК, а й представники українського уряду брали активну участь в інформаційній війні проти України на боці ворога.

Досвід останніх місяців підтвердив і виснов­ки Тижня, що штучна залежність від антрациту підтримувалася й прагненням ДТЕК зберегти видобуток і постачання на українські ТЕС вугілля із підконтрольних ворогові територій. Відтак менеджмент цієї компанії зумисне саботував реалізацію заходів, які вже давно могли покласти їй край. І все це за цілковитої бездіяльності Міненерго, уряду й держави загалом.

Так, ще в листопаді 2016 року директор із генерації «ДТЕК Енерго» Сергій Куриленко в інтерв’ю виданню «Дело» прямо заявляв: «Компанія сама має визначати, чи може вона забезпечити свої компанії вугіллям і яким». Українців переконували, що переобладнання на газове вугілля дуже дорого коштуватиме, забере багато часу та й узагалі не потрібне, бо, виявляється, уже й газового вугілля не вистачає. Наприклад, генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко розповідав казки про те, що, аби перевести блоки Придніпровської ТЕС на газове вугілля, необхідно зупинити всю станцію на 200–300 днів, а керівник департаменту з виробництва Олександр Нагорський нарікав на вибухонебезпечність газового вугілля.

Читайте також: Привид металургійного колапсу

За півроку їхня риторика кардинально змінилася. У нещодавньому інтерв’ю «Економічній правді» той-таки Тімченко вже заявив, що переведення двох блоків Придніпровської ТЕС сукупною потужністю 300 МВт на газове вугілля вже почалося і до початку опалювального сезону завершиться, а до наступного вся ця ТЕС буде переведена на газове вугілля. На Криворізькій ТЕС ДТЕК також мають намір перевести на газове вугілля половину блоків. «Ми зараз розбудовуємо всю ідеологію бізнесу на збільшення видобутку марки «Г» (газове. — Авт.), щоб замінити антрацит, втрачений на Донбасі. Нам вигідніше перейти на марку «Г», інвестувати в наш вугільний бізнес (у збільшення видобутку Добропіллявугіллям та Павлоградвугіллям), ніж нескінченно імпортувати (антрацитове. — Авт.) вугілля», — заявив Тімченко. Цей приклад яскраво ілюструє, чому так потрібна була повна блокада ОРДіЛО.  

Прогноз Міненерго щодо структури палива на травень передбачає виробництво на антрацитових блоках лише 6% усього струму українських ТЕС (180 млн кВт•год із 2,97 млрд кВт•год), тоді як у минулі роки їхня частка сягала 35–40%. Йдеться про генерацію на поки що ізольованій від решти країни Луганській ТЕС, яка в режимі енергоострова забезпечує підконтрольній Україні райони. Усе це в умовах, коли струму вистачає не тільки для внутрішнього ринку, а й для зовнішнього, коли динамічно зростає його експорт. Зокрема, згідно з прогнозним балансом виробництва струму в травні Міненерго очікує збільшення постачання майже удвічі порівняно з травнем 2016-го (до 583 млн кВт•год) за рахунок активних поставок до Молдови (до 272 млн кВт•год). Ще раз наголосимо: усе це без відновлення роботи антрацитових блоків ТЕС.

З’ясувалося також, що немає жодного дефіциту газового вугілля, яким обґрунтовували неможливість переведення антрацитових блоків на нього в ДТЕК та пов’язаних із компанією експертних і політичних колах. Так, споживання газового вугілля в березні 2017 року становило лише 1,05 млн т, у лютому — 1,34 млн т, у квітні — 1,3 млн т. При цьому запаси газового вугілля з 0,87 млн т на 28 лютого 2017-го зросли до 1,68 млн т на 5 травня.

На шляху до повної відмови

Лише черговою маніпуляцією є й мусування в ЗМІ необхідності масштабного імпорту після припинення закупівель в ОРДіЛО дорогого антрацитового вугілля (називають цифри від 3 до 5 млн т і більше до кінця року). Такі цифри ґрунтуються на відверто завищених обсягах споживання і здатні матеріалізуватися лише в разі повернення до політики безконтрольного нарощування виробництва струму на антрацитових блоках ТЕС. Прогноз Міненерго передбачав споживання ТЕС (без ЛТЕС) у березні 285 тис. т антрациту, у квітні — 150 тис. т. Насправді в березні було спожито 260 тис. т, у квітні — 38 тис. т. Таким чином, лише за ці два місяці помірного споживання було заощаджено 135 тис. т антрациту порівняно з прогнозованим обсягом.

Продумані заходи оптимізації споживання антрациту на рівні критично необхідного для енергосистеми мінімуму на основі досвіду весни 2017-го, доповнені вже анонсованим переведенням на газове вугілля в червні — серпні 2017-го двох блоків Зміївської ТЕС та до початку опалювального сезону 2017–2018-го двох блоків Придніпровської ТЕС ДТЕК, здатні зменшити річну потребу в антрациті до 3,5–4 млн т (з червня 2017-го по червень 2018-го) проти 10,6 млн т фактичного споживання у 2016-му.

Відповідний висновок дають підстави зробити такі факти. Споживання антрациту на ТЕС і ТЕЦ країни в обсязі 3,3 млн т узимку 2016–2017-го мог­ло бути принаймні удвічі меншим за умови вжиття заходів економії на кшталт тих, до яких вдавалися після запровадження режиму надзвичайного стану з другої половини лютого (див. «Енергетична незалежність vs монополія Ахметова», № 10/2017). За весну 2017 року його спалювання можна оцінити в 0,7 млн т (з урахуванням фактичних даних за березень — квітень та оприлюдненого міністерського прогнозу на травень).

Читайте також: Економічний контрудар. Хто лобіює співпрацю з Росією

Причому такий результат досягнутий в умовах постачання до 25 квітня струму на окуповані території та неповного використання можливостей заміни антрацитових блоків тими, що працюють на газовому вугіллі, а також АЕС і ТЕС на початку весни (доки не ухвалили рішення про блокаду ОРДіЛО на державному рівні й доки там не були захоплені підприємства, а отже, були сподівання на швидке відновлення постачання). Але, що головне, його досягнуто ще до планованого на літо — осінь поточного року переведення чотирьох блоків антрацитових ТЕС на газове вугілля. Після чого споживання антрациту восени має бути меншим, аніж навесні, а взимку не перевищувати 0,4–0,5 млн т за місяць.

Тож з урахуванням заходів економії та диверсифікації частини блоків потребу в імпорті до кінця 2017‑го можна оцінити в межах 1,5–2 млн т, а до кінця найближчого опалювального сезону — не більше як у 3–3,5 млн т. Наступного року в разі реалізації заявлених планів ДТЕК про переведення решти блоків Придніпровської ТЕС та половини Криворізької, а також четвертого блока Трипільської ТЕС Центренерго на газове вугілля вся річна потреба в дефіцитному в країні антрациті мала б зменшитися приблизно до 2 млн т. А головними його споживачами повинні стати лише ТЕЦ та поки що ізольована від решти енергосистеми Луганська ТЕС.

Опосередковано відповідні помірні обсяги потреби української енергетики в дефіцитному антрациті підтверджуються й помірними обсягами законтрактованого антрациту його основним споживачем в Україні — ДТЕК Енерго, який до кінця року законтрактував лише 600 тис. т імпорту антрациту з ПАР з опцією збільшення до 1 млн т.

Окремо стоїть питання про закупівлі цієї дефіцитної марки вугілля в РФ. Такі поставки тривали й раніше, навіть до початку транспортної блокади ОРДіЛО. Лише ДТЕК торік, за даними корпоративної звітності, завіз 0,3 млн т вугільного концентрату зі своєї шахти «Обухівська» в Ростовській області. У квітні 2017-го Міненерго, за повідомленням міністра Ігора Насалика, подало до Кабміну проект постанови про заборону ввезення енергетичного вугілля з Росії, однак, зважаючи на коментарі гендиректора ДТЕК Тімченка, лобізм компанії став на заваді ухвалення урядом відповідного рішення.  Мовляв, там немає залізничного сполучення з рештою України, а лише з РФ й окупованими нею частинами Луганщини. Насправді й це питання за бажання вирішується без ексклюзивних лазівок для збереження постачання вугілля з РФ. По-перше, сьогодні працює тільки два блоки Луганської ТЕС, які, за словами міністра енергетики, цілком можуть бути компенсовані блоками на газовому вугіллі Сєверодонецької ТЕЦ. По-друге, давно потрібно вирішити питання з ЛЕП, яка з’єднала б енергоострів підконтрольної Україні частини Луганщини з єдиною енергосистемою країни. По-третє, неприпустимим є і брак залізничного сполучення між половиною підконтрольної Україні Луганщини та рештою нашої території, яке після окупації росіянами південної частини області може пролягати лише через РФ. Побудова залізничного сполучення між Сватовим та Старобільськом — це питання не лише енергетичної безпеки, а й загалом економічного розвитку східної частини Луганщини в складі України.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
  • Цього тижня Оболонський районний суд таки зрушив з мертвої точки у справі про державну зраду колишнього президента Віктора Януковича. Втім, розгін взяти не вдалося – після виступу першого свідка адвокат підсудного вирішив взяти відвід.
    17 серпня, Станіслав Козлюк
  • У передвиборчій кампанії країни серйозніші виклики залишаються без уваги
    17 серпня, The Economist
  • Нового омбудсмена не змогли призначити у встановлений термін. Чому так відбулося та чи варто чекати швидкого вирішення цього питання восени
    17 серпня, Андрій Голуб
  • Як «перезавантажується» український футбол за президентства у ФФУ Андрія Павелка
    17 серпня, Іван Вербицький
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено