Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
13 квітня, 2017   ▪   Любомир Шавалюк   ▪   Версія для друку

27 днів до наказу. Які наслідки матиме відставка Валерії Гонтаревої

Іноді чутки так стрімко поширюються, що починають жити своїм життям. І ще сама подія не трапилася, а значна частина суспільства уже вважає її доконаним фактом. Так сталося з відставкою Валерії Гонтаревої. Рішення залишити посаду голови НБУ вона офіційно оприлюднила 10 квітня, а чутки про це тримали суспільство в напруженні протягом кількох місяців. Тепер ця відставка майже доконаний факт: 10 травня в Нацбанку, можливо, буде вже інший голова. Тиждень спробував проаналізувати, хто від цього виграє і які наслідки матиме відставка.
Матеріал друкованого видання
№ 15 (491)
від 13 квітня
27 днів до наказу. Які наслідки матиме відставка Валерії Гонтаревої

У розвинених країнах зазвичай особистості людей, які обіймають найвищі державні посади, не мають значення. Куди більше важить система держуправління: якщо вона налаштована належним чином, то забезпечує нормальний розвиток країни чи конкретної інституції. І навіть президент США, хай би якою могутністю була наділена ця посада, упирається в американську систему стримувань та противаг і не може натворити тієї біди, якою на словах епатує Дональд Трамп. Інша річ — країни, що розвиваються. Якщо їм щастить мати якісних керівників, вони прямують до достатку семимильними кроками, якщо ні — теліпаються у хвості міжнародних перегонів. Особистості дуже важливі в таких країнах. Україна не виняток.

Багато хто критикує Валерію Гонтареву. Але якщо критики претендують на об’єктивність, то мають визнати: вона діяла, не сиділа склавши руки. Адже зміни, які відбулись у банківському секторі за її каденції, помітні навіть короткозорим і заангажованим. Ця дієвість вигідно відрізняє її від більшості українських високопосадовців, які не тільки нічого путнього не зробили, а ще й видають позитивні кон’юнктурні (тимчасові) зрушення, яких не бракує навіть у скрутні для країни часи, за власні досягнення. І це вже великий плюс. До нього слід додати кілька факторів. По-перше, схвальні відгуки експертів та міжнародної спільноти — осіб, які цінують власну репутацію і виступають тільки тоді, коли знають, про що говорять. Якщо вибирати між аргументами визнаних у світі фахівців і закоренілих недалеких популістів, то глузд обирає перші, хоч би якими солодкими словами були сказані другі. По-друге, не слід недооцінювати обставини. Роботу НБУ протягом останніх трьох років під головуванням Гонтаревої можна без перебільшення назвати війною на кілька фронтів. На внутрішньому очищали, оптимізували, скорочували, посилювали. На зовнішньому боролися з наслідками гарячої війни, торговельної блокади, бездіяльності чи неправильного управління попередників і ще багато з чим.

Про інформаційну війну — ще один фронт, відкритий українськими популістами, — говорити годі: кількість зареєстрованих у парламенті постанов про недовіру Гонтаревій, мабуть, була більша, ніж усім попереднім головам НБУ разом узятим, а мітинги перед Нацбанком були не менш численні за «антимайдани» Януковича.

зараз Нацбанк стає настільки складним механізмом, що політична фігура біля його керма надто вже скидатиметься на мавпу за штурвалом літака

Зараз варто подумати про наслідки цієї відставки та можливі сценарії розвитку подій. Вони бачаться у трьох площинах. Перша — організаційно-інституційна. Під головуванням Гонтаревої Національний банк значно змінився. Передусім ідеться про масштабну реорганізацію, в результаті якої чисельність персоналу скорочено вдвічі, майже всі регіональні відділення закрито, витрати суттєво зменшено. Але НБУ поки що не вийшов на свій інституційний максимум: потрібно посилити низку функцій, створити нові інструменти тощо. Тут робота ще не закінчена, її хтось мусить продовжити. Інший аспект змін — команда. Результат діяльності Гонтаревої не був би ефективний, якби в НБУ не прийшла команда кваліфікованих реформаторів (не забуваймо і про кількох достойних, що втрималися в Нацбанку за Януковича), які разом із Валерією Олексіївною розділяють авторство всіх досягнень. Голова іде, але команда залишається. Принаймні поки що. Тобто після відставки Гонтаревої в НБУ буде кому провадити далі зміни, започатковані за її керівництва. Єдине, що може перешкодити, — коли новим головою стане людина, яка почне виживати з Нацбанку реформаторів або у кращому разі, не спрацювавшись із ними, блокуватиме їхні ініціативи. Можна спрогнозувати, що тоді реформатори не чинитимуть особливого опору й не триматимуться за місця, бо легко реалізують себе деінде. Відтак реформу НБУ не доведуть до кінця, а деякі зміни відкотять назад. І це вагомий ризик. Аби він не матеріалізувався, потрібно, щоб новим головою став свого роду однодумець Гонтаревої, який продовжить розпочате її командою й не блокуватиме поступу трансформації. Це має бути компетентний банкір із багаторічним досвідом та бездоганною репутацією. І жодної політики! Бо зараз Нацбанк стає настільки складним механізмом, що політична фігура біля його керма надто вже скидатиметься на мавпу за штурвалом літака.

Читайте також: Антикорупційне бюро відкрило кримінальне провадження проти Гонтаревої – документ

Друга площина — фінансово-економічна. Мабуть, не варто деталізувати, які функції розбудував НБУ за Гонтаревої. Досить навести кілька порівнянь. Раніше Нацбанк утримував стабільний валютний курс, а коли вичерпувалися золотовалютні резерви, ховав голову в пісок і розводив руками, відпускаючи гривню у вільне плавання, поки та допливала до дна. Тепер напрацьовано складну систему амортизації шоків і трансмісійний механізм, що переводить ті чи ті рішення монетарної політики в більшу або меншу інфляцію. У підсумку, не контролюючи жодних макроекономічних показників безпосередньо, сьогодні НБУ має найбільший вплив на економіку, мабуть, за весь період незалежності. Можна навіть спробувати побитися об заклад, що таких глибоких девальвацій, які ми переживали в минулому, уже не буде ніколи (стукаємо по дереву: якщо війна не розгориться).

Раніше, коли в банків виникали проблеми, регулятор за певну плату заплющував очі або допомагав грошима, сприяючи одним й ігноруючи інших. Деякі фінустанови просто доводив до банкрутства, як, наприклад, банк «Таврика». Накопичення проблем у цілій системі після кризи 2008–2009 років призвело до того, що НБУ повністю втратив зв’язок із реальністю й перестав їх вирішувати. Тепер Нацбанк трактує всіх однаково: суворо, але справедливо і прогнозовано. Раніше банкірів поодинці викликали на килим для розмов у стилі правителя й раба, зараз НБУ проводить публічні наради з усіма. Порівняння «як було» і «як стало» можна продовжувати. Усі вони покажуть, що зараз Нацбанк є повноцінним регулятором фінансово-економічної системи за суттю й виконуваними функціями, а не за формою і рядком у Конституції. Це збережеться й після Гонтаревої. А якщо хтось захоче повернути все назад, то йому доведеться добряче попотіти, та й гарантій успіху такої диверсії немає.

Після Гонтаревої НБУ і далі виконуватиме навіть не надто приємні функції на кшталт відстоювання в судах правомірності виведення банків із ринку. Бо довкола кожної із цих компетенцій зібрана команда професіоналів, які просто знають свою справу й активно практикують знання та вміння (а це найкращий засіб залишатись у формі у професійному сенсі).

Читайте також: Там Ющенко без діла ходить. Реакція соцмереж на відставку Гонтаревої

Третя площина — політична. Тут аспектів чимало. По-перше, добре, що Гонтарева йде зараз, інакше 2018-го, за рік до виборів, деякі політики видавали б її відставку за власне досягнення й таким чином недобросовісно заробляли б політичні бали. Мабуть, був би черговий раунд мітингів під НБУ, а може, й не один. По-друге, після тієї трансформації, яку провів Нацбанк під головуванням Гонтаревої, знайдеться чимало претендентів на її крісло: можна нічого не робити, відсилати журналістів із незручними запитаннями до попередників (Гонтаревої) і видавати успіхи команди реформаторів, які продовжать працювати в Нацбанку, за свої. Тактика безпрограшна. Тому й подейкують, що охочих обійняти посаду голови НБУ хоч греблю гати. От тільки кандидатури, яка пройшла б парламент, як кажуть, немає.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.