Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 лютого, 2017   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Остап Семерак: «Я проти збільшення теплоенергетики як найбільшого забруднювача довкілля»

Міністр екології та природних ресурсів в інтерв’ю Тижню розповів, чому не потрібно ухвалювати окремий закон про видобуток бурштину, як вирішуватиметься питання з будівництвом ГЕС на Дністрі та Дніпрі й чому немає потреби в запровадженні технології сортування сміття.
Матеріал друкованого видання
№ 7 (483)
від 15 лютого
Остап Семерак: «Я проти збільшення теплоенергетики як найбільшого забруднювача довкілля»
Фото: УНІАН

Україна поряд із традиційною енергетикою намагається розвивати й відновлювану. Мінприроди так чи інакше дотичне до цього процесу. Скажімо, Кабмін схвалив програму розвитку гідроенергетики, і вона вже викликала неодно­значну реакцію. Наскільки доцільне, на вашу думку, наприклад, будівництво каскаду ГЕС на Дністрі? Негатив від втручання в екосистему не перевершить умовної користі?

— Цю програму ухвалили, попри відсутність підтримки з боку Мінприроди. На засіданні уряду я вказував на необхідність доопрацювання й глибшого обговорення кожного пункту. Це не врахували, і за рішення я не голосував. Нещодавно на Громадській раді ми обговорювали вплив будівництва Канівської ГЕС на довкілля й вирішили на другому етапі обговорення максимально залучити до цього фахівців.

Насправді я розрізняв би маленькі й великі ГЕС з акумулюючими потужностями. Хоча навіть у маленьких є різні технології, і, скажімо, на такі, які в часи Януковича намагалися застосувати в Карпатах, коли русло річки ховається в трубу й зникає з карти, ми не можемо погодитись. Енергетика має розвиватися, але  з мінімальною шкодою для довкілля. Звісно, електроенергія нам потрібна, зростає економіка. Лише збільшення кількості кондиціонерів в Україні додає в споживанні 350 МВт щороку. Уряд прийняв рішення про стимулювання переходу з газу на тверде паливо чи електрокотли, тому нам потрібно думати, як розвивати енергетику. Я проти збільшення теплоенергетики як найбільшого забруднювача довкілля, а щодо акумуляційних проектів, то ми повинні глибше їх досліджувати. І якщо наукове та екологічне співтовариство прийме рішення про їхню очевидну шкоду, тоді цього, звісно, треба уникати.

Читайте також: Відкладена революція

Проект Канівської ГЕС дуже схожий на лобістський. Бюджет більший, ніж виділяється на армію. Головні наукові інституції проти нього…

— Ми теж стурбовані, але якщо серед його інвесторів буде ЄБРР, то тут є позитив. Усі проекти, які фінансує ЄБРР, втілюються лише після належної екологічної оцінки впливу на дов­кілля. З Дністром та сама історія. Має бути комплексний підхід. Кожен проект окремо проходитиме експертизу, дозвіл на будівництво вимагатиме екологічної оцінки, затвердженої Мінприроди. Ми здійснюватимемо максимально широке публічне громадське обговорення на основі наукових досліджень фахівців Академії наук і закордонних сертифікованих експертів. Я більш ніж переконаний, що будуть емоційні дискусії, але їх треба провести й прийняти зважене рішення, бо ідеальних рішень немає, особливо в питаннях використання природних ресурсів.
 
Ще один момент, який стосується відновлюваної енергетики (ВЕ) і перетинається з вашою сферою, — наявність у зеленому тарифі дотування виробництва енергії з біомаси. У законодавстві детально не виписане поняття біомаси, а високий тариф дає змогу не обмежуватися використанням соломи чи тирси. Можна палити й дошки. Але тут уже під загрозою ліси. Є можливість врегулювати ці речі?

— Зелений тариф — стимулюючий чинник для інвестора, який вкладає у відновлювану енергетику. Це тимчасове явище, і воно, як на мене, позитивне. Але держава в особі відповідальних органів не до кінця контролює цей зелений додаток в реінвестицію, хоч у законі передбачено, що кошти повинні реінвестуватися в розвиток ВЕ. За цим треба стежити й збільшити контроль. Що таке біомаса й продукти спалення біомаси, очевидно, теж потребує певного уточнення. У нас є кілька електростанцій, які переробляють відходи, скажімо, цукрових заводів чи тваринного походженя, і така утилізація мені видається позитивною.

якщо порівнювати електростанцію, яка спалює пелети (і має викиди в атмосферу), і ту, яка продукує сонячну чи вітрову енергію, звичайно, ми прихильніше ставимося до  останніх

Що стосується проблеми переробки якісної дошки на щепу й потім спалення, то іншого, окрім як економічний, інструменту вирішення я тут не бачу. Як це проконтролювати, треба думати. У Данії є цілі біржі, де торгують пелетами, і, очевидно, нам треба переймати їхнє регулювання. До цього мали б долучитися Мінекономіки, Мінагрополітики, яке контро­лює лісове господарство. Для Мінприроди це теж важливе питання, але в нас є інструменти для контролю лише викидів в атмосферу. Тому, якщо порівнювати електростанцію, яка спалює пелети (і має викиди в атмосферу), і ту, яка продукує сонячну чи вітрову енергію, звичайно, ми прихильніше ставимося до останніх.   

В Естонії вже розглядають можливість відмови від вироблення енергії з деревини, бо їм це не вигідно. Можливо, і нам не завжди варто слухати чужі поради, а зважати на власні обставини?

— Нам потрібно слухати поради, але приймати зважене рішення. Часто європейці використовують застарілі технології. Вони не відмовляються від них, бо мусять повернути інвестиції. Наприклад, зараз ми розробляємо національну стратегію поводження з відходами. Перша країна, яка запровадила роздільне збирання твердих побутових відходів, — Швейцарія, вона зробила це в 1972 році. Сьогодні дехто в Україні пропонує піти тим самим шляхом. Але світ уже відмовляється від таких глибинних сортувань, переходячи до сортування на мокре та сухе, і вже на місцях видалення твердих побутових відходів відбувається досортування.

 Це екологічна технологія. Трохи дорожча, але з погляду впливу на довкілля набагато м’якша. Очевидно, що нові технології бувають дорожчі від старих, але ми повинні вивчати їх. У нашій стратегії поводження з відходами, яка зараз на етапі обговорення з громадськістю, якраз порушуються ці питання, триває дискусія. Це дасть можливість прийняти правильне рішення. Або втілювати сучасні технології, які нині в Європі готуються до імплементації, або 45-річну технологію, яка вже відпрацювала. Можливо, треба зробити стрибок у часі, а не повторювати весь ланцюжок наших західних сусідів.

Читайте також: Самостійний атом

Чи реально насправді замінити в Україні традиційну енергетику відновлюваною?

— Найбільшим забруднювачем повітря в Україні є теплова енергетика — приблизно 80% викидів в атмосферу. Не кажучи вже про парниковий ефект і т. ін. А Україна, нагадаю, посіла, згідно з результатами дослідження ВООЗ, непочесне перше місце за кількістю смертей від забрудненого повітря. Тому ми повинні враховувати, що багато країн роблять значні зусилля у ВЕ. Китай у 2016 році побудував на відновлюваних джерелах стільки електростанцій, що їхня потужність співмірна з потужністю всієї електроенергетики РФ. Звичайно, це свідчить і про рівень споживання в Піднебесній, але, якщо якась країна робить такі інвестиції, її досвід треба вивчати. Сьогодні технології розвиваються шаленими темпами, зростає ККД сонячних батарей, зменшується собівартість їх виробництва.

У межах своїх повноважень ми сьогодні розвиває­мо проект локалізації ВЕ в зоні відчуження ЧАЕС. Змінили законодавство, прийняли акти Кабміну щодо зменшення орендної плати, визначили 2600 га земельних ділянок, на яких можна локалізувати чи будувати сонячні або вітрові електростанції. Інфраструктура там за 30 років зношена, але вона може бути використана для нових енергетичних проектів. Хочемо, щоб зайшов якісний інноваційний інвестор чи група інвесторів, які створять нові робочі місця, платитимуть податки і зададуть новий тренд у розвитку ВЕ. У межах конкурсу отримали 39 заявок від різних українських та іноземних компаній.

 Чи відстежує міністерство стан заповідних територій на окупованих територіях?

— Нам складно визначити, у якому вони стані. Ми тільки здогадуємося й отримуємо інформацію від очевидців, які звідти приїздять. Улітку російські агресори на території національних природних парків у Криму проводили навчання, тому можна собі уявити, що там після ракетних стрільб із флорою й фауною. Це варварське ставлення до української території. Вони підсвідомо розуміють, що то не їхнє, тому нищать. Але торкнуся ще національних парків на підконтрольній території. Сьогодні ми працюємо над розширенням їхньої площі й плануємо до 2020-го збільшити її з 6% вдвічі. Таке завдання поставив президент, і це наше зобов’язання в межах європейської інтеграції. На жаль, усі спроби втілити це впродовж 2016 року були невдалими. Скажімо, у Дніпровсько-Тетерівському національному природному парку (мисливські угіддя Януковича в Сухолуччі (Київщина)) досі шалений спротив лісників і чиновників. З приводу Холодного Яру (Черкащина), де  крім природних перлин є пам’ятки історії та культури, Черкаська облрада під тиском якихось угруповань із лісової галузі приймає рішення про недоцільність чи передчасність створення там національного природного парку. Таких прикладів безліч.

Читайте також: Остап Семерак: «Коли йдеться про навколишнє середовище, дерегуляція шкідлива»

Чому за три роки не знайдено способу вирішення бурштинової проблеми? Чи можна сподіватися на легалізацію цього бізнесу?

— Легальний видобуток бурштину існує, хоча він порівняно з нелегальним невеликий. Законодавчі умови прописані, але немає реальних фізичних умов для їх втілення. З огляду на те що рішення ухвалюються на рівні центральних органів влади та на рівні облрад і бізнесово-політичний інтерес останніх дуже складний, отримати їхню згоду фактично складно. Якщо припустити, що інвестор збере всі документи, приїде в ліс, спробує загородити територію та почати видобуток, ми розуміємо, що це може призвести до фізичного й кримінального протистояння із застосуванням навіть вогнепальної зброї.

Тому, не перекладаючи відповідальності на когось, ми повинні чітко сказати правду: криміналізація згаданого сектору економіки ускладнює легалізацію процесу. Але цей виклик ми намагаємося долати. Сьогодні вживаються заходи, на цих територіях проводять спецоперації правоохоронні органи, але навіть у святому місті Єрусалимі іноді стріляють, стаються теракти, хоча це не означає, що воно перестає бути святим. Мусимо вдосконалювати законодавство. Тут Мінприроди зробило великий крок уперед, але мені потрібен партнер в особі керівника Держслужби геології та надр, якого досі немає (посада вакантна, конкурс не оголошений). Я очікую, що на цю посаду прийде людина свіжих реформаторських поглядів, не уражена корупційними бацилами, підхопить ті напрацювання, які є в нас і міжнародних партнерів, та імплементує реформу.

З міністерського боку вона готова й передбачає прозорі, відкриті, конкурентні аукціони з продажу будь-якого спецдозволу на добування копалин: нафти, газу, піску, бурштину, глини і т.ін. Законодавство виписане, правила існують, очевидно, їх необхідно модернізувати, але писати спеціальний закон під бурштин не треба. Інакше нам доведеться робити це окремо під усі елементи таблиці Мєндєлєєва.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Майже три чверті довжини одного зі звивистих конвеєрів на автозаводі Nissan у Сандерленді робітник прикручує баки для пального на шасі незліченних «кашкаїв» — міських позашляховиків, які становлять основну масу продукції підприємства. Але раз по раз по конвеєру проходить електричний автомобіль моделі Leaf.
    21 серпня, The Economist
  • Будь-яка вільна людина в Росії — маргінал
    21 серпня, Катерина Барабаш
  • Чому твердження про сировинну еволюцію української економіки в результаті переорієнтації на торгівлю з ЄС не відповідає дійсності
    21 серпня, Олександр Крамар
  • Що не так з матеріалом New York Times про українського хакера і кібератаку на сервери Демократичної партії
    20 серпня, Юрій Лапаєв
  • Німеччина має тривалу історію культурної політики й упродовж років не сповільнює темпу в цій сфері, зокрема на міжнародній арені
    20 серпня, Ольга Ворожбит
  • Безпафосність і вершинні твори ХХ століття в атмосфері закриття сезону на центральних австрійських оперних сценах
    20 серпня, Анна Ставиченко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено