Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
25 січня, 2017   ▪   Юрій Лапаєв   ▪   Версія для друку

Чим замінити небезпечну співпрацю з РФ

Чи спроможна Україна остаточно подолати залежність від Росії в оборонній сфері та ІТ-секторі
Чим замінити небезпечну співпрацю з РФ

2014 року Україна зіткнулася з проблемою, яку важко недооцінити. Це тотальна залежність від країни-агресора в багатьох сферах економіки. І хоча торгівля з РФ за два роки знизилася з 30% від загального товарообігу до 8,5%, говорити про справжню незалежність зарано.

Що робить держава, або подолати ці вбивчі зв’язки? На рівні уряду прийнято чимало нормативних документів, які повинні сприяти розлученню з «братами». Насамперед, це стосується сфери національної оборони, як найбільш критичної в умовах неоголошеної війни.

Так, на початку 2015 року український уряд зупинив дію угоди з Росією про військово-технічне співробітництво. В цьому ж році Кабмін своєю постановою № 632 розірвав міжурядовий договір з РФ про виробничу і науково-технічну кооперацію між підприємствами оборонної промисловості від 1993 року. Разом з тим, ці постанови не зупинили, наприклад, спільних проектів в мирній, але критично важливій для РФ, космічній галузі. Так, Україна продовжує виробництво систем управління для ракет-носіїв «Союз».

Щодо військової сфери, то фактично, з 2014 року Україна припинила будь-яке співробітництво з агресором. Своєю чергою, Росія симетрично закрила свій оборонпром для офіційного Києва. Зцього часу зафіксовані поодинокі факти продажу товарів подвійного та військового призначення через треті країни та спроби контрабанди. Проте, це несистемні випадки, які не впливають на загальну картину.

Читайте також: Економічний контрудар. Хто лобіює співпрацю з Росією

Зрозуміло, що такий розрив стосунків має свою ціну. Україна не виробляє власних патронів та снарядів для артилерійських систем. І хоча військові періодично нагадують про багатотонний радянський спадок, він теж має певний термін зберігання. Частково вихід знайдено у заміні вибухових матеріалів радянських снарядів на нові вітчизняні, але про подальші плани наразі не повідомляється.

Аналогічна картина могла скластися з важкою бронетехнікою. Одне з вразливих, в сенсі імпорту, місць українських танків – гармата. До 2014 року танкові гармати для виробництва або модернізації знімали із радянських залишків, що знаходилися на зберіганні. Причина проста – гармати виготовляли в РФ. З початком АТО проблему вдалося вирішити– в стислі терміни харківськими зброярами була розроблена власна гармата КБА-3.

Залишається залежність від РФ в забезпеченні двигунами. Україна активно імпортує з РФ двигуни внутрішнього згорання, дизельні установки (в тому числі для морських суден). В 2016 році 97% від загального обсягу турбореактивних або турбогвинтових двигунів було придбано саме в Росії на суму $9,9 млн. Утім, мова йде виключно про цивільні зразки. А новітні українські БТРи замість російських вже мають німецькі двигуни Deutz. Згідно офіційних даних Укроборонпрому частка українських деталей цих машин в 2016 році сягнула 85-87%.

Більш критичне становище у Повітряних силах. Збройні сили фактично залишилися без можливості значного оновлення свого парку винищувачів та штурмовиків. Єдине, що залишається – проводити чергові модернізації існуючих машин. Проте Су та МіГі не вічні, і в перспективі постане вибір між покупкою більш сучасних зарубіжних літаків та розробкою власних. Сьогодні Україна є серед невеликого клубу держав, які мають повний цикл виробництва літаків. Щоправда, мова йде про транспортну авіацію, тому навіть з такими потужностями, які має «Антонов», створення першого вітчизняного винищувача не буде простим завданням і може розтягнутися на десятки років. Для порівняння, США, які мають достатньо досвіду та компаній-виробників літаків такого типу, знадобилося майже 6 років на створення F-35 і ще 9 для офіційного прийняття його на озброєння.

В той же час, вітчизняне літакобудування може служити прикладом в боротьбі за незалежність. Лише два роки знадобилося підприємству для відходу від кооперації з Росією.«Ан-132», це справжній прорив, якій ще у 2015му був масштабною моделлю на виставці, а усього за рік – став повністю завершеним літаком. Заміна російських вузлів на аналоги відомих світових виробників (серед яких Pratt&Whittney, DowtyPropellers, HoneywellAerospace, Liebherr), – не тільки крок далі від країни агрессора. Цей й збільшення шансів літака на міжнародному ринку.

Читайте також: Не можемо чи не хочемо. Чим можливе в Україні імпортозаміщення

Привабливість української військової техніки може зрости і завдяки переходу на стандарти НАТО. Крім модернізації це сприятиме також інтеграції до західного ринку з отриманням певних преференцій замість російських виробників (як наприклад, вибір Ан-124 для стратегічних перевезень НАТО). Для ознайомлення потенційних клієнтів з новинками вітчизняного виробництва наприкінці 2016 року вперше було проведено День оборонної промисловості України у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Допомога альянсу може надати поштовх на відродження оборонпрому. Однак, не слід забувати, що поруч із перевагами, рух до європейського ринку може мати і негативні наслідки, адже певні українські підприємства можуть бути закриті через застарілість чи щільну конкуренцію.

Активний розвиток та перехід на більш сучасну продукцію вимагатиме вдосконалення низки суміжних галузей промисловості. Тому, незважаючи на внутрішні проблеми, у України є шанси повторити долю Ізраїлю. Там безперервне вдосконалення оборонної промисловості в умовах війн та терористичної загрози стало локомотивом для розвитку машинобудування, хімічної промисловості, електроніки та ІТ-сектору.

Активний розвиток оборонпрому сприятимепідйому суміжних галузей виробництва. В цьому сенсі, у України є шанси повторити долю Ізраїлю

Розвиток саме ІТ-сфери стає не менш важливим для зміцнення обороноздатності країни ніж виробництво «класичного» озброєння. Кіберзлочини перестають бути чимось далеким та фантастичним, атаки на державні інформаційні об’єкти відбуваються все частіше. Захист на кібернетичному фронті вимагає вдосконалення багатьох складових.

Одна з таких складових – антивірусне програмне забезпечення. Особливістю будь-якого антивірусу є повний доступ до всіх файлів та можливість прихованої відправки інформації. В 2015 році за рекомендаціями СБУ та РНБО було введено санкції на національному рівні проти відомих російських виробників антивірусних програм «Лабораторія Касперського» та Dr.Web. Разом з тим, ще доволі багато користувачів, в тому числі і серед державних органів, продовжують користування російським продуктом.

З цією залежністю доволі успішно борються розробники першого українського антивірусу Zillya! Цей програмний продукт не поступається в ефективності закордонним аналогам, що було підтверджено під час державної сертифікації. Водночас українська розробка має більш прийнятну ціну та зрозуміле походження, всі ресурси компанії знаходяться виключно на території нашої держави.

Гарною новиною є збільшення користувачів Zillya! серед державних замовників. За даними компанії, тільки за 2016 рік українські антивіруси, а саме корпоративну версію придбало більше 500 державних органів та підприємств різних рівнів, від районного до національного підпорядкування. Серед користувачів вже є Національна поліція, Національна гвардія, Житомирська обласна державна адміністрація, ДП "Антонов", Державна служба України з питань праці, Запорізький окружний адміністративний суд та інші. Мета компанії на 2017 рік – стати основним антивірусним продуктом для українських державних органів.

В рамках програми «Захистимо майбутнє» компанія безкоштовно надала корпоративну версію антивіруса для навчальних закладів. За час проведення програми нею скористувалися більше 2000 шкіл та понад 150 вищих навчальних закладів, що дозволило заощадити близько 12 млн грн. державних коштів.

Читайте також: Держзакупівлі: Вийти на новий рівень

Команда Zillya! активно співпрацює з силовими відомствами. З МВС та СБУ підписані відповідні меморандуми, які мають на меті впровадження та використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій у сфері боротьби з кіберзлочинністю. Фахівці компанії розробили та активно проводять курси комп’ютерної безпеки для всіх охочих. Курс був розрахований на пересічного користувача і давав розуміння базових принципів кібербезпеки користувачів ПК та основних сервісів, на кшталт електронної пошти, браузерів, дозволяв зрозуміти мотиви та методі роботи шахраїв в мережі Інтернет щоб уберегтися від їх дій.

Разом з тим, за словами технічного директора антивірусної компанії Олега Сича, попри популярність курсу серед представників бізнесу та приватних організацій, звернень від державних органів майже не надходило. Щоб виправити таку ситуацію, команда Zillya! зараз розробляє окремий курс, орієнтований на працівників державної органів, адже саме недостатні знання з питань кібербезпеки персоналу в багатьох випадках ставали успішності кібератак на державні органи в Україні (див. Тиждень, № 3/2017).

Більш складна ситуація з бухгалтерським програмним забезпеченням. Переважна більшість українських підприємств,за винятком лише крупних міжнародних брендів, користується російською системою «1С». Існують українські аналоги цієї системи – «Універсал», «Парус», «Дебет Плюс», проте жоден з них не може похвалитися кількістю підприємств-користувачів. Бракує й досвідчених спеціалістів, які вміють з ними працювати. Вирішити проблему можна лише комплексно, адже простий шлях - введення санкцій проти «1С», навряд чи буде успішним.

На думку Олега Сича, розвиток незалежного та водночас успішного ІТ-ринку в Україні потребує набагато більше, ніж введення заборон чи навпаки, преференцій. Владі України варто забезпечити відкриту та прозору атмосферу, зменшити адміністративний тиск та регулювання.

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено