Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
27 вересня, 2016   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Бастіон енергонезалежності

Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
Бастіон енергонезалежності

Найбагатша земля цього краю крім рясних урожаїв віддає людині нафту, газ та залізну руду. Саме тут — фундамент, на якому, можливо, стоятиме енергетична незалежність України. Це Дніпровсько-Прип’ятська газонафтоносна провінція з її багатющими запасами газу. За їх обсягами Полтавська — перша серед українських областей. Сьогодні вона дає близько 40% палива, продукованого державним підприємством «Укргазвидобування» по країні. Українські газовики обіцяють на початку 2020-х років зовсім відмовитися від закупівлі імпортного газу й повністю забезпечувати країну паливом власного видобутку. Але за однієї умови: якщо галузь отримає достатні інвестиції.

Хто хоч раз проїжджав трасою Полтава — Харків, той бачив бурові вишки Укргазвидобування, які стоять уздовж дороги в полях. Уночі вони світяться десятками вогнів, мов новорічні ялинки. Робота тут ведеться вахтовим методом і не зупиняється, аж доки поки нова свердловина буде здана в експлуатацію. Тільки-но газ ізвідтіля починає надходити в трубопровід, бурову установку розбирають і перевозять на нове місце. Свердлувати наступний отвір у землі.

На жаль, значну частину газових покладів у цьому регіоні було вичерпано ще в радянські роки. Приміром, на Шебелинському родовищі, яке на межі Харківської та Полтавської областей, уже відібрано близько 90% запасів. Від початку експлуатації в 1956-му тут викачали близько 1 трлн м³ газу! Для порівняння: сьогодні Україна за рік споживає тільки близько 33–35 млрд м³.

Читайте також: Тернистий шлях реформ в Укргазвидобуванні

У радянські роки український газ із Полтавщини та Харківщини покривав потреби практично всієї європейської частини СРСР. А ще його експортували до країн РЕВ. Ціни на українське паливо Москва установлювала смішні — лише близько 25 крб за 1 тис. м³. Фактично наш газ просто обмінювали на лояльність Східної Німеччини, Чехословаччини та Польщі: так одна російська колонія утримувала своїм коштом інші.

Сьогодні, згадуючи про те, яким потужним геополітичним фактором колись був український газ, лишається хіба що зітхати. Адже для забезпечення своїх потреб нашій країні доводиться самій купувати газ у тієї-таки Росії — прямо чи реверсом, тоді як власна нафтогазова галузь практично лежить у руїнах. Однак найближчими роками ситуація може змінитись, якщо Україна почне інвестувати у видобуток цього ресурсу необхідні кошти.

За словами Володимира Соколовського, директора державного підприємства «Укрбургаз», яке шукає запаси й бурить газові свердловини, навіть у тих родовищ, які сьогодні вважаються фактично вичерпаними, може настати друге життя. На старих покладах у Полтавській області, які сьогодні вичерпали свій ресурс, є ще не вилучені запаси на глибині 4–6 км. Уже підраховано, що такі поклади можуть суттєво оновити Шебелинське родовище, яке сьогодні дає близько 2,4 млрд м³ газу за рік, а в перспективі може забезпечувати вдвічі більше.

«Родовища під Харковом та Полтавою вже досить старі. Щоб узяти тут газ, потрібні додаткові заходи. Мова насамперед про будівництво дожимних компресорних станцій та гідророзрив пласта. Це допоможе не тільки зберегти, а й наростити обсяги видобутку. Але для цього потрібні капіталовкладення», — розповідає Соколовський.

Читайте також: Укргазвидобування на 44 млн грн закупилося у компанії зі статутним капіталом 100 грн

За його словами, в останні роки, після того як в Україні зросли ціни на газ власного видобутку, фінансування газодобувної галузі покращилося. У бурильників піднялася зарплата. Тепер на бурових можна заробити близько 15 тис. грн за місяць. За українськими мірками це непогані гроші. Особливо коли врахувати, що на державному підприємстві всю зарплату видають, як то кажуть, «по-білому». Якщо в полтавських металургів, як і в усіх українських загалом, намітилися проблеми, пов’язані з падінням світових цін на метал, то газовики області дивляться в майбутнє з оптимізмом. Нафтогазова галузь в Україні — одна з тих, що справді мають серйозний потенціал і можуть забезпечити довгоочікуване економічне зростання. Майже щороку на Полтавщині відкривають нові газові родовища, однак запаси найчастіше залягають на великих глибинах і для їх розробки потрібне досконаліше обладнання.

2013 року ПАТ «Укргазвидобування» відкрило нове Пасічне газоконденсатне родовище в Решетилівському районі Полтавської області. 2014-го — пробурило рекордну свердловину завглибшки 6200 м. У результаті цих випробовувань було знайдено нові газові поклади — найглибші в Україні. Розвідувальні роботи тривають.

Уже в перші місяці наступного року держава планує залучити в Полтавську область підрядчиків із сучасним обладнанням для буріння нових газових свердловин, а також паралельно закуповувати нове оснащення для Укрбургазу та Укргазвидобування. Нинішнє, яке використовує держсектор, нагадує купу брухту. Середній його вік — 26 років і, зрозуміло, воно вже не може належно виконувати свої функції.

«На наших бурових установлені насоси, які витрачають по 100–200 л масла за добу. Старі радянські дизелі дуже неекономні, величезний обсяг робіт люди взагалі проводять вручну, хоча в сучасному світі все це давно вже автоматизовано. На жаль, сукупність названих факторів призводить до того, що в нас дуже низька продуктивність праці порівняно із сусідами та конкурентами. Часто обладнання, яке відпрацювало свій термін, просто ламається і простоює, поки працівники його лагодять. Усе це обертається збитками. На деяких свердловинах через поломки відстають від графіку буріння, — розповідає директор Укрбургазу Соколовський.

Читайте також: Голова Нафтогазу повідомив, коли ціни на газ досягнуть ринкового рівня

За його словами, Україна планує закуповувати як повністю нові бурові установки виробництва Канади, США та Китаю, так і вживане американське обладнання. Ціни на нього помітно нижчі, та воно все одно ліпше за наше нинішнє. Одна з головних проблем вітчизняних бурильників у тому, що їхнє обладнання дуже повільно працює на великій глибині. А в Україні запаси, що залягали вище, практично вичерпані, і залишається тільки опускатися на максимальні глибини. Тому без оновлення обладнання наростити обсяги видобутку не вийде.

До 2020 року планується закупити близько 30 нових бурових. Це небачений показник для попередніх років, коли галузь поступово занепадала, а Україна закуповувала блакитне паливо переважно в Газпрому. Як відомо, зараз від цих закупівель фактично відмовилися.

За оцінками працівників Укргазвидобування, 1 млрд грн інвестицій у нафтогазовий сектор допоможе створити приблизно 920 робочих місць, забезпечити видобуток 165 млн м³ газу за рік, на 60 млн грн збільшити річні доходи громадян, а також дати 267 млн грн річного доходу від ренти. З огляду на факт, що основна маса майбутніх інвестицій у цю галузь припаде із природних причин саме на Полтавську область, можна очікувати що саме тут громадяни вже точно відчують ефект від економічного зростання, котрого так зачекалися в Україні.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Звіт розвідки про кампанію Путіна на допомогу Дональдові Трампу
    17 січня, The Economist
  • Про померлих годиться говорити добре або взагалі нічого. Певно, користуючись цим принципом, португальці останнім часом почали згадувати свого колишнього диктатора Антоніу Салазара лише в позитивному ключі. Про нього не забувають у книжках, журналах, навіть знімають фільми. Про часи диктатури говорять як про період стабільності, й тому деякі португальці на честь Салазара складають навіть тужливі пісні — фаду.
    16 січня, Ростислав Панічев
  • Якою є внутрішня й зовнішня роль нестоличних музейних закладів
    16 січня, Ганна Трегуб
  • Як марнотратна система субсидій вбиває шанс України на енергонезалежність
    16 січня, Олександр Крамар
  • Чи зможе колективний Захід пережити власні ілюзії та зміну світоустрою Росією
    15 січня, Едвард Лукас
  • Як склалася доля кримських спортсменів, що до 2014-го виступали за Україну
    15 січня, Іван Вербицький
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено