Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
13 лютого, 2016   ▪   Олександр Крамар   ▪   Версія для друку

Причорномор'я: Складна реальність, великі перспективи

Чи зможе українське Причорномор’я реалізувати чималі конкурентні переваги на тлі інших регіонів
Матеріал друкованого видання
№ 5 (429)
від 4 лютого
Причорномор'я: Складна реальність, великі перспективи

Зовні подібні одна до одної, Миколаївська та Херсонська області водночас мають однакові внутрішні відмінності. Це дає підстави розглядати їх як один макрорегіон: Причорномор’я, до якого в перспективі також можуть тяжіти прилеглі частини Одеської та, не виключено, Запорізької областей.

Внутрішні відмінності

Передусім у межах двох областей виокремлюється Миколаївсько-Херсонське міжріччя, яке обмежене із Заходу, Сходу та Півдня природними бар’єрами: Дніпровським і Бузьким лиманами, а також нижньою течією Дніпра. У цьому межиріччі на невеликій відстані один від одного містяться обласні центри Миколаїв та Херсон, між передмістями яких не більше ніж 40–45 км. Разом із трьома прилеглими районами — Жовтневим, Снігурівським та Білозерським — вони утворюють фактично єдину агломерацію, де на площі 4,96 тис км² проживає близько 1 млн осіб (за офіційними даними, станом на грудень 2015 року 985 тис., не враховуючи офіційно незареєстрованих). Регіон концентрує левову частку економічного потенціалу обох областей. Зокрема, тут зосереджено понад 60% усієї обробної промисловості, понад 90% перевалочних потужностей портів, а в сільській місцевості найвища концентрація зрошуваних земель, вирощування та переробки овочів і фруктів.

Окрім нього виділяються також дві менші агломерації. На півночі — Первомайсько-Южноукраїнська, що включає поряд із двома названими містами прилеглий Первомайський район та кілька сіл сусідніх Арбузинського й Доманівського. Тут на площі 1,5 тис км² проживає 145 тис. осіб. А також Новокаховсько-Каховська, яка окрім цих двох міськрад обласного підпорядкування включає кілька прилеглих населених пунктів Каховського району. Тут на площі 330 км² проживає 115 тис. осіб. В основі економіки обох агломерацій потужні енергетичні вузли (Південноукраїнська АЕС та Каховська ГЕС), а також численні підприємства обробної промисловості.

Читайте також: Рух за течією. Потенціал нових пріортетних галузей

Решта Причорномор’я, а це 46,3 тис км², становлять агарні території з незначною густотою населення, де загалом, за офіційними даними, проживає 885 тис. осіб (насправді значно менше через трудову міграцію до обласних центрів, інших регіонів країни та закордон). Вони мають багато спільного з прилеглою аграрною смугою Одещини на північ від Одеси, створюючи фактично одну степову зону. У її межах виділяється приморська смуга, де значну роль у
туристичний сезон відіграють доходи від розміщення та обслуговування відпочивальників, а також перевалка вантажів у менших портах (Очаків, Скадовськ, Генічеськ).

Проблема зайнятості

Відповідні внутрішньорегіональні відмінності помітні й у показниках офіційної зайнятості та розмірах середньої заробітної плати. Наприклад, за ме­жами трьох згаданих агломерацій лише трохи більш як 30% усіх штатних робочих місць області. А середня заробітна плата, згідно з даними за перші три квартали 2015 року, на Миколаївщині перевищувала середньообласні цифри лише в місті атомників Южноукраїнську (7,1 тис. грн), прилеглому до Миколаєва Жовтневому районі (5,2 тис. грн) і самому обласному центрі (4,05 тис. грн). У решті області вона становила близько 2,5 тис. грн і лише в деяких містах обласного підпорядкування та кількох районах — близько 3 тис. грн. На Херсонщині зарплати ще нижчі. Лише в Херсоні та Каховській агломерації вони незначно перевищували 3 тис. грн, а в більшості інших районів становили від 2 до 2,5 тис. грн.

агломерація Миколаїв — Херсон має шанс перетворитися на основного й досить успішного конкурента Одеси як економічного, транспортного та адміністративного центру українського Причорномор’я

Загалом Причорномор’я, особливо Херсонщина, є дрібновласницьким регіоном України, що має великі проблеми із зайнятістю. Із 1056,4 тис. економічно активного населення офіційно зайняті в комерційному секторі лише 353,2 тис., або кожен сьомий житель. Понад половина з них були зайняті на мікропідприємствах із не більш як дев’ятьма працюючими та у ФОП — 50,7% загалом у макрорегіоні, а на Херсонщині навіть 54,7%, тоді як середньоукраїнський показник становив 36,6%. На другому місці за чисельністю робочих місць у комерційному секторі був малий (крім мікро-) та середній бізнес, що давав роботу 39,9% зайнятих у комерційному секторі, а на великих підприємствах працювало лише 9,3% (на Херсонщині — 3,5%). Ще 197,7 тис. зайняті в бюджетному секторі.

Порівняння із загальноукраїнськими показниками засвідчило, що причина такої високої частки найдрібнішого бізнесу полягала в дуже низькій реальній зайнятості жителів регіону. 400,8 тис. осіб економічно активного населення в Миколаївській та Херсонській областях формально вважалися самозайнятими, хоча насправді не мали постійного джерела доходів або виживали завдяки напівнатуральним підсобним господарствам (їх там налічується 168,7 тис.).
Складна ситуація з офіційною зайнятістю та переважання в ній пільгових категорій платників податків спричиняють величезні проблеми з напов­ненням місцевих бюджетів Причорномор’я. Навіть на благополучнішій Миколаївщині трансферти з держбюджету перевищували 2014-го в 1,8 раза власні доходи місцевих бюджетів області.

Невикористаний потенціал

Причорномор’я на сьогодні має яскраво виражену агропромислову спеціалізацію, проте аграрний потенціал усе ще використовується вкрай слабо та однобоко. На Херсонщині сільське господарство робить найбільший внесок у валовий регіональний продукт, який із року в рік коливається в межах 25% із тенденцією до зростання. А разом із харчовою промисловістю забезпечує 1/3 валової доданої вартості. На Миколаївщині в загальному обсязі ВРП сільське господарство поступається промисловості, однак в останній так само значну частину валової доданої вартості продукує харчопром.

Читайте також: Стабілізація на дні

Сільськогосподарський потенціал Причорно­мор’я, особливо в розрахунку на одну особу, не має аналогів в Україні. Площа ріллі у двох областях сягає 3,5 млн га, або більше ніж 1,5 га на одного жителя, що вдвічі перевищує середньоукраїнський показник. При цьому після окупації Криму в Херсонській та Миколаївській областях зосереджена абсолютна більшість зрошуваних земель України. А використання поливу тут забезпечує набагато вищі врожаї. Наприклад, збори озимої пшениці зростають у 2,7 рази, кукурудзи — у 3,5, сої – у 3,4 рази.

Миколаївська та Херсонська області є лідерами за рівнем розвитку фермерства в Україні. На листопад 2015 року там налічувалося 6,2 тис. фермерських господарств, які обробляли 608,8 тис. га ріллі. У сільських районах Причорномор’я членами сімей фермерів є принаймні 2–3% усіх мешканців, тоді як загалом у країні серед жителів сільської місцевості їх менш як 1%.

При цьому розвиток промисловості й навіть тих її галузей, що належать до АПК (передусім харчопрому, сільськогосподарського машинобудування, агрохімії), у регіоні не відповідає його аграрному потенціалу. Це один із ключових факторів, який зумовлює високе безробіття в регіоні. Позірно велика частка в обробній промисловості регіону харчопрому (49,8%) чи машинобудування (14,4%) порівняно із середньоукраїнськими показниками є результатом не їх кращого розвитку, а значно менших обсягів виробництва в обробній промисловості Причорномор’я загалом.

Так, частка Миколаївської та Херсонської областей у загальноукраїнській обробній промисловості становила в 2015 році лише 3,8%, у металургії та металообробці — 2,6%, а в машинобудуванні (5,5%) і харчопромі (5,7%) була лише на рівні питомої ваги Причорномор’я в населенні країни (5,7%). При цьому, як зазначалося вище, їхня питома вага у виробництві більшості продуктів сільського господарства вдвічі вища. Це свідчить про дуже великий нереалізований потенціал розвитку промислових галузей АПК в Миколаївській та особливо Херсонській областях.

Недостатньо використовується й потенціал розвитку експортоорієнтованого тваринництва (окрім виробництва яєць) на основі великої кількості дешевих кормів місцевого виробництва. Адже на м’ясо птиці є великий попит у розташованих поряд країнах Арабського світу (див. більше «Арабська альтернатива», Тиждень, № 48/2015), а свинина українського виробництва за нинішніх цін може успішно збуватися великим імпортерам у Східній Азії.

Конкурентні переваги та перспективи

Попри наразі складну ситуацію із зайнятістю та недостатнє використання виробничого й експортного потенціалу, економіка Причорномор’я має очевидні довгострокові конкурентні переваги порівняно з багатьма іншими регіонами України.
Передусім це вихід до моря та зручні порти, роль яких у зовнішній торгівлі й транзиті України має всі підстави динамічно зростати в майбутньому. Завдяки цьому виробники Причорномор’я мають також природну перевагу перед постачальниками з інших регіонів України в нарощуванні морського експорту продукції до країн Азії та Африки з їхніми динамічними й перспективними ринками збуту низки товарів.

Інша очевидна перевага Причорномор’я — це те, що воно фактично позбулося колись значної залежності від нестабільного російського ринку збуту.

Експорт до Росії з Херсонщини за останні два роки зменшився майже вп’ятеро (із $103,75 млн за 11 місяців 2013-го до $21,1 млн за 11 місяців 2015-го), а її частка впала до менш як 10%, що значно нижче навіть від середньоукраїнського показника й зіставно з поставками з Херсонщини до Нідерландів. Натомість істотно зріс експорт до ЄС, на який зараз припадає до 30% усіх поставок, а також Туреччини (з $21,96 млн до $48,32 млн за останні два роки).
На Миколаївщині частка в експорті до РФ, на перший погляд, усе ще досить висока (26,8%), а до ЄС майже вдвічі поступається їй (14,6%). Утім, фактично весь експорт до РФ формується за рахунок глинозему Миколаївського глиноземного заводу, який є частиною виробничих ланцюжків російського РУСАЛу й забезпечує переробку африканської та латиноамериканської руди для його алюмінієвих підприємств.

Читайте також: Глибоке європейське занурення

Натомість частка поставок товарів до РФ крім глинозему — лише кілька десятків мільйонів доларів, тобто менш як 4% сукупного неглиноземного експорту Причорномор’я. Отже, для решти виробників ринок РФ більше не має великого значення, що увиразниться внаслідок уведеного з 1 січня поточного року ембарго на основну статтю неглиноземного експорту регіону: овочі, фрукти та продукти їх переробки.

Нарешті, за винятком МГЗ економіка як Миколаївщини, так і особливо Херсонщини є набагато менш енергомісткою, ніж решти країни, і при цьому має значно вищий потенціал відновлюваних джерел виробництва енергії. Споживання палива на одиницю валової доданої вартості тут у кілька разів менше, ніж загалом по Україні.

Сукупні обсяги виробництва електроенергії на Причорномор’ї вже зараз більш як утричі перевищують її споживання в регіоні. При цьому майже вся електроенергія в Миколаївській та Херсонській областях виробляється на Південноукраїнській АЕС та кількох ГЕС, а питома вага теплової електроенергії значно поступається навіть альтернативній електроенергетиці. Наприклад, на Миколаївщині в 2015 році лише вітрової електроенергії (130 млн кВт•год) було вироблено більше, ніж теплової (91,3 млн кВт•год). І перша має значні темпи зростання (+18,8% до показників 2014-го), а друга, навпаки, зменшує обсяги генерації. Тільки на Херсонщині потенціал вітроенергетики більш як удвічі перевищує нинішні обсяги споживання енергії Причорномор’ям.

2015 року Миколаївщина та Херсонщина спожили лише 1 млрд м³ блакитного палива (без урахування МГЗ). Причому випереджальними темпами зменшується споживання газу для опалення. Враховуючи високу частку населення в сільській місцевості та містечках, а також високий потенціал заміщення газу біопаливом із відходів сільського господарства, можна очікувати зменшення споживання газу для опалення й надалі, особливо внаслідок підвищення його ціни до ринкової. Величезні перспективи регіону в подальшому розвитку альтернативної енергетики на основі багатих ресурсів біопалива: із відходів сільськогосподарського виробництва. Уже зараз у регіоні активно зростає виробництво брикетів із лушпиння технічних культур, які здатні замінити десятки мільйонів кубічних метрів блакитного палива в опаленні. Однак значно більший потенціал має переробка соломи та стебел зернових і технічних культур, обсяг яких у
десятки разів більший.

З огляду на окупацію Криму в Причорномор’я з’явився значний потенціал подальшого заміщення туристичних потоків як українців, так і відпочивальників із сусідніх країн. Адже в процесі відновлення платоспроможності українських громадян колишній туристичний потік до Криму переважно спрямовуватиметься до туристичних об’єктів Причорномор’я, сюди ж має всі підстави зрости в перспективі й потік туристів із Білорусі.

Розвитку транспорту, особливо морського, у регіоні має посприяти як збільшення обсягів виробництва та експорту з України сільськогосподарської продукції, так і часткова переорієнтація експорту останньої, а також металургійної продукції з портів Азовського моря. Росія і далі ускладнює транзит суден через захоплену нею Керченську протоку, і навряд чи ситуація кардинально поліпшиться в найближчому майбутньому. Як уже зазначалося, розвиток сільськогосподарського сектору Причорномор’я має значний невикористаний потенціал як із загальноукраїнських причин, так і через недостатнє використання потенціалу зрошення земель із застосуванням сучасних технологій.  

Важливе значення для регіону має збільшення експорту продуктів переробки сільськогосподарської сировини, адже зараз ті самі олійні все ще експортуються в сировинному вигляді.

Причорномор’я має можливість надалі розвивати саме ті галузі економіки, які не потребуватимуть значних обсягів увезених з інших країн чи регіонів енергоресурсів або сировини, а натомість базуватимуться на його об’єктивних перевагах у світовому розподілі праці. Сприятливий клімат та перспективи розширення зрошення в поєднанні з незначною густотою населення на основній території Херсонської та Миколаївської областей створюють усі передумови для подальшого успішного їх зростання як агропромислового регіону з розвиненою туристичною сферою, альтернативною енергетикою та торговельно-транзитними функціями.

А агломерація Миколаїв — Херсон має шанс перетворитися на основного й досить успішного конкурента Одеси як економічного, транспортного та адміністративного центру українського Причорномор’я. Щоправда, для цього бажано провести адміністративно-територіальну реформу, яка б об’єднала дві нинішні області чи принаймні основну частину їхніх територій у нову.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
средняя зарплата в киеве, новости косметологии, А какая погода будет в Таганроге на этой неделе?
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено