Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 січня, 2016   ▪   Любомир Шавалюк   ▪   Версія для друку

Довга черга на вихід

Щороку з України вивозять астрономічні суми капіталу. Чому та яким чином?
Матеріал друкованого видання
№ 51 (423)
від 24 грудня, 2015
Довга черга на вихід

Проблема відпливу капіталу з України не нова. Про неї чимало й часто говорять, але зовсім небагато обізнаних людей орієнтується в тому, які суми щороку втрачає країна. Економічна криза 2014–2015-го активізувала тих, хто виводить капітал більш-менш законними методами. Їхні дії лежать на поверхні, а негативні наслідки для курсу гривні та рівня життя населення можемо зараз спостерігати на власні очі. Але є й інша, тіньова частина потоків капіталу, не завжди помітна й часто незаконна. Вона щороку вимиває з України, як і з багатьох інших країн, мільярди доларів і не потребує економічних криз для своєї активізації, бо існує перманентно.

Нещодавно було опубліковано черговий щорічний звіт організації Global Financial Integrity (GFI), у якому досліджено обсяги тіньового відпливу капіталу зі 149 країн, які розвиваються. Автори звіту стверджують, що щороку вони сумарно становлять понад $1 трлн ($1090 млрд у 2013-му, свіжіших даних немає) і постійно зростають. При цьому наведені оцінки, ймовірно, занижені через брак об’єктивної інформації. Навіть така сума вражає, відтак постають питання про те, чому і яким чином відбувається відплив капіталу, як із цим боротися та яке місце України в цих процесах.
За оцінкою GFI, впродовж 2004–2013 років з України тіньовим шляхом вивели майже $118 млрд, або понад 8% ВВП щороку (див. «Відкрита рана»). За цим показником країна посідає 14-те місце серед країн, які розвиваються, хоча за розмірами економіки перебуває на кілька десятків щаблів нижче. Тобто в нас масштаб явища у пропорції до розмірів економіки величезний, один із найбільших у світі (за режиму Януковича він був прогнозовано найсуттєвішим). Звідси випливає, що всі образні розмови про олігархів (їхній капітал — основа зазначених потоків) як про пухлину на тілі країни чи українських кровопивць не є перебільшенням, бо ґрунтуються на реальних фактах.

Читайте також: Зупинити відставання

Які лазівки існують для тіньового відпливу капіталу? Головна — трансфертне ціноутворення. Принцип його дії такий: експортер декларує на митниці занижену вартість вивезених товарів (декларована вартість зазвичай дорівнює виробничій собівартості, щоб внутрішні виробничі потужності виходили в нуль) і продає їх за кордоном за ринковими цінами, кладучи різницю на рахунок в іноземному банку. Це саме стосується й імпорту (використовується рідше): декларується завищена митна вартість ввезеного товару, за допомогою якої певна дельта осідає на офшорних рахунках. Окрім трансфертного ціноутворення для виведення грошей за кордон використовують й інші можливості, зокрема купівлю в іноземців послуг, наприклад консалтингових, які не були фактично надані; передоплату за товари й послуги фірмам-одноденкам, що, отримавши гроші, банкрутують; купівлю сміттєвих цінних паперів, тобто акцій та облігацій, за якими ніколи не буде отримано доходу; надання кредитів фіктивним фірмам-нерезидентам, котрі їх ніколи не повернуть, тощо. Усі ці схеми використовуються, але не так масово, як трансфертне ціноутворення. Щоб проілюструвати останнє твердження, достатньо навести приклад Росії: за даними GFI, у 2004-2013-му відплив капіталу із РФ щороку становив у середньому $105 млрд, водночас 2014-го його обсяг через «сумнівні операції» (стаття платіжного балансу, якою в Росії намагаються оцінювати суму угод, що мають ознаки фіктивних, із метою вивести гроші за кордон) сягав лише $8,6 млрд.

Ті, хто заробив певну кількість грошей в Україні, починають боятися за свій капітал, тому переходять межу закону, щоб його зберегти, і водночас ідуть у політику, щоб здобути  необхідне прикриття

Отже, трансфертне ціноутворення — основа тіньового відпливу капіталу. У зв’язку з його масовим використанням для переведення грошей в офшори виникають проблеми, які в контексті України мають кілька вимірів. По-перше, практично на всю суму капіталу, вивезеного з нашої країни тіньовим шляхом, зменшуються офіційні показники прибутків корпорацій. Звідси така мала частка прибутків підприємств у ВВП України (див. «Ключова лазівка»), навіть не враховуючи аномально низьких кризових показників. У нас прийнято вважати, що низькі рентабельність і частка прибутків у ВВП — наслідок застарілих основних виробничих фондів. Але це хибна думка, адже морально й фізично зношені засоби виробництва визначають низький рівень переділу та малу частку доданої вартості в доході підприємств. Але при цьому частка фактичних (з урахуванням виведених грошей) прибутків у доданій вартості може бути великою і є такою. Адже якби було інакше, то в нашій країні ніхто не міг би, ведучи бізнес, окупити відсоткові ставки за кредитами на рівні 25—30% і ніхто серед підприємців не говорив би про широкі можливості мати 100% рентабельності. Виходить, що мала частка прибутків у ВВП в Україні є наслідком не так низької якості фізичного капіталу, як того, що з нашої країни щороку виводиться понад 8% ВВП у вигляді тіньових потоків, власне, як і з Росії (щонайменше 5%), меншою мірою Польщі (мінімум 1,5%). Якби ці гроші залишалися в Україні, то параметри нашої економіки були б зовсім іншими, банківська система була б стабільнішою, а люди багатшими.

По-друге, через те що ці гроші виходять з української юрисдикції, у владі регулярно кажуть, що потрібно якось перешкоджати відпливу. На думку спадає 2013 рік, коли через відсутність економічного зростання, а з ним і додаткових можливостей для дерибану міністр доходів і зборів Клименко, активний член «Сім’ї», заговорив про необхідність боротися з трансфертним ціноутворенням. Тоді він декларував, що коли перекрити відплив капіталу, то бюджет отримає додатково 20 млрд грн (у процесі торгів з олігархами очікувані додаткові надходження до скарбниці зменшилися до 5 млрд грн). Ця сума цілком корелює з обсягом відпливу капіталу, оціненим GFI, і при нинішному курсі долара становила б близько 50 млрд грн за нормальної ситуації в економіці. Але проблема в тому, що її не так уже й легко піймати. Адже в усьому світі борються з тіньовим відпливом капіталу й винаходять щоразу нові методи та інструменти, а результат мінімальний, бо винахідливі капіталісти придумують нові й нові схеми для того, щоб досягти свого.

Читайте також: Заручниця світу

По-третє, якщо з України й справді щороку виводиться в середньому понад $11 млрд, то це не може відбуватися без відома митників. До останніх об’єктивно виникають претензії. До цього можна додати неформальний імпорт, або контрабанду, обсяг якої торік, за оцінкою НБУ, становив $9 млрд. Вийде близько $20 млрд, або понад 20% нинішнього ВВП та більше ніж 10% максимального ВВП у період незалежності. Це сума, яка щороку перетинає український кордон при мовчазній згоді митників. Отже, зміна такого стану справ має бути одним із найвищих пріоритетів реформування країни. Мабуть, саме з огляду на вказані цифри контакти на митниці є такими цінними, а «рішали» митних проблем, які сидять у парламенті, завжди мали значний вплив у політиці й бізнесі.

По-четверте, проблема має дуже важливий суспільний вимір. Хто може виводити капітал? Той, хто багато експортує (меншою мірою імпортує), тобто переважно олігархи. Представники малого й середнього бізнесу самостійно цього не зроблять, тож для виведення грошей за кордон повинні вдаватися до послуг горезвісної бізнес-«еліти», а відтак є в боргу перед нею. Хто виводить капітал? Той, хто боїться, що його відберуть, або хто має забагато грошей чи замало ідей для того, щоб прибутково інвестувати в умовах нинішньої української економічної системи. У другому випадку лише реформи створять умови для інвестування та збереження капіталу в Україні. Інакше втримати його неможливо.

Натомість у першому випадку виходить своєрідне порочне коло. Ті, хто заробив певну кількість грошей в Україні, починають боятися за свій капітал, тому переходять межу закону, щоб його зберегти, і водночас ідуть у політику, щоб здобути контакти (з бізнесом, політиками, митницею, чиновниками) для забезпечення необхідне прикриття. Якщо вони потрапляють у владу, то роблять з опонентами те, чого перед тим боялися самі. Якщо опиняються в опозиції, то, як тільки нове керівництво починає боротися з порушенням цими капіталістами закону, починають кричати про політичні переслідування.

Читайте  також: Стабілізація на дні

Оскільки державна машина занадто прогнила, щоб у правовому полі довести їхні переступи й вилучити на користь держави належне їй (через корумпованих чиновників та суддів, недосконале законодавство тощо), то все зводиться до неефективних силових методів і неможливості повернути кошти в бюджет. У підсумку виходить, що політична боротьба боротьбою, а гроші як виводилися через страх програти в ній, так і виводяться, що для більшості вчорашніх політиків немов перетворилося на святе діло. Яскраво ілюструє цей факт інтерв’ю Мустафи Найєма з Геннадієм Кернесом майже дворічної давності. Тоді перший був ще простим журналістом, а другий запитав його, чи має той рахунки в іноземних банках. Це питання стало сублімацією такого собі колективного несвідомого досить закритої на той час касти тих, хто боявся втратити «зароблене» й регулярно виводив певні суми за кордон. Революційні події розчинили ту касту новими обличчями в політикумі, але не зняли проблеми, тобто не позбавили її членів страхів і підстав для побоювань (недолуга боротьба президента з олігархами підклала дров до багаття). Вихід із цієї ситуації можливий лише тоді, коли державна машина запрацює так, що право власності буде гарантоване й що всі обвинувачення у відмиванні чи приховуванні грошей будуть доведені до судових вироків і їх реалізації, а не зніматимуться після того, як з обвинувачами «поділилися».

Виходить, що хоч би яким масштабним був відплив капіталу з України і хоч би якими негативними виявилися його наслідки, його не можна стримати будь-якими репресіями чи навіть запровадженням усіх тих нововведень, які винаходять у світі. Єдина можливість кардинально зменшити обсяги виведення грошей — побудова ефективної держави, у якій можливості для розвитку могли б знайти і свідомі й чесні, і їхні менш принципові антагоністи. Як відомо з фізики, тачанку легше тягнути за собою, ніж штовхати попереду себе. Капітал легше привабити за допомогою ефективної держави, ніж втримати від відтоку будь-якими методами.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено