Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 січня, 2015   ▪   Любомир Шавалюк   ▪   Версія для друку

З миру по нитці

Україна отримує зовнішнє фінансування на мільярди, але чи саме така допомога нам потрібна?
Матеріал друкованого видання
№ 1 (373)
від 15 січня, 2015
З миру по нитці

Від часів завершення Євромайдану медіа зарясніли повідомленнями про те, що той чи той донор виділив нам новий транш фінансової підтримки. Від кількості таких новин та переліку країн, які допомагають, може скластися наївне враження, що Революція гідності так глибоко вплинула на світову громадськість, що всі держави одна поперед одною кинулися виділяти нам фінансування. Водночас падіння реальних засобів для існування в більшості українців, серед яких дедалі частіше можна почути нарікання на економічну ситуацію, входить у дисонанс із цим враженням. Отже, або дають мало грошей, або щось не так із тією допомогою. Тож у чому річ, які параметри фінансування, яке Україна отримує від донорів?

Головним активістом, що підтримує євроатлантичну інтеграцію України та її курс на ринкові перетворення, є Сполучені Штати. Америка зазвичай діє непрямими, найчастіше дипломатичними методами. Тому якщо оцінювати її підтримку лише за обсягом безпосередньо виділених грошей, то вона може здатися мізерною. У травні минулого року США надали Україні гарантій на випуск єврооблігацій на $1 млрд. Фінансовою допомогою це назвати важко. Це навіть не кредит, бо кошти залучені в глобальних інвесторів. Єдиною їх перевагою, окрім факту одержання Кабміном мільярда доларів, звісно ж, є те, що відсоток за купонами становить 1,84% річних. Це на 5–7 відсоткових пунктів менше, ніж ми платили при нормальних розміщеннях євробондів, і на 16–18 менше, ніж заплатили б зараз, якби доступ до глобальних фінансових ринків не був для нас закритий. Тобто Україна на тих гарантіях щороку заощаджуватиме $50–70 млн (або $160–180 млн, якщо брати до уваги теперішні скрутні часи). Це та сума, яку можна вважати імпліцитною фінансовою підтримкою, яку Україна одержала завдяки організаційній допомозі Сполучених Штатів.

Читайте також: Як досягнути добровільної детінізації економіки

На цьому мільярді Америка, вочевидь, зупинятися не збирається. На початку січня США заявили, що в першому півріччі 2015-го, якщо Україна проводитиме реформи, узгоджені з МВФ, планують надати нам гарантій ще на $1 млрд. Якщо реформи виявляться результативними, то вони обіцяють нам додатковий мільярд гарантій наприкінці поточного року. Чималі гроші під гарантії Штатів доведеться повертати (через п’ять років), та й саме їх виділення залежить від того, чи проводитиме уряд реформи й наскільки успішними врешті-решт вони виявляться.

Інша річ – безповоротна фінансова підтримка. Її розмір на порядок меший, а кошти дають невеликими порціями на конкретні цілі. За даними США, торік Україні було виділено $340 млн такої допомоги. З них, наприклад, $118 млн американський уряд спрямував на оснащення української армії, а також навчання військових. $46 млн пішло на придбання бронежилетів, приладів нічного бачення, броньовиків, додаткових засобів зв’язку тощо.

Обмеженість прямої фінансової підтримки України США компенсують мобілізацією цілої низки міжнародних фінансових організацій та країн-донорів

Як повідомляють ЗМІ, у бюджет-2015 на різні проекти, що стосуватимуться України, США також закладають кількасот мільйонів доларів. Тактика виділення невеликих сум на конкретні цілі, мабуть, себе виправдовує. Хоча вона не дає змоги Україні одноразово отримати великі гроші, щоб вирішувати великі проблеми, але потроху перевиховує українських чиновників, привчає їх працювати (хоча б написати проект, під який виділять фінансування) й відмовлятися від заяложеної практики, мовляв, ви дайте нам кошти, а ми все зробимо самі. Та й, власне, найбільші проблеми країни, наприклад корупцію, зарегульованість бізнесу тощо, можна подолати, маючи мінімум грошей. Була б воля…

Обмеженість прямої фінансової підтримки України США компенсують мобілізацією цілої низки міжнародних фінансових організацій та країн-донорів для допомоги нашій країні. Першу скрипку тут, безумовно, грає МВФ, який окрім виділення коштів виконує функцію основного контролера та представника донорів на переговорах з українською владою. Наприкінці квітня Фонд схвалив виділення Україні $17,1 млрд, із яких торік ми отримали $4,6 млрд, а решта має надійти протягом 2015–2016-го, якщо проведемо реформи. Ці кошти також не є фінансовою допомогою і їх доведеться повертати (найбільша сума припадає на 2019-й, увесь період виплат розтягнутий на 2017–2021-й). Однак, як у випадку з кредитними гарантіями уряду США, перевага такого кредиту – низька відсоткова ставка (близько 2,5% річних), що порівняно з ринковою вартістю грошей дасть змогу щороку заощаджувати (якщо Україна отримає всі транші) близько $1 млрд лише на відсоткових платежах, не кажучи вже про те, що такі гроші в теперішній ситуації Україні ніхто, окрім МВФ, ніколи не виділив би.

Працюючи з українською владою безпосередньо, часто і тісно, МВФ мимоволі почав виконувати ще одну функцію – мотиватора донорів. Серпневі розрахунки Фонду засвідчили, що у випадку реалізації негативного сценарію, за яким зараз фактично розгортаються події, Україна потребуватиме додаткових $19 млрд протягом 2014–2015 років для підтримання рівня золотовалютних резервів. Тоді цю цифру ніхто не сприйняв серйозно. Міжнародні експерти, дивлячись на відсутність поступу в реформах, не раз заявляли, що МВФ може не дати уряду навіть уже обіцяних $17 млрд, не кажучи вже про додаткові кошти. Однак після виборів до Верховної Ради, створення коаліції та призначення нового Кабміну ситуація кардинально змінилася. Провідні світові медіа, зокрема Financial Times, The Economist, закликали світ допомогти Україні й зупинити її економічний крах. До них долучився мільярдер Джордж Сорос, заговоривши про принципово інший підхід до допомоги Україні та оцінивши необхідну підтримку в $50 млрд. Так чи так, а глобальні донори України можуть перейти від розмов до дій лише після того, як МВФ дасть адекватну оцінку реформаторським настроям в Україні. Станеться це, вочевидь, протягом січневого візиту місії Фонду до Києва, тож уже незабаром буде зрозуміло, хто збирається нам допомагати і за яким сценарієм розвиватиметься країна.

Читайте також: Диверсифікація в муках

Але найбільші обсяги фінансової допомоги надходять в Україну від Євросоюзу та європейських структур. У травні ЄС повідомив, що протягом 2014–2020 років забезпечить нашій країні пакет на понад €11 млрд. Із цієї суми переважну частину коштів буде надано у формі кредитів. Зокрема, очікується, що від ЄБРР Україна отримає фінансування низки проектів на суму до €5 млрд (€1,2 млрд було отримано у 2014 році), а від ЄІБ – до €3 млрд. У формі запозичень (під 1,36% річних) надходить і основна частина допомоги від Єврокомісії. Так, торік Україна одержала €1,36 млрд з двох програм макрофінансової допомоги ЄК. Чергові €250 млн, які вичерпають ресурс цих програм, повинні надійти навесні 2015-го. Водночас президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер 8 січня заявив про нову, третю програму макрофінансової допомоги обсягом €1,8 млрд, більшу частину якої ми зможемо одержати протягом нинішнього року. Виділення майже всіх кредитів Європою прив’язане до проведення реформ. Навіть ЄБРР, який працює з конкретними проектами часто в приватному секторі, ухвалює рішення про виділення нових коштів на підставі інформації про поступ країни в реформах, передусім беручи до уваги відгуки МВФ.

Що стосується власне безповоротної допомоги, то її невеликими порціями по кількадесят мільйонів надає ЄК у формі грантів на конкретні проекти. На ці цілі в травні минулого року передбачили майже €1,6 млрд на період 2014–2020-го. Цю суму, мабуть, ще переглядатимуть у бік збільшення, однак вона все одно залишиться на порядок меншою, ніж та, якої потребує Україна та яку вона отримує у формі кредитів.

Окрім названих донорів Україні допомагає ще добрий десяток країн, серед яких Німеччина, Австралія, Польща, Фінляндія, Чехія, Канада, Японія, Болгарія, Литва тощо, та міжнародних організацій, як-от ООН, ОБСЄ, МАГАТЕ. Але в цих випадках часто йдеться лише про десятки мільйонів доларів, та й то у товарній формі (гуманітарна допомога, нелетальне озброєння тощо) або під проекти, для яких закуповують імпортні матеріали. Тобто живих грошей на латання дірок у бюджеті та платіжному балансі Україна зазвичай одержує дуже мало або не одержує взагалі.

Читайте також: Бюджет-2015: Країна готується до дефолту?

У підсумку фінансова підтримка світу наразі допомагає нам лише у трьох площинах. Вона дає змогу купити час, відсуваючи наші фінансові зобов’язання в середньому на п’ять років уперед; здешевлює ресурс завдяки кредитуванню під низький відсоток і, головне, змушує нас рухатися й проводити реформи, гарантуючи допомогу лише в обмін на реальні перетворення в країні.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.