Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

«Наукова» апологетика «Русского міра»

Відмова від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, розворот у бік Росії викликали негативну реакцію в суспільстві, що зрештою призвело до масових протестів. Тиждень опублікував у № 4 інтерв’ю з урядовим уповноваженим з питань співробітництва з РФ, державами – учасницями СНД, Євр­АзЕС, доктором економічних наук, професором, членкором НАНУ Валерієм Мунтіяном, який безпосередньо готував документи угод із РФ та є експертом із цих питань.
Матеріал друкованого видання
№ 8 (328)
від 20 лютого, 2014
«Наукова» апологетика «Русского міра»

Свобода слова передбачає толерантність до різних поглядів, і тому у звичайних умовах не варто було б вступати в полеміку з автором. Однак тут особливий випадок. Квінтесенцією інтерв’ю з Валерієм Мунтіяном є обґрунтування безальтернативності інтеграції України в російський простір. При цьому все сказане ним, на жаль, не відповідає ні високому статусу автора, ні рівню експерта.
Пан Мунтіян каже, що після кризи 2008 року світ нібито вступив в епоху «матеріальної експансії», де ключову роль відіграють «реальні, сировинні ресурси». А оскільки «Росія є скарбницею природних ресурсів світу», то автор стверджує про «невідворотність», на противагу ЄС і США, її потужного економічного розвитку. Із цього, за його твердженням, однозначно випливає як необхідність «державі Україна» поквапитися з реалізацією «стратегічних рішень», так і науково обґрунтована доцільність її вступу до Митного союзу.

Обґрунтовуючи ці тези, урядовець каже, що вже у 2014–2015 роках Росія очікує економічного зростання на 3,5%, що нібито більше, ніж у США і ЄС. Це дасть їй змогу створити фінансову «подушку безпеки».

Та говорити про 3,5% зростання, коли в 2013 році економіка РФ зросла лише на 1,3% і темпи її розвитку сповільнюються, не випадає. Натомість економіка США виросла на 1,9% і має тенденцію до пришвидшення (+3,7% у другому півріччі, на основі сезонно скоригованих даних) насамперед завдяки «новій індустріалізації», яка там розпочалася в останні роки.

Автор заявляє, що Росія сьогодні має «подушку безпеки» у вигляді резервного фонду в розмірі 7% ВВП (думаємо, що йдеться про Фонд національного добробуту РФ). Однак навіть у не найбільш кризовій для Росії ситуації 2008-го, коли її ВВП впав на 7,9%, ці гроші були б витрачені лише за рік.

Далі цитуємо автора: «Тобто катастрофи вона (Росія. – Ред.) уникне, бо має реальні ресурси, а не віртуальні. А що з іншого боку? Ресурси? Ні, з боку США, а останнім часом і ЄС – емісійний «верстат», що друкує, говоритимемо відверто, папірці». А оскільки, як стверджує пан Мунтіян, Росія «папірців» не друкує, то «виникає уявна економічна диспропорція».

По-перше, не зрозуміло, про уникнення якої катастрофи Росією говорить автор. По-друге, з «іншого боку» – ВВП Сполучених Штатів увосьмеро більший за ВВП Росії, ВВП Євросоюзу – у стільки само, тобто разом у 16 разів. І, головне, США та ЄС мають ключовий стратегічний ресурс: вільних, освічених людей, ефективну соціально-економіч­ну сис­тему. Тобто диспропорція справді є, але не на користь Росії. І за нинішньої системи в РФ вона існуватиме не одне покоління.

Ще одна цитата від членкора НАНУ: «Росія є скарбницею природних ресурсів світу... У мить, коли ця диспропорція (між РФ, із одного боку, і США та ЄС – з іншого. – Ред.) зміниться (а це невідворотно!), якраз і побачимо, де справжні «моделі сталого розвитку».

Так, Росія має найбільшу у світі територію і володіє багатьма природними ресурсами (хоча не вона одна, чому б не згадати Бразилію, США, країни Близького Сходу, Африки тощо). Та кінцевих продуктів із них РФ виробляє дуже мало. Бо природні ресурси не є ключовим фактором багатства, а часто навпаки. Свого часу Японія та Німеччина без природних ресурсів побудували потужні економіки (другу та третю у світі), а сьогодні це успішно роблять Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Польща...

Стосовно диспропорції, яка «невідворотно!» (знак оклику поставив автор) зміниться, ми вже говорили. За життя найближчих поколінь вона, нав­паки, може збільшитися за рахунок розробки сланцевого газу та реалізації інших енергетичних (і не тільки) технологій як у США, так і в ЄС.

Далі уповноважений уряду каже, що «наукові оцінки підтверджують доцільність» вступу України до Митного союзу. Самі ж оцінки автор не наводить. Мовчить і про ціннісний бік вибору. А саме він і є ключовим, бо від вибору цінностей залежать майбутнє України, її розвиток та економічний потенціал. У ЄС базові цінності закладені в угодах і закарбовані в законодавстві. «Союз заснований на цінностях поваги до людського достоїнства, свободи, демократії, рівності, правової держави, дотримання прав людини» (ст. 2 нової Конституції ЄС). Тоді як у документах МС із цього приводу нічого не сказано, а в житті – авторитарна азійська система, розчавлені права та принижена гідність людини.

Показовою є відповідь пана Мунтіяна на запитання про підзвітність влади, корупцію в країні й крадіжки державних грошей. Не сказавши нічого про підзвітність можновладців, автор переконує, що гроші, які наді­йдуть із Росії, як і інші державні кошти, вкрасти неможливо, бо всі вони спрямовуються на рахунки Держказначейства. Це так, але потім російські гроші з цих рахунків ідуть на фінансування дефіциту бюджету, тобто стають його видатками, і не секрет, що частина цих видатків використовується незаконно.

А далі стверджує: «Чимало проблем сьогодення мають місце через надміру спрощену картину системи державних фінансів, яка є в головах протестувальників». Тобто, виявляється, проблема не в тому, що влада краде з бюджету (за оцінками експертів, прямі крадіжки лише за статтею «державні закупівлі» торік сягнули понад 100 млрд грн), а в тому, що нібито люди у своїх головах «мають спрощену картину» цього явища.

На жаль, автор у своїх відповідях використовує неправильні цифри та маніпулює фактами. Наприклад, каже, що «найбільший за обсягом та відповідний нам за структурою ринок» – ринок СНД, а ринок Європи «є не набагато меншим». Але $16,7 трлн (номінальний ВВП ЄС 2012 року) – це набагато більше, ніж $2,3 трлн (ВВП країн Митного союзу). Що стосується структури, то окрім українського машинобудування, яке роками очікує замовлень від РФ, ринок МС не є унікальним для жодної суттєвої товарної групи українського походження.

Шанований доктор наук зазначає, що обсяг російського ринку для України становить $55 млрд, хоча, за даними Держкомстату, весь оборот торгівлі товарами та послугами між Україною та Росією 2012-го не перевищив $51,4 млрд (2013-го лише зменшувався з відомих причин), понад половина з яких – імпорт, а тому до ринку українського товаровиробника не має жодного стосунку.
За словами членкора НАНУ, «у Європі рецесія триває із 2006 року». Тоді як падіння економіки ЄС сталося лише у 2009-му (-4,4%) та 2012-му (-0,3%). Понад те, професор вважає, що «Захід не погоджується фінансувати Україну не через побоювання банальних крадіжок», а через «критичну нестачу власних фінансових ресурсів». Але ж до України надходить найбільше грошей у вигляді прямих іноземних інвестицій та позик, навіть якщо не враховувати репатрійованих через офшори грошей олігархів, саме із країн ЄС.

І про наукоподібність, якої багато в цьому інтерв’ю. Так, відповідаючи на перше запитання про те, хто і як розроб­ляє та вказує стратегічні напрями для політичних й економічних рішень, пан Мунтіян широко викладає засади теорії управління, каже, що «для стратегії первинними є стратегічний задум та стратегічний план» (тут, вибачте, чомусь згадався Остап Бендер зі своєю промовою про «стратегію і тактику шахів» та міжзоряний турнір у Нью-Васюках), говорить про Україну як про «стратегічний шлях між Заходом і Сходом». І все. Жодного слова про те, як насправді в нас відбуваються стратегічне планування та прийняття стратегічних рішень і чому став можливим такий несподіваний «розворот» від ЄС до МС. Фактично ж сьогодні немає ні стратегії держави, ні плану дій уряду, а затверджену президентом як ключовий стратегічний документ «Програму економічних реформ на 2010–2014 роки» та урядову «Програму активізації економіки на 2013–2014 роки» влада не тільки не виконує, а навіть не згадує.

Загалом же після прочитання інтерв’ю з паном Мунтіяном ще раз переконуєшся у правильності європейського вибору України, бо чи варто всерйоз говорити про Митний союз, якщо для «наукового» обґрунтування входження до нього потрібно застосовувати такі ось «методи» і «засоби переконання».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею ймовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено