Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
17 січня, 2014   ▪   Катерина Барабаш   ▪   Версія для друку

Тренди кіно-2013: 3d, тріумф римейків і документалістики

Матеріал друкованого видання
№ 1 (321)
від 9 січня, 2014
Тренди кіно-2013: 3d, тріумф римейків і документалістики

Пік популярності 3D-технологій

У 2013-му неабиякого поширення набули фільми, зняті з використанням технології 3D. Не лише Голлівуд випускає одну за іншою тривимірні стрічки (торік у форматі 3D вийшли «Ріддік», два продовження «Зоряних війн», «Техаська різанина бензопилою», мультфільм «Чарівник смарагдового міста», «Мисливці на відьом» та багато інших). На цей формат спробував «підсісти» й російський кінематограф. Любитель тамтешнього гламуру Фьодор Бондарчук спробував зробити проникливий «Сталінград», і навіть камерний, інтелігентний Алєксєй Попоґрєбскій десь на теренах Німеччини створює зараз 3D-кіноопус. Прихильники тривимірного кіно впевнені в швидкому стовідсотковому тріумфі 3D, але прагматичніші спеціалісти не поспішають із категоричними прогнозами. Вони вважають, що ефект присутності, подарований нам 3D-форматом, доволі швидко приїсться публіці, яка бажає бачити в кіно не тільки комп’ютерні розваги, а й хоча б відносну поживу для роздумів. Тим більше що за одночасного розвитку індустрії ігор кіно ніколи не дасть того ефекту присутності, на який розраховують виробники фільмів у 3D.

Розквіт копродукції

Якщо задля більшої наочності переглянути програму будь-якого великого міжнародного кінофестивалю, то легко виявити ось що: жоден фільм із сотень представлених на перегляді не є продуктом якоїсь однієї держави. Рік-два тому в прокаті чи фестивальних розкладах вряди-годи ще траплялися стрічки, у яких як виробник вказувалась одна країна. У 2013-му виробництво національних фільмів можна вважати «глибокою старовиною». Нічого дивного, адже глобалізація буяє не тільки в економіці, а й у тих царинах мистецтва, що безпосередньо пов’язані з фінансами. Передусім у кінематографі. Першим це остаточно зрозумів Каннський фестиваль, флагман світового фестивального руху, й відмовився від зазначення в усіх списках і програмах країни-виробника. Уже кілька років вона пишеться останнім рядком, а в перший виноситься ім’я режисера. Скажімо, «Життя Аделі», переможець останнього Каннського фестивалю, на всіх Каннських носіях значиться як «фільм Абделатіфа Кешиша». При цьому у створенні стрічки брали участь щонайменше три країни: Франція, Бельгія та Іспанія. З одного боку, це підкреслює відхід зі світової сцени такого поняття, як національний кінематограф, з іншого – мудро виводить на перший план роль творчого автора стрічки – режисера.

Криза ідей

Якщо не зациклюватися на авторському кіно, тобто на кінематографі як виді мистецтва, то можна вважати, що 2013 рік минув під знаком кризи творчих ідей. Почасти саме тому минулий рік дав немислиму кількість римейків і сиквелів. У 2013-му знайшли своє продовження «Голодні ігри» та «Хоббіт», «Форсаж» і «Самотній рейнджер», «Ред», «Стартрек» та багато інших. З одного боку, очевидний ухил у бік римейків і сиквелів – свідчення бідної фантазії кіновиробників. З іншого – не треба лишати поза увагою таку банальну причину, як жадібність продюсерів. Адже римейки і продовження отримує тільки суперуспішне касове кіно, а отже, друге життя напевне обіцяє прибуток. Принаймні до аналітики тут вдаватися не треба. До того ж зараз кінокомпаніям доводиться конкурувати вже не одна з одною, а радше з іншими формами розваг, починаючи від комп’ютерних ігор і закінчуючи онлайн-серіалами. Тобто, щоб вижити, треба відкинути творчі амбіції і клепати конкурентоспроможні видовищні стрічки. Ця тенденція нинішнього року поки що триватиме, однак деякі спостерігачі передрікають занепад із часом римейків і франшиз. Нещодавно в одному інтерв’ю Стівен Спілберґ сказав щодо того: «Усе це неминуче закінчиться великою катастрофою. Настане момент, коли три-чотири чи навіть півдюжини ось таких фільмів із гігантськими бюджетами проваляться з тріском, і це знову змінить наявну парадигму».

Закріплення документального кіно

Відносно недавно документальне кіно було справою маргіналів від кінематографа. Точніше, такими їх вважали. Одні «маргінали» знімали документальні стрічки, інші «маргінали» їх дивилися. Неігрове кіно, навіть найкращі його зразки, посідало своє скромне місце на узбіччі основного кінопроцесу. Справа зрушила з мертвої точки приблизно 15 років тому, коли європейський прокат замайорів документальними фільмами. Доти імена деяких режисерів-документалістів теж були на слуху, наприклад, Лені Ріффеншталь, Вернер Герцоґ, Ульріх Зайдль (останній також відомий і як режисер ігрових стрічок), але широким прокатом вони похвалитися не могли. Тенденція, яка намітилася в останні 10–15 років і яка проявилася у сплеску інтересу до документального кінематографа, торік сягнула своєї кульмінації. Виявилося, що практично будь-який великий фестиваль неодмінно в 2013-му включав до своєї програми неігрову стрічку. А ювілейний, 70-й Венеційський кінофестиваль офіційно закріпив за документальним кіно статус рівноправного з ігровим виду кінематографа, присудивши «Золотого лева» документальному фільму Джанфранко Розі «Священна кільцева».  


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено