Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 грудня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Сищик без імперії

Є в реаліях актуального українського книжкового ринку три чесноти, можна навіть сказати, три «П», які здебільшого невластиві його активним гравцям – письменникам.
Матеріал друкованого видання
№ 48 (316)
від 28 листопада, 2013
Сищик без імперії

Йдеться про Працьовитість, Послідовність та Популярність. Стаючи на невдячний із фінансового погляду письменницький шлях, автор мусить іти ним щодня, тобто працювати, не зупиняючись. Обравши для себе жанрову нішу, слід послідовно триматися її, постійно вдосконалюючи себе в її межах та розширяючи відповідно рамки жанру й саму нішу. Нарешті, треба прагнути популярності, але не особистої, а для своїх творів. Тобто вивчати або відчувати запити аудиторії, пропонувати їй те, що вона хоче. Образно кажучи, ловити й тримати хвилю.

Читайте також: Сучасна зарубіжна проза українською

Сумчанин Владислав Івченко належить до рідкісної категорії українських письменників, для яких розуміння й дотримання цих трьох «П» – це не подвиг, не вчинення насильства над собою, а звична сукупність правил. Нова його книжка «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» вже своїм обсягом, а створена вона, як можна побачити з періоду написання, за досить короткий термін – 15 місяців (Оксана Забужко роман такого самого обсягу писала сім (!) років), доводить працездатність автора. Факт, що це продовження «Стовпа самодержавства», витримане в тій самій жанровій ніші – детективний серіал у стилі «ретро», свідчить про послідовність. Ну а коли йдеться про популярність, то можна з приємністю констатувати: автор має здатність учитися. Бо нова книжка – то успішна робота над помилками попередньої.
«Стовп самодержавства», написаний Івченком у співавторстві з кременчанином Юрієм Камаєвим, починався як інтернет-проект, який розважав передусім його авторів. Так з’явився український сищик Іван Карпович Підіпригора, який живе в Києві початку ХХ століття й працює філером царської охранки. Тут крився перший системний прокол проекту: щоб з’явився український сищик, недостатньо, так би мовити, етнічного походження. Читачеві важливо, де й ким працює герой, а також яку має світоглядну платформу. Іван Карпович служив в охоронному відділенні, тобто оберігав корону Російської імперії. Російське самодержавство як політичний і державний устрій влаштовує певну частину українців навіть сьогодні. Але вони точно не є цільовою читацькою аудиторією вітчизняних авторів. Сам же Іван Карпович свого ставлення до імперії, яку ревно захищає, жодним чином не висловлював, що теж грало в «мінус».

Читайте також: Школа скандалу. Художні твори часто завдячують своїм успіхом порнографії, політиці та зневазі до естетичних канонів

Тепер Івченко пише сольно, і його сищик Підіпригора теж визначився з пріоритетами. Він покинув, як ми розуміємо, остогидлу государеву службу, вибрав для усамітнення невеличкий хутір десь на Полтавщині, проте детективну практику не полишив. Бо тепер його професійні вміння потрібні приватним особам, здатним заплатити відставному філерові за роботу. Ось так замість служити російському царю українець Підіпригора починає встрявати в приватні справи приватних людей, які від самого зародження детективного жанру автори та герої ставили значно вище від державних інтересів.

Й тим прикметніше, що з пригод Івана Підіпригори маркетологам не вдалося зробити українську версію пригод Ераста Фандоріна. Адже його «тато» Боріс Акунін за всієї своєї нинішньої опозиційності до російської влади подавав Ераста Петровича як людину, котра служить своїй імперії, лише в різних іпостасях. Тоді як Іван Карпович приймає виклики убивць, шахраїв, навіть маніяків, при цьому чітко усвідомлюючи: діє на своїй землі, робить її чистішою, встановлює істину в чотирнадцяти – за кількістю закінчених історій – випадках. Проте Російська імперія – це загалом чужа Підіпригорі держава. І враховуючи, що історична белетристика нині чи не головний тренд українського книжкового ринку, авторам таких книжок та їхнім героям слід, як Іванові Карповичу, чітко визначити місце активного, не схильного до рефлексій українця не лише в Російській, а й в інших імперіях, куди авторська фантазія перенесе дію.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено