Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
22 листопада, 2013   ▪   Христина Грищук   ▪   Версія для друку

У Польщі знімають фільм про Голодомор

Полька Маріка Крайнєвська, режисерка короткометражного фільму «Голод», перейнялася ідеєю навчити відомих польських акторів говорити українською у своєму фільмі. Але вирішила – це ж польська продукція, зйомки відбуваються на території Польщі, і, власне, саме польською потрібно розповісти про цю трагедію українців.
У Польщі знімають фільм про Голодомор

Фільм таки заплановано озвучити українською. Окрім того, будуть й англійські субтитри, бо тоді якнайбільше людей зможуть повністю перейнялися історією, яку оповідає пані Крайнєвська, і, до того ж, режисерка дуже хоче повести «Голод» на Берлінале і в Канни.

Рівно два роки тому, Маріка Крайнєвська в ефірі відомого польського радіо ТОКfm ділилася планами, як вона хоче екранізувати власне оповідання «Мати вар’ятка» з авторської книги «П’ять» і зробити з нього фільм «33» (який згодом перейменували на «Голод»). Оповідь починається від 3 березня 1933 року і в ній йдеться про тридцять три години з життя головної героїні Віри, яка бачить повільну голодну смерть своїх дітей. Цю історію розповів Марійці Крайнєвській її дідусь-українець, який знав ту жінку в реальному житті. Майже всі 30 хвилин фільму героїня перебуває в одній кімнаті із дітьми, дивиться як вони вмирають, і нічим не може їм допомогти… Цей фільм, як і задумувався, вийшов великим психологічним дослідженням особистості.

Від самого початку до зйомок без гонорарів у стрічці погодилися зіграти ролі відомі польські актори Евеліна Дубчак, Пьотр Ґловацкі, Матеуш Дамєнцкі та інші талановиті особистості, усього близько 20-ти осіб. Фільм малобюджетний, але ідеєю зняти його перейнялося багато людей, ціла група молодих кінематографістів переважно із Варшави та Торуні, місті, в якому живуть батьки режисерки.

Урешті, на початку лютого 2012 року знімальна група дочекалася снігу і почалися зйомки саме фінальної, найбільш драматичної частини фільму з робочою назвою «33» у парку «Мочидло» та лісочку «Коло», у варшавському районі «Воля». Далі зйомки проходили у кількох інших місцях: у  Торунському етнографічному музеї та Музеї Мазовецького села (подібний до Шевченківського гаю у Львові). Так авторам вдалося знайти куточок України. Маріка Крайнєвська намагалася передбачити всі деталі, наприклад, навіть, щоби дерева, які попадають у кадр, були такими, як у 30-ті роки ХХ століття, і задавалася питанням, чи підстригали їх тоді? На ставнях вікон були вирізані сердечка, режисерка із ностальгією згадує, що її бабуся мала подібні у себе в українському селі.  Важливо було передати не тільки емоції страждань головних героїв, але й наситити картину кольорами сепії, які були характерні для того страшного часу.

Згідно з історією, головній героїні фільму 33 роки. Прикметно, що в реальному житті багато акторів, які грають головних героїв у фільмі «Голод» («33»), відзначали недавно 33-й день народження, або будуть святкувати цього року. Найменша героїня 9-річна Майя Крайнєвська (дочка Маріки Крайнєвської) виконала у фільмі роль української дівчинки, що помирає. Головну роль Віри втілила Евеліна Дубчик – відома польська акторка театру, кіно та серіалів. «Незважаючи на жорстокий холод, який іноді відчували, і піт, який обливав наші тіла в червні, коли ми вдавали сувору зиму, ми знали, що робимо фільм про важливе. Усі молоді творці розуміли, що через передачу і фільмування емоцій цієї родини, віддаємо шану тим, кого спіткала подібна доля. Дякуючи Марійці, змогли поринути в той час і почати цінувати те, що маємо тепер» – каже Евеліна.

Чоловіка Віри і батька їхніх двох дітей досить емоційно виконав польський актор театру та кіно Матеуш Дамєнцкі. У фільмі через його героя трагічно закінчується вся історія. Під час першого дня зйомок фільму Матеуш Дамєнцкі сказав, що «тема досить знана у Польщі, але потребує нової обробки». Пьотр Ґловацкі, який зіграв у фільмах номінованих до премії Оскар «У темноті» та «80 мільйонів», у фільмі «Голод» виконує провокативну роль вбивці.

У фільмі «Голод» мало діалогів, тут все побудовано на поетиці, силі поглядів, рухів. «Я прагнула показати частинку історії однієї особистості, але цілком усвідомлюю те, що існували мільйони таких людей, – розповідає Тиждень.ua режисерка. – Однак я не хотіла зосереджуватися на історичних процесах, лише на долі конкретної жінки, яка зіткнулася з тією трагедією. Це певний фрагмент життя, коли злий рок штовхає її у часи голоду і безпорадності. Ця історія не потребує слів – вистачить емоцій, які показує моя героїня. Я спиралася на розповідь мого дідуся, але відтворила те, що могло тоді відбуватися, так би мовити, через власне дзеркало. Субтильно, поступово показую відмову, страх, покору і рішення, до якого героїня доходить. Пам'ять про минуле є надзвичайно важливою для нас, тих, хто живе тут і тепер. І шана до неї. Це минуле формує нас. Хочу теж показати, наскільки крихким є наше життя, і яку має вартість, те, про що часто забуваємо у сучасному світі».

Про стрічку вже багато написано у польській пресі. У Польщі дедалі більше цікавляться подіями, які відбувалися в Україні 1932 – 33 років. Саме ця країна одна з перших  визнала правду про страшні події, які ще недостатньо відомі світові. У Польщі відкрито кілька пам'ятних знаків жертвам Голодомору. Також щороку поляки приєднуються до відзначення акції «Запали свічку».


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як почуває себе релігія в АТО, чи знаходять представники різних конфесій на війні місце для служіння людям та чи не стане військовий конфлікт початком великого переділу релігійного впливу на Донбасі?
    29 березня, Єлизавета Гончарова
  • Кремль розширює географію своєї військової присутності на Близькому Сході
    29 березня, Юрій Лапаєв
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено