Культура

  ▪   Тиждень

Жест арт-примирення

Форум сучасного мистецтва Art Kyiv Contemporary, що відкрився в «Мистецькому Арсеналі», об’єднав 35 проектів, у яких взяли участь понад 200 українських художників. Національний культурно-мистецький комплекс обрав роль «безпристрасного» майданчика для всіх виявів сучасного українського мистецтва.
Матеріал друкованого видання
№ 47 (315)
від 21 листопада, 2013

Уособивши таким чином милостиву і толерантну (звісно ж, примарну) державу, в якій – ваша взяла – більше немає місця ані комітету з моралі, ані політичній кон’юнктурі. Цьогорічний форум є вкрай доречним для реабілітації після нещодавнього необережного акту цензури: знищення роботи Володимира Кузнєцова. В арт-середовищі жест очільниці МА Наталії Заболотної здійняв хвилю обурення, змішаного з острахом щодо майбутніх нещадних репресій. Він прокреслив чергову межу в спільноті вразливих творчих натур – між тими, хто з «Арсеналом», і тими, хто проти. Теперішній безконфліктний «проектний» Art Kyiv Contemporary сприймається не інакше, як акт примирення. Авжеж, адже без нього «Арсенал» ризикував втратити частину свого контингенту. Єдиним кураторським підґрунтям для нинішнього форуму була можливість «відкритої художньої комунікації між різними мистецькими інституціями». Отже, перед нами дайджест сучасного мистецтва.

Один з учасників виставки концептуаліст Арсен Савадов заявив, що Art Kyiv Contemporary – «свято мистецтва, що покликане зняти з картин цінники і вберегти «Арсенал» від ницості. Форум орієнтується не на ринкових фаворитів, а виключно на художній процес». Завдяки цьому роботи Арсена Савадова (першого українського художника, який потрапив на Sotheby’s), Олександра Ройтбурда (завсідника лондонських аукціонів) та Анатолія Криволапа (чия робота пішла з молотка за рекордною для сучасного українського мистецтва ціною) мирно сусідять із десятком проектів, створених маловідомими регіональними художниками. Останніх, за словами організаторів, «відкрили» завдяки знайомствам Олександра Соловйова, колишнього головного куратора МА. Утім, до арсенального зрізу сьогоднішнього мистецтва чомусь не потрапили знаменитості – фігуранти європейських виставкових майданчиків Василь Цаголов, Олег Тістол, Павло Маков, Жанна Кадирова. Чи то куратори форуму вирішили, що прізвища цих художників занадто відомі, щоб їх виставляти, чи що вони дражнитимуть аудиторію демократичного форуму своєю дорожнечею. А може, самі художники не хочуть більше виставлятися в МА?

Art Kyiv Contemporary демонструє позірний плюралізм. Поміж виражальних засобів тут є і традиційний левкас, і upcycling, і ультрасучасні IT-технології, і перформанс. Серед 35 представлених на форумі арт-проектів знайдуться які завгодно тематика та естетика. Початок виставки – це неоархаїка Романа Романишина, кольорова алхімія Тіберія Сільваші, символізм Петра Бевзи – витончені, естетські полотна. У міру перегляду експозиції глядача засмоктує пост­модерний хаос. Кітч наростає від радянських килимів Анатолія Ганкевича, через неполіткоректні телевізійні пристрасті Владислава Шерешевського, аж доки не сягне апогею в умисне провокаційному еротичному «Поцілунку» Романа Жука. Стратегія «Мистецького Арсеналу» – догодити всім. Аристократи помилуються сучасними класиками, молоді бунтарі – проектами художників-урбаністів та відеомистецтвом, людей із почуттям гумору потішить веселий жлоб­арт. Виставка стає метафорою цілої країни, де вільно співіснують прогресивні й відсталі ідеї, високі технології та пострадянські пережитки, підлітковий бунт і зріла продуманість. Академічний живопис, треш, реклама, дизайн, таланти без імені та імена без таланту – все дбайливо зібрано під покровом «Мистецького Арсеналу», де свободі художників ніщо не загрожує. Принаймні сьогодні. Добре, що місця тут достатньо й інтервали між експозиціями не дають їм злитися в шизофренічну какофонію.