Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
25 жовтня, 2013   ▪   Оксана Хмельовська   ▪   Версія для друку

Лінгвіст Тетяна Печончик: «У «кравчучки», «тітушка» і «кнопкодавів» є чималі шанси потрапити до академічних словників»

Тиждень поспілкувася з нею про віджилі слова радянської епохи, про рідко вживані лексеми, які відродилися до активного обігу, а також про новотвори на позначення суто українських реалій.
Матеріал друкованого видання
№ 42 (310)
від 17 жовтня, 2013
Лінгвіст Тетяна Печончик: «У «кравчучки», «тітушка» і «кнопкодавів» є чималі шанси потрапити до академічних словників»

Тетяна Печончик – кандидат філологічних наук. Серед її наукових зацікавлень – дослідження неологізмів у мові ЗМІ кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Закінчила Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчалась у Гарвардсь­­кому університеті за стипендією Українського наукового інституту, викладала безкоштовні кур­­си державної мови для захисників Гостинного двору в Києві.

У. Т.: Наскільки в Україні медійники вигадливі до слів?

– Дуже вигадливі. Навіть більше: на зміни у словниках більше впливають не вчені, а журналісти. Вони формують сучасні мовні норми, з їхньої легкої руки в мовлення (і в мову) активно входять нові слова («темник», «гонгадзегейт», «грантоїд», «тушки»). Саме медійникам нерідко доводиться вирішувати, чи назва, яка стихійно виникла в певному середовищі, заслуговує на популяризацію. Часто журналісти бувають не тільки творцями нових слів, а й тлумачами значень та активними ініціаторами впровадження у практику нових понять. Вони вводять терміни (наприклад, «девелопер», «гаджет») у контекст, дають їм визначення «в полегшеному варіанті».

– На різних етапах розвитку мови по-різному. Якщо йдеться про кінець ХХ – початок ХХІ століття, то багато фахівців відзначають виняткову «неогенність» цього періоду й говорять про неологічний «бум». Його спричинило психологічне неприйняття забюрократизованої мови недавнього тоталітарного минулого. В лінгвістиці вона дістала назву langue de bois («дерев’яна», або «дубова мова»), новомова, або новояз. Останні терміни є кальками з англійського new speak, уперше вжитого Джорджем Ор­­веллом. Отож-бо і з’яви­­лося природне прагнення виробити нові засоби вираження та форми образності.

За дослідженнями, активний словник української мови за останні десятиліття змінився на 25%. Може, когось ця цифра здивує. Однак, якщо врахувати не тільки виникнення нових слів та розвиток значень, а й міграцію лексики з мовної периферії до центру і навпаки, показник бачиться цілком виправданим.

Читайте також: Успадкована дискримінація: носії української мови продовжують зазнавати утисків у власній державі

Наприклад, є слова, які раніше були на мовній периферії і фіксувалися у словниках із приміткою «архаїзм», «історизм», «дореволюційне», «застаріле», «рідковживане». А нині вони повернулися до активного вжитку («гривня», «меценат», «казначейство», «гувернантка», «чинов­­­ник», «речник», «віче»). Сюди ж таки належить лексика, донедавна теж периферійна, яка називала реалії «буржуазного суспільства» («страйк», «мафія», «корупція», «фермер») і яку подавали у словниках радянського періоду з приміткою «у капіталістичних країнах». Єдиної назви для таких слів у сучасному мово­знавстві немає. Їх іменують відродженими (Юрій Шевельов), реактивованими (Любов Маць­­ко), внутрішніми входженнями (Данута Мазурик) або актуалізованими (Любов Струганець). Ідеологеми радянського періоду, навпаки, з мовного ядра перемістилися на «околиці» зі зникненням понять і явищ, які вони позначали: «комсомолець», «п’я­тирічка», «комсорг», «ВЛКСМ», «ленінець».

У. Т.: У який спосіб здебільшого утворюються неологізми?

– Найчастіше виникають так звані семантичні. Йдеться про нові, переносні значення уже наявних у мові слів. Приміром, саркофаг для небіжчика – саркофаг над ЧАЕС, дах для будинку – дах для бізнесу. Ще цікавий приклад: активно вживана в 1920-х роках лексема «лікнеп» мала два значення – «скорочення, ліквідація неписьменності» й «пункт ліквідації неписьменності, школа для дорослих». Нині це слово відродилося і набуло ще одного переносного змісту: «навчати того, чого хтось не знає, на чому він погано розуміється».

У текстах ЗМІ найбільше саме таких, семантичних неологізмів: «п’ятикутник» (знак яко­­сті), «більшовики» (представни­­ки парламентської більшості), «тарілка» (у значенні «супутникова система»), «дударик» (той, хто танцює під чиюсь дудку), «придворний» (той, що служить інтересам влади, діє в інтересах уряду, адміністрації).

У. Т.: А якщо говорити саме про нові слова, які досі не були зафіксовані в жодному словнику?

–  Найчастіше лексика абсолютної новизни є запозиченою. Певні нові реалії приходять до нас уже з готовими найменуваннями, які закріпились за ни­ми в мовах тих країн, де вони виник­­ли. Українська мова часто не встигає запропонувати свою, «національну» назву нового предмета, але легко засвоює іншомовну. Найпотужнішим джерелом таких запозичень у мові ЗМІ початку ХХІ століття, як і в українській загалом, є англійська («меседж», «імідж», «саміт», «спічрайтер», «спам»). Згід­­­но з дослідженнями, нині в нас англіцизми становлять 70–80% усіх привнесень. А, наприклад, на межі ХІХ та ХХ століть голов­ними джерелами були французька й німецька. Незважаючи на деякі пуристичні тенденції в мові, відчутним залишається й потік запозичень та кальок із російської, які переходять на шпальти ЗМІ («тусовка», «прикол», «дерибан», «відкат», «розрулити»).

У. Т.:  Чи можна сказати, що деякі новотвори відображають ставлення мовця до відповідних понять? Як-от «азаровщина»…

– Це один із популярних способів творення неологізмів – додаванням суфіксів. Суфікс -щин- переважно позначає якесь суспільне явище, спричинене діяльністю певної особи. Часто він має негативну конотацію (як-от «джан­­гіров­щина» у розумінні «продажна, нечесна журналістика»). Цей спосіб словотворення був активний і раніше. Згадаймо: «ждановщина» – політика крайньої реакції, партійної цензури, репресій проти творчої інтелігенції, яку проводив Андрій Жданов, «єжовщина» – масові чистки 1937–1938 років, на чолі яких стояв нарком внутрішніх справ СРСР Ніколай Єжов.

У. Т.:  А як щодо слів, які позна­чають нові реалії в Україні

(на кшталт «тітушко» чи «кнопкодави»)?

–  Такі слова виникли як найменування нової реалії, предмета, поняття в суспільному житті. Наприклад, «кравчучка» – назва візка для ручного перевезення вантажів, який з’явився з переходом до ринкової економіки за президентства Леоніда Кравчука. Або «кучмізм» – термін, який використовують на позначення часу правління Леоніда Кучми. Ці слова вже є у Вікіпедії. До цієї категорії можна зарахувати й «тітушків» – молодиків спортивної статури, які з’являю­ться там, де починається надмірна громадянська активність, щоб її «заспокоїти». Це слово уже також зафіксовано в деяких онлайнових словниках.

Крім суспільно-політичних неологізмів є багато інших. Наприклад, терміни права, уживані в суспільно-політичному дискурсі ЗМІ («прайвесі»), філософські, соціологічні та психологічні терміни («псі-фактор»), лексика на позначення соціально-еконо­міч­­­них реалій («бізнес-інкуба­тор»), неологізми у сфері культури («арт-менеджер», «перфоменс»), спортивна термінологія («сноубордист», «фристайл») і багато інших.

Окремо треба сказати про широку групу науково-технічної лексики. Приміром, із галузі інформатики («проксі-сервер»), яка з розвитком IT-технологій дуже активно поповнюється новотворами. У сучасному побуті поширилися назви інших технічних пристроїв («біотуалет», «віб­ромаса­жер», «фритюрни­ця» тощо).

У. Т.: Чи мають такі слова шанси потрапити до академічних словників?

– Так, і дуже великі. Лексеми-новотвори втрачають свою новизну, якщо їх часто вживають у різних стилях і жанрах. Скажімо, не так давно неологізмами були «дизайнер», «джинси», «бадмінтон», «пилососити», а тепер вони перестали такими бути. Цікаво, що деякі з цих термінів уже навіть вийшли з активного вжитку, хоча жоден із них не був зафіксований в 11-томному Словнику української мови.

У. Т.:  Як відбувається кодифікація нової лексики? Яким чином неологізми потрапляють до словників?

– Це відбувається в кілька різних способів. Лексикографи включають нові, уже апробовані слова до реєстру чергового видання тлумачного словника літературної мови або видання окремого тому як доповнення до нього. Крім того, є словники, які відображають міграцію лексики від периферії до центру, процеси її актуалізації та пасивізації. Тобто спеціальні – мовних змін. Неологізми фіксують у словниках, які відображають роз­­виток лексичного складу мо­­ви за визначений проміжок часу. У таких лексикографічних працях обов’я­зково вказують часові межі добору матеріалу на основі заздалегідь окресленого списку джерел. Але, звісно, найбільш оперативно відображають мовні реалії щодня оновлювані електронні словники. Вони дають змогу читачеві, ставши автором, додавати нові слова. Ті з них, які проходять випробування часом, залишаються «узаконеними» назавжди.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Унікальне поєднання низки природних переваг Полтавщини не конвертується в належний рівень життя населення краю
    30 вересня, Олександр Крамар
  • «Суддівське» засідання Верховної Ради перетворилася на політичне шоу, від якого постраждали передусім ініціатори.
    30 вересня, Андрій Голуб
  • Чи відбудеться зміна поколінь на електоральному полі вчорашніх регіоналів
    30 вересня, Денис Казанський
  • Про особливості проекту головного кошторису країни на наступний рік
    30 вересня, Любомир Шавалюк
  • Революцію роблять романтики, а користаються нею негідники — це про нас. Хоча насправді буває по-різному. Навіть радикально протилежно, якщо романтики від самого початку добре знають, чого насправді хочуть. У нашому випадку з цим не склалося. У нас мрії та їх реалізація — речі чомусь не надто взаємопов’язані, відповідно завжди відбувається експромт, потім зрада чи перемога, ну й насамкінець розчарування.
    30 вересня, Роман Малко
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено