Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 жовтня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Німецькі страхи

З 10 жовтня в столичному кінотеатрі «Київ» стартує міні-фестиваль «Нове німецьке кіно». Протягом шести днів покажуть п’ять повнометражних фільмів, датованих 2012 роком. Добірка хоч і скромна, але репрезентативна, адже ці стрічки своєю стильовою і тематичною різноманітністю демонструють останні тенденції кінематографа Німеччини.
Матеріал друкованого видання
№ 41 (309)
від 10 жовтня, 2013
Німецькі страхи

Німецьке кіно є певним прикладом для наслідування, адже має чи не найактивнішу світову промоцію. І що важливо, незважаючи на те що більшість із 120–130 фільмів, які випускають щороку в країні, створені коштом фондів на умовах їхньої комерційної спрямованості, чимало стрічок мають неабиякий мистецький потенціал. Принаймні їхня драматична складова виходить за межі суто розважальності, показуючи нові грані людської рефлексії. Судячи з фестивальної добірки, головним у тематичному плані для німецьких авторів залишається минуле: два фільми з п’яти («Ханна Арендт» Марґарети фон Тротти і «Лоре» Кейт Шортланд) стосуються подій Другої світової. «Міст через Ібар» Міхаели Кецеле теж зачіпає воєнну тематику, щоправда, більш наближену до нас у часі – дія відбувається 1999 року в Косові.

У центрі оповіді «Лоре», найсильнішої стрічки фестивалю, дівчина, яка несподівано потрапила в умови колапсу раніше доброго і розміреного status quo. Донька есесівця, в останні дні війни вона раптом мусить їхати з дому разом із двома братами, сестрою і малям на руках, бо жадана перемога перетворилася на страхітливий програш. Намагаючись дістатися до бабусі, вони, проїжджаючи пів-Німеччини, бачать у будинках і лісах трупи й дезертирів, ненависть американців і страх своїх співвітчизників, бруд, голод, жах. Переоцінка цінностей у героїв не встигає відбутися, адже відразу, без перехідного чистилища, вони потрапляють із раю до пекла. Постійний плач і крик дитинки – це звуковий і змістовий рефрен фільму.

На відміну від Фьодора Бондарчука, який, також знімаючи «Сталінград» про жахи Другої світової, використав пластику форми, режисерка Кейт Шортланд показала серцевину емоцій та почуттів героїв – чуттєвість «Лоре» насправді вражає, ранить і доводить до значно більшого ефекту, ніж 3D-ефекти сталінградської стрілянини. А сценарні деталі й поготів виводять фільм на рівень, коли історію треба осмислювати після його перегляду. Сила «Лоре» – у поєднанні художньої, драматургічної та історичної складових. Саме такі стрічки роблять честь кінематографії, яка їх створила. Хоча окрім Німеччини до роботи над фільмом долучилися Австрія та Велика Британія.

Окрім глобальних тем минулого німців турбують і дрібніші проблеми сьогодення. «Вимірюючи світ» режисера, актора і продюсера Детлева Бука та «Прості складнощі Ніко Фішера» Яна Оле Ґерштера є такими собі лакмусовими папірцями для розуміння того, про що вони думають, як реагують і які висновки роб­лять. У молодіжній драмі Ґерштера йдеться про хлопця-повітрулю, проблема якого у несерйозному сприйнятті життя. Навіть в умовах браку грошей, коли треба наймати квартиру, продовжувати навчання і шукати роботу, він не може зосередитися на головному. В результаті втрачає все. Повний розвал у його житті – це екранізація страхів німців щодо сьогодення і майбутнього: що станеться з усіма, якщо не буде злагодженої роботи?!..


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як Польщі вдалось уникнути обсягів тіньової економіки, з якими зіткнулись Україна та інші колишні республіки СРСР
    11 грудня, Ольга Ворожбит
  • Нелегальний бізнес має у Франції досить спокійне життя
    11 грудня, Алла Лазарева
  • Ось уже два з половиною роки триває конфлікт на Донбасі, і весь цей час сотні тисяч людей живуть за межами своєї малої батьківщини, бо були змушені поїхати з Донецька.
    11 грудня, Станіслав Васін
  • Корупційні скандали не рідкість і для деяких країн-членів ЄС, особливо, для тих, хто приєднався до спільноти після тривалого перебування в орбіті СРСР.
    10 грудня, Ольга Ворожбит
  • Ліберали намагаються уникнути поразки, підтримуючи протекціонізм і посилення прикордонних режимів
    10 грудня, The Economist
  • Перший російський військовий, якого я побачила, був майже точною копією президента своєї держави. Невисокий, з типовою зовнішністю, усміхнений, але абсолютно холодний до всього, що не стосувалося безпосередньо його. Зовнішність прекрасно підійшла б для розвідника: типовий чоловік між 30 та 40 роками, швидше худорлявий, без виразних ознак ані в рисах обличчя, ані в мові.
    10 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено