Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 жовтня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Кунсткамера доби

Національний художній музей України і далі відкриває незнані грані вітчизняного мистецтва ХХ століття.
Матеріал друкованого видання
№ 40 (308)
від 3 жовтня, 2013
Кунсткамера доби

Виставка «Тихий протест 70-х» представляє маловідому творчість художників-сімдесятників, які протиставили ідеологічному соцреалізмові європейську традицію. Понад 120 творів двох десятків авторів, зібраних із приватних колекцій, відчиняють двері у таємничий андерграундний світ брєжнєвських часів – часів неформальних виставок і культурних авантюр. Експозиція розбита на три частини, що віддзеркалюють добу в трьох збірних «портретах»: індустріальному портреті країни, побутовому портреті суспільства та портреті творчої особистості.

За словами мистецтвознавців, українські сімдесятники мають чимало спільного з європейськими модерністами зламу ХІХ–ХХ століть. І ті, й ті протиставляють індивідуальність художника агресії суспільства, відокремлюють мистецький бік життя від повсякденності, звертаються до міфологічних та фольклорних образів. Обидва багаті на експерименти з живописною технікою. В роботах Анатолія Лимарєва можна впізнати риси ван Гога, у Юрія Зорка – відгомін Сезанна, у Віктора Зарецького – Матісса. Картини сімдесятників подають похмуру дійсність крізь неконвенційні, ледь не магічні призми, буйство фарб і ритміку. Зображення перестає бути однозначним і часто балансує на межі суспільної критики. Приміром, на картині Лимарєва, всупереч схематичному соцреалізмові, «неприпустимо» виразно прописані загрубілі обличчя й руки робітників, а Сергій Отрощенко на портреті, написаному Михайлом Вайнштейном, нагадує в’язня ГУЛАГу з гордовито піднятою головою. «Тихий протест» – це кунсткамера доби: тут і оголена натура, і «панічний реалізм» Петра Бєлєнка, і натюрморт із черепом та мікроскопом, і майстерні художників із репродукціями ікон та Дієго Веласкеса на стінах. Сімдесятництво – феномен, що, відмовившись від встановлених правил, пробив дорогу тихою сапою: картини, чиєю долею колись були квартирники, тепер висять у центральному музеї.

Це вже другий великий крок НХМУ до реконструкції новітньої художньої історії. Першим став проект «Перегони з часом», завдяки якому доповнилася досі фрагментарна експозиція ХХ століття.
І хоча минуло чимало років відтоді, як зник ідеологічний тиск, справжні реформи в музеї почалися тільки тепер: у залах з’явилося близько 100 творів живопису, графіки та скульптури 1960-х – початку 2000-х років. Серед робіт, представлених у межах тимчасового «Тихого протесту», лише три належать музеєві, а над проектом працював зовнішній куратор. Але це лише підтверджує, що увага до нового мистецтва стала для НХМУ стратегічною лінією. Видобути з власних архівів, переосмислити і впорядкувати «прихований бік» мистецької історії – надзвичайно громіздке завдання, але музейники не побоялися його реалізувати.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено