Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
23 серпня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Вирок порожнечі життя

«Невидимий світ» – це збірка короткометражних фільмів відомих режисерів про світ і речі в ньому, які з тієї чи тієї причини пройшли повз нашу увагу. 11 п’яти-семихвилинних фільмів пробують на прикладі одного мегаполіса, бразильського Сан-Паулу, показати те, що ми втратили, те, що, за влучною назвою стрічки Мануела де Олівейри, перейшло «з видимого в невидиме».
Матеріал друкованого видання
№ 34 (302)
від 22 серпня, 2013
Вирок порожнечі життя

Під цим кутом зору проект бачиться більш ніж актуальним, адже сучасний світ потроху втрачає майже все цінне: віру, традиції, пам’ять про померлих, живе спілкування тощо. У «Текоха» Марко Бечиса до міста заходять індіанці й усі перехожі чудуються, бо корінного населення не просто не залишилося – про нього ледве пам’ятають. У померлих із друзів, за Ґаєм Меддіном, зостався лише кіт, а вони самі, як і їхні могили, існують у чорно-білому зображенні й нецікаві для тих, хто ще не покинув нашого строкатого світу. Понад те, люди не зважають навіть на собі подібних, на живих, яким доводиться кричати, щоб їх почули. Приміром, герой стрічки «Небо внизу» Тео Ангелопулоса, проповідуючи в метро про Ісуса Христа, дістає лише порожнечу уваги: люди проходять повз нього та його голосні повчання, ніби його й немає. Те саме вербально підтверджує і героїня короткометражки Марії де Медейрош «Пригоди невидимої людини», коли говорить: «Ніхто не бачить, що світ заповнений порожнечею».

Читайте також: Втрата обличчя. Чому поняття «національний кінематограф» практично зникло з карти світової культури

Тоді як він кишить людьми, машинами, засобами комунікації, ми не помічаємо одне одного, а якщо й помічаємо, як у Олівейри, то доводимо це до абсурду: на вулиці зустрічаються двоє старих друзів, які говорять між собою по телефону, аби хоч якось поспілкуватися, бо їм весь час дзвонять інші. Прогрес забрав у людини індивідуальність, а споживацький спосіб існування – моральні орієнтири. Ми здатні дивитися на інших лише за допомогою кіно, в якому показують те, як люди… переглядають фільми. Єжи Штур із цього приводу вручив свій «Дар кіноспільноті» – просто поставив камеру в кінотеатрі й показав реакцію глядачів на побачене. Утім, небанальна й, поза сумнівом, важлива соціальна та духовна ідея альманаху «Невидимий світ» чимало втрачає через відсутність відповідного візуального рівня. Жоден із режисерів проекту не спромігся подумати про формальний бік свого бачення проблеми, використовуючи лишень монотонний ритм документалістики, обмеженої художності та примітивної анімації.

Сама по собі рухлива й бурхлива картина Сан-Паулу, подібного до всіх нараз мегаполісів світу, нічого нового глядачеві не каже, і навіть розмова з уявним Пазоліні («Байка» Джана Вітторіо Бальді) на тлі кульбітів капоейри та обряду хрещення не бачиться особливо винахідливою. Формальне обмеження звужує і можливу аудиторію альманаху, зводячи таким чином зусилля творців нанівець, бо ж лише масове звернення до проблеми змінило б ситуацію. Тож тільки для знавців кіно залишається цікавим факт, що Вім Вендерс зробив короткометражку «Бачити чи не бачити» про дітей із проблемами зору, бо останніми роками його захопили 3D-технології. Проте, наполягаючи на соціальності проблеми, він дає нагоду своєму героєві, лікарю, сказати дуже важливу фразу, що може стати основою для зміни ситуації: зламати стіни, які ми вибудували між собою і світом та іншими людьми, здатні діти.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як живе обласний центр з новою українською назвою
    26 липня, Світлана Орел
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про чорний ринок зброї в Україні, смерть Павла Шеремета, хресну ходу Московського патріархату та військові навчання біля берегів Одеси
    26 липня, Віталій Рибак
  • Літо надихає на мандри. Тому книжки, про які я напишу, теж так чи інакше пов’язані з мандрами й подорожами.
    25 липня, Олександр Стукало
  • Тиждень.ua поспілкувався із комісаром Ради Європи з прав людини Нільсом Муйжнієксом про стан прав людини на Донбасі та в Криму і його подальший план дій щодо цих територій
    25 липня, Віталій Рибак
  • Тиждень поспілкувався з легендарною Дітте Марчер, директором Bodynamic International, засновницею реабілітаційної програми для військових, яка допомогла тисячам людей повернутися до нормального життя після війни. Нині вона допомагає українським солдатам.
    25 липня, Роман Малко
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено