Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
25 серпня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Мовчазні рятівники минулого

Обговорюючи розвиток української музейної сфери, можна довго журитися через непідходящі приміщення чи недостатньо багаті колекції. Та в цьому вічному дискурсі мало хто згадує цінність мовчазної, але важливої роботи українських реставраторів, адже без неї сьогодні в музеях ми не побачили би значної частки шедеврів.
Матеріал друкованого видання
№ 33 (301)
від 15 серпня, 2013
Мовчазні рятівники минулого

Саме про 75-річну діяльність Національного науково-дослідного рес­тавраційного центру розповідає виставка «Минуле, врятоване для майбутнього», яка триває в Національному музеї Тараса Шевченка.

Перше, що бачить відвідувач, – це «Портрет Єлизавети Василівни Сапожнікової», написаний Іллею Рєпіним. Реставрація його ще не завершена – на полотні, поставленому біля вікна, виразніше від зображення видно сітку пошкоджень. А далі, у виставкових залах, можна оцінити рівень фахових робіт: із фотографій «до реставрації», які супроводжують представлені об’єкти, можна судити про масштаби пошкоджень і складність виконаних завдань. Тепер на колись розбитих столиках – ані шва, на зіпсутих картинах – ані міліметрової зміни фактури. За всі роки роботи майстри Реставраційного центру відновили десятки тисяч мистецьких пам’яток, із них для ювілейної виставки відібрали понад сотню: живописні та графічні твори, культові й побутові предмети. Їх для виставки надали більш як 60 музеїв: столичні імені Ханенків, Національний художній, історії України, російського мистецтва, народного декоративного мистецтва, а також музеї Одеси, Харкова, Житомира, Кіровограда, Чернігова.

Представлені твори відреставровані в різні роки – від 1950-х до сьогодення. До речі, наймасштабнішим із нещодавніх проектів Реставраційного центру була робота зі скульптурами Івана Георга Пінзеля перед його виставкою в Луврі восени 2012-го, але замість ювілейної експозиції вони потрапили на «Велике і величне» в «Арсенал». На щастя, «врятоване минуле» складається з не менш відомих робіт Тараса Шевчен­­ка, Катери­­ни Білокур, Гри­­го­­­рія Світлицького. Тут і символізм світового рівня від Вільгельма Котарбінського, і романтичний порт­­рет від Оре­­ста Кіпренського, і «Христос і самаритянка» італійського барокового художника Луки Джордано. Засліп­­лює кольорами колекція сакрального мистецтва: українські дерев’яні скульптури, французькі коштовності, елементи священного вбрання, ікони. В останній залі – східне мистецтво з розписами, гаптуванням, різьбленням, ковкою та інкрустацією.

А от що по-справжньому засмучує, то це проблеми виставкового менеджменту, а точніше зв’язків із громадськіс­тю. На запитання, чи багато відвідувачів ходить на вистав­­ку, працівники На­­ціональ­­ного му­­зею Та­ра­­са Шев­чен­ка відповіли: «За весь час близько тисячі». Для порівняння: торіш­­ню виставку Ані­­ша Капура в Pin­chuk­­ArtCentre за чотири місяці від­­відало понад 130 тис. глядачів. «Минуле, врятоване для майбутнього», на яко­­­му представлено чимало художників зі світовими іменами, безумовно, варте того, щоб бути побаченим. І час іще є.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа минулого тижня звернули увагу на інвестиційний клімат в Україні, але не забули і про безвіз та зникнення в ОРДіЛО журналіста Станіслава Васіна.
    26 червня, Ольга Ворожбит
  • Чим обернеться найбільше за історію IPO для Саудівської Аравії, нафтового ринку та інвесторів
    26 червня, Анна Корбут
  • Які у них шанси в протистоянні з Віктором Орбаном
    26 червня, Анна Корбут
  • Минулорічні розмови про українську «культурну дипломатію» днями отримали формальний поштовх – Кабмін затвердив рішення про створення нової державної установи, що «просуватиме імідж України у світі».
    26 червня, Олена Кухар
  • Мої стосунки з Маріуполем — це стосунки подружжя після тридцяти років шлюбного життя, усі тридцять з яких були нестерпними, але обидва партнери воліли би про це не думати. Як в анекдоті про гармонію: “вона не хоче, а мені і не треба.”
    26 червня, Наталя Дьоміна
  • Щодва роки містечко Бурже в околицях Парижа стає місцем зустрічі великих авіаційних виробництв. Саме цей захід було обрано українським підприємством “Завод імені Антонова”, щоб вперше показати світу свій новий літак Ан-132D. Цей апарат є першою моделлю, яку українці випускають без жодної виготовленої в Росії деталі.
    26 червня, Ален Гіймоль
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено