Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
17 серпня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Реліквії забуття

На початку ХХ століття в Києві один за одним відкривалися численні театральні майданчики й кінотеатри.
Матеріал друкованого видання
№ 32 (300)
від 8 серпня, 2013
Реліквії забуття

Молодь задоволено спостерігала авангардні видовища з піротехнікою, дресированими тваринами й масами акторів, які синхронно виконували незбагненні космічні рухи. Нагадати киянам про часи карнавальної пишноти і творчої сміливості вирішив Музей театрального, музичного та кіномистецтва: з нагоди 90-річчя цього закладу із запасників було видобуто рідкісні експонати – пам’ятки тієї доби.

Експозиція містить фотографії багатьох акторів Курбасового «Березоля», сценографічні ескізи Вадима Меллера, Олександри Екстер і Данила Лідера, особисті речі корифеїв: Кропивницького, Садовського, Саксаганського, Старицького, Заньковецької. Окремі вітрини присвячені Аді Роговцевій та Гнату Юрі.

Афіші, фотографії з вистав і репетицій, ескізи, акторські посвідчення, костюми та реквізит: у самому музеї виставлені предмети називають реліквіями. На превеликий жаль, такими вони є лише для обізнаних і палких шанувальників українського театру та кіно. Працівники закладу бідкаються, що на виставку ходять переважно студенти художніх університетів, а широкої публіки годі й чекати. Не дивно, адже світанок українського театру й кінематографа (а до радянських репресій вони динамічно розвивалися на світовому рівні) дедалі більше відходить у небуття. Сьогодні ані навчальні програми, ані масова культура не розкажуть про тогочасні мистецькі досягнення: далі корифеїв, Леся Курбаса та Олександра Довженка екскурс не заходить, але це лише осі розмаїтої та цікавої історії українського сценічного й екранного мистецтва. Приміром, Наталя Ужвій знялась у 20 кінофільмах, одначе імені акторки не дає забути хіба що назва київської вулиці. А чи багато хто знає талановитого кінооператора Данила Демуцького, який отримав золоту медаль на виставці в Парижі, головного «березолівця» Амвросія Бучму чи актрису й перекладачку п’єс Любов Гаккебуш? Знає і прийде подивитися на їхні «реліквії»?

Крім того, останні представлені не надто піднесено – в невибагливому, якщо не сказати кустарному оформленні. Предмет музейної виставки непростий, експозиції бракує продуманості, супровідних відомостей, а найголовніше – чіткого повідом­лення для глядача. Це лише вінтажний калейдоскоп, уцілілий клаптик знищеної і забутої культури.

На сьогодні реконструкцією культурної пам’яті про український авангард серйозно переймається хіба що Національний центр Олександра Довженка. Тут не лише реставрують стрічки, а й видають фотоальбоми та DVD з кінокласикою, організовують на кінофестивалях гучні події, перетворюючи старе українське кіно на сучасний медіаперформанс. Своєю чергою, Музей театрального, музичного та кіномистецтва, у чиєму розпорядженні безліч культурних артефактів, міг би не обмежуватися мовчазною виставкою, а створити інтерактивну просвітницьку платформу й почати формувати аудиторію власноруч. Глядач ніколи не впаде з неба, і взаємодія з ним – єдиний шлях до успіху для сучасного музею.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
  • Кадрові перестановки у Кремлі щось означають. Але що, не знає ніхто
    25 серпня, The Economist
  • Етос служіння як головна ознака профпридатності «верхів»
    25 серпня, Ігор Лосєв
  • Тиждень поспілкувався зі спікером Верховної Ради України Андрієм Парубієм про зміну поколінь у політиці, роботу над помилками минулого й актуальний порядок денний для політичних еліт і всього суспільства
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • Жоден суддя, обвинувачений у переслідуванні активістів Майдану, за два роки так і не був засуджений за винесення неправомірних рішень. Максимальне покарання, яке вони дістали, — звільнення
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • 25 років — час одного покоління. Я пам’ятаю себе частиною покоління, яке зустрічало Незалежність у 1991-му й свідомо робило свій вибір на користь вільної України. 25 років тому нам було важливо, щоб Україна просто була. Сьогодні я відчуваю себе частиною покоління, якому мало, щоб Україна просто була. Нам важливо реалізувати унікальний шанс створити нову країну — Україну Гідності.
    24 серпня, Павло Клімкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа в херсоне вакансии, медицина, Достоверная погода в Масальске вечером
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено