Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
17 серпня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Реліквії забуття

На початку ХХ століття в Києві один за одним відкривалися численні театральні майданчики й кінотеатри.
Матеріал друкованого видання
№ 32 (300)
від 8 серпня, 2013
Реліквії забуття

Молодь задоволено спостерігала авангардні видовища з піротехнікою, дресированими тваринами й масами акторів, які синхронно виконували незбагненні космічні рухи. Нагадати киянам про часи карнавальної пишноти і творчої сміливості вирішив Музей театрального, музичного та кіномистецтва: з нагоди 90-річчя цього закладу із запасників було видобуто рідкісні експонати – пам’ятки тієї доби.

Експозиція містить фотографії багатьох акторів Курбасового «Березоля», сценографічні ескізи Вадима Меллера, Олександри Екстер і Данила Лідера, особисті речі корифеїв: Кропивницького, Садовського, Саксаганського, Старицького, Заньковецької. Окремі вітрини присвячені Аді Роговцевій та Гнату Юрі.

Афіші, фотографії з вистав і репетицій, ескізи, акторські посвідчення, костюми та реквізит: у самому музеї виставлені предмети називають реліквіями. На превеликий жаль, такими вони є лише для обізнаних і палких шанувальників українського театру та кіно. Працівники закладу бідкаються, що на виставку ходять переважно студенти художніх університетів, а широкої публіки годі й чекати. Не дивно, адже світанок українського театру й кінематографа (а до радянських репресій вони динамічно розвивалися на світовому рівні) дедалі більше відходить у небуття. Сьогодні ані навчальні програми, ані масова культура не розкажуть про тогочасні мистецькі досягнення: далі корифеїв, Леся Курбаса та Олександра Довженка екскурс не заходить, але це лише осі розмаїтої та цікавої історії українського сценічного й екранного мистецтва. Приміром, Наталя Ужвій знялась у 20 кінофільмах, одначе імені акторки не дає забути хіба що назва київської вулиці. А чи багато хто знає талановитого кінооператора Данила Демуцького, який отримав золоту медаль на виставці в Парижі, головного «березолівця» Амвросія Бучму чи актрису й перекладачку п’єс Любов Гаккебуш? Знає і прийде подивитися на їхні «реліквії»?

Крім того, останні представлені не надто піднесено – в невибагливому, якщо не сказати кустарному оформленні. Предмет музейної виставки непростий, експозиції бракує продуманості, супровідних відомостей, а найголовніше – чіткого повідом­лення для глядача. Це лише вінтажний калейдоскоп, уцілілий клаптик знищеної і забутої культури.

На сьогодні реконструкцією культурної пам’яті про український авангард серйозно переймається хіба що Національний центр Олександра Довженка. Тут не лише реставрують стрічки, а й видають фотоальбоми та DVD з кінокласикою, організовують на кінофестивалях гучні події, перетворюючи старе українське кіно на сучасний медіаперформанс. Своєю чергою, Музей театрального, музичного та кіномистецтва, у чиєму розпорядженні безліч культурних артефактів, міг би не обмежуватися мовчазною виставкою, а створити інтерактивну просвітницьку платформу й почати формувати аудиторію власноруч. Глядач ніколи не впаде з неба, і взаємодія з ним – єдиний шлях до успіху для сучасного музею.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Що не так з матеріалом New York Times про українського хакера і кібератаку на сервери Демократичної партії
    20 серпня, Юрій Лапаєв
  • Німеччина має тривалу історію культурної політики й упродовж років не сповільнює темпу в цій сфері, зокрема на міжнародній арені
    20 серпня, Ольга Ворожбит
  • Безпафосність і вершинні твори ХХ століття в атмосфері закриття сезону на центральних австрійських оперних сценах
    20 серпня, Анна Ставиченко
  • В інтерв’ю Тижню Рішар Ґальяно, один із провідних джазових акордеоністів сучасності, розповів про стиль нью-мюзет і роль ідентичності виконавця в музиці, а ще поділився спогадами про аргентинського композитора-легенду Астора П’яццоллу.
    20 серпня, Ганна Трегуб
  • Головна тема минулого тижня в донецьких ЗМІ — нові автобуси «Донбас», які були зібрані на донецькому Донгормаші. Про них розповіли місцеві телеканали й написали газети. На завод приїхав сам Захарченко, який із посмішкою шимпанзе сів за кермо автобуса й про­їхався з таким виглядом, ніби своїми руками збирав його із запчастин. Традиційно незграбна пропаганда «ДНР» піднесла подію як неймовірну перемогу й доказ «вставання республіки з колін». Ось тільки реальна картина, як зазвичай, відрізняється від тієї, що намалювали пропагандисти.
    20 серпня, Олександр Наумов
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено