Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
10 серпня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Реальність майбутнього. Режисер «Елізі­­ума» Ніл Бломкамп про наукову фантастику та погляд на Землю через 150 років

Ніл Бломкамп ріс у Йоганнесбурзі й завжди захоп­лювався науковою фантастикою, хоча ніколи не був типовим зацикленим на ній заучкою – сам 33-річ­­ний південноафриканець називає себе в ми­­нулому розумником-спорт­­сме­­ном. Любов Бломкампа до наукової фантастики не полишала його в роки юно­сті, коли він із батьками у 18 років переїхав до Ванкувера (Канада).
Матеріал друкованого видання
№ 32 (300)
від 8 серпня, 2013
Реальність майбутнього. Режисер «Елізі­­ума» Ніл Бломкамп про наукову фантастику та погляд на Землю через 150 років

Кар’єру починав як художник візуальних ефектів. Працював у кіно і на телебаченні. Коли йому був 21, номінувався на «Еммі» за візуальні ефек­­ти, зняв чимало короткометражок. Вперше привернув увагу світу 2009-го, коли вийшла його дебютна повнометражна стрічка – науково-фан­тас­­тичний «Район № 9», що заробив $200 млн у прокаті, а ще чотири номінації на «Оскар», зокрема в категоріях «Найкращий фільм» і «Най­кра­­щий сценарій». Тепер він повертається на широкі екрани зі ще однією кінокартиною, теж науково-фанта­стич­­­ною, хоча з більшим розмахом. Події в «Елізіумі» відбуваються у 2154 році. На той час на Землі є два класи людей: дуже заможні, які мешкають на бездоганній космічній станції «Елізіум», і ті, що виживають на перенаселеній та виснаженій планеті.

Попри величезний масштаб дійства, на комп’ютері монтували близько 900 кадрів, що напрочуд мало для фантастичного екшна з таким бюджетом. Натомість режисер вирішив зні­­мати все вживу, де тільки можливо, підбираючи найяскраві­­ші локації в Мексиці. 

У. Т.: Чи перегукується тематично «Елізіум» із «Районом № 9»? Який меседж ви в нього заклали?

– Взагалі-то я не намагався зняти щось схоже на мій поперед­ній фільм. Для мене «Елізі­­ум» – інший погляд на жит­­­тя на Землі з перспективи 2013 ро­­ку. У ньому є картини сьогодення. Наприклад, зараз багаті замовляють усю му­­зику, а результату чи розв’я­­зан­­ня проб­­ле­­ми масової бідності немає. Ніхто не знає, як це зробити. А якщо рішення неможливе, то й меседжу немає – просто даєш можливість інакше подивитися на світ, у якому ми живемо.

У. Т.: Чому, на вашу думку, наукова фантастика часто змальовує таке темне майбутнє?

– Я не можу говорити за інших людей, які знімають таке кіно. Моя версія майбутнього темна, недобра. Тому просто філь­­мую стрічку, яка вербалізує те, куди, на мій погляд, ми рухаємося. Думаю, якщо роботи інших режисерів аналогічно антиутопічні, то і в них такий самий образ майбутнього.

Читайте також: Рідлі Скотт про наукову фантастику та новий фільм «Прометей»

У. Т.: У «Районі № 9» було чимало насильства. Певно, у новій стрічці воно теж буде. Звідки такий потяг до жорстоких сцен? 

– Мені подобаються фільми, де чимало насильства, – чи то наукова фантастика 1980-х, чи екш­­ни, чи стрічки 1970-х. Наприк­лад, одна з моїх улюблених стрічок такого штибу – «Робокоп» Пауля Вергувена. Мені до вподоби сатира в ній. Там немає поняття насильства як рішення або як меседжу. Просто таке собі візуальне, «попсове» насилля: вибухи, стрілянина.

У. Т.: Багато найвідоміших екш­нів чи фантастичних блокбастерів створюються за франшизою. «Елізіум» – виняток. Чому?

– Мушу сказати одне: я дуже відірваний від решти Голлівуда. Просто працюю над своїм і гадки не маю, що там думають чи роб­лять. А що стосується «Елізіума», то його не так і важко було зробити, бо спонсор повірив в успіх. Я описав, як бачу фільм, і йому дуже сподобалося.

У. Т.: Ви спеціально набрали багато латиноамериканських акторів?

– Дія відбувається в майбутньому – у спустошеній Північній Америці. Я хотів показати міграцію між двома Америками, те, що Південна мігрувала до Північної, ніби кордони стерлися. Коли шукав акторів, мені сподобалися кілька мексиканців і бразильців. Найкраще, що вони з країн, які варяться в цьому. Там величезний розрив між бідними і багатими, а ця тема якраз порушується у фільмі. Особисто я вважаю, що розрив поглиблюватиметься. Хоч би як ми старалися змінити це зараз, така, мабуть, людська природа.

У. Т.: Одна з найяскравіших локацій фільму – величезний і повний нечистот смітник у Мехіко. Наскільки було складно отримати дозволи знімати там?

– Це не була проблема. Ми просто спитали, чи можемо знімати на сміттєзвалищі, і нам дозволили. Найскладніше було з тамтешніми профспілками, бо 50% акторського складу – з Канади, плюс кілька американців. Раптом, коли втрутилися ці профспілки, нам довелося робити тести бактеріологічні й на токсичність землі. Вони не хотіли, щоб знімальна група й актори потрапляли під інфекційні ризики. Тому були змушені привезти землю і засипати нею сміття, хоча збоку наче нічого й не змінилося. Загалом у Мехіко можна знімати що завгодно.

У. Т.: Ви обрали такі локації, щоб не знімати на зеленому тлі?

– Я ж родом зі світу візуальних ефектів, а там зйомки на зеленому тлі – це найгірше, що може бути. Результат виходить жахливий. Завжди хочеться біль­­ше реалістичності, тому намагаєшся максимально наблизити актора до середовища фільму, щоб і він, і ти сам повірив, що все насправді. У цій стрічці багато персонажів-робо­­тів. У давніших фільмах артисти розмовляють із тенісним м’ячи­­ком або вудкою, на якій що-небудь висить. Це погано. Кра­­ще, коли один актор зображує робота, а потім його просто вирізати з кадру й замінити намальованим. Ми намагалися, щоб усе було як насправді, як у житті. Спеціально шукали для зйомок найгірші райони Мехіко.

У. Т.: Ви провели колосальну візуальну підготовку перед зйомками?

– Так, довелося чимало попрацювати над візуальними ефек­­тами, щоб показати акторам те, що бачив. Якщо зробити так і добре аргументувати свою позицію, обґрунтувати, що ідея хоро­­ша, а ще підкріпити все це реальними образами та концепція­­ми, з тобою всі погодяться. Так і зробили, коли знімали на сміттєзвалищі.

У. Т.: Звідки брали натхнення для світу в «Елізіумі»?

– Будь-який вплив на образи підсвідомий. З усвідомлених рішень – космічна станція «Елізіум». Якщо вона матиме вигадану структуру, без прив’язки до дійсності, то буде неправильно, бо все це матиме вигляд науково-фантастичного трешу. А якщо показати аудиторії щось на кшталт дамби на річці Янцзи чи іншу інженерську мегаконструкцію, лю­ди повірять. Усе має відчуватися якомога реальніше. Дія у стрічці відбувається в майбутньому, через 150 ро­­ків, а до того часу наша планета буде спустошена, абсолютно всі ресурси виснажені. Вона буде такою, якими є на сьогодні найбідніші закутки Африки. Тож я свідомо зобразив Землю в майбутньому і створив «Елізіум».

фото та інтерв’ю надані Sony pictures releasing international


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено