Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
5 липня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Квітка зла

За два роки до того, як Микола Куліш створив свою «Маклену Ґрасу», Джеймсу Джойсу запропонували заново написати для оперного лібрето текст однієї Байронової поеми. Той відповів: «Мої манери ніколи не були такі погані, щоб переписувати великого англійського поета». Та Джойс кокетував: без поганих манер, а надто без уміння завжди казати правду жодне мистецтво неможливе.
Квітка зла

Українського драматурга Наталію Ворожбит дотепер більше ставили в Росії та Великій Британії. І ось 29 червня на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка відбувся допрем’єрний показ її п’єси «Квітка Будяк», написаної за мотивами саме «Маклени Ґраси». Перетворювати текст під нову постановку – норма сучасного театру. Тут маємо радше новий твір, хоч і написаний із глибоким знанням уртексту, – на порівнянні двох п’єс можна захищати дисертації. Тематично-мелодичному матеріалу Куліша Ворожбит дала свою фактуру і гармонізацію, кажучи мовою музики.

Юрій Шевельов вважав, що «Маклена Ґраса» була найкращою п’єсою автора, бо, написана не про Україну, не затуляла побутом концептуальної проблематики самотності закиненої у світ людини. Наталія Ворожбит пішла водночас уперед і назад: у «Квітці Будяк» до останку вилущено архаїку побуту умовної Польщі 1930-х і на кістяк епізодів нарощено сире м’ясо сучасної української дійсності. Вистава починається зі слайдів і цитат у стилі німого кіно з Курбасової постановки 1928 року іншої п'єси Куліша «Народний Малахій». Вони ніби натякають: ось і результат «реформи людини» – уся так звана наша сучасність з аутизмом замкненої на собі політичної демагогії, засудженими політиками, невиплаченими кредитами, краденими смартфонами, проституцією, ґвалтом, сваволею колекторів і кишеньковим Богом, від якого українець вимагає вирішити найдріб’язковіші проблеми.

Власне, все те, чого український театр досі сахається та що глядач у глибині душі жадає бачити: себе, виписаного з любов’ю і ненавистю, десь посередині між гоголівськими плачем та сльозами. Україна цього глядача виникає між текстами Куліша і Ворожбит як нескінченність між паралельними дзеркалами. Першорядний акторський склад переконливо робить її реальною.

Рівно 80 років тому Курбасова «Маклена Ґраса» була мінімалістичним експериментом, побудованим на інверсіях акторських амплуа й підкресленні загальнолюдської ситуації. Постановка Станіслава Мойсеєва – це, навпаки, «багатий театр», у якому, щоправда, і Єжи Ґротовський знайшов би для себе точку опори: до брутальності близький контакт із глядачем та невідпорний катарсис. Зовсім різні прийоми працюють на остаточний результат: і «академічна» основа, і гротескна умовність, і, можливо передусім, роман із брехтівським театром, де припанковані «зонґи», звернені до глядача монологи й виразна деталь промовляють із чіткої етичної (політичної?) позиції.

Звичайно, постановка не без провисань: після радості упізнання тексту в тексті, а в них і живої сучасності, на початку другої дії темп спадає й дещо відпускає глядача перед фіналом. Але пронизлива, без сентиментів щирість лишається. Моторошна м’ясорубка, крізь яку творці вистави проганяють персонажів, і є ми з вами, а «Квітка» насправді виявляється медитацією про невлаштованість та неминучу поразку людини в будь-якому суспільстві, яке автори, утім, не хочуть ані приймати, ані гучно судити. Квітка Будяк – це справді і квітка, і будяк. І, на відміну від Кулішевої Маклени, вона вже не обіцяє повернутися. То справжнє беззмістовне, непотрібне існування, як і активіст-ескапіст із соцмережі, як і жалюгідний діляга Магар, котрий насправді не менше за інших шукає внутрішньої самоонови.

Коли Станіслава Мойсеєва рік тому призначили на місце Богдана Ступки, однією з найбільших інтриг було те, у якому напрямку рухатиметься театр. Новому керівникові потрібен був сильний жест, і «Квітка» стала ним – свідомим естетичним маніфестом: цей театр хоче сучасною мовою говорити про найважчі для кожного речі в діалозі із забутою, а насправді живою класикою. Ті бажання, мова і діалог не просто цілком європейські – «Квітка Будяк» перевершує середній рівень того, що можна побачити, приміром, на сцені «Дойчес театр» чи «Фольксбюне». А постріл у лектора, який у «нульовій» сцені намагається нудьгарити про Куліша і Курбаса, – це постріл в український провінціалізм, у заскорузлість академізму. Постріл у труп, який український театр нарешті має скинути зі своїх плечей.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Зустрів днями колишнього колегу, з яким іще до війни разом працювали на складах мережі супермаркетів «Брусничка».
    26 червня, Станіслав Васін
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено