Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
20 червня, 2013   ▪   Версія для друку

Меблевий джем

Польські музиканти-експерименталісти Karbido, відомі багаторічною співпрацею з поетом Юрієм Андруховичем, привезли до Києва свій сольний проект «Столик».
Матеріал друкованого видання
№ 24 (292)
від 20 червня, 2013
Меблевий джем

У цьому перформансі, який узяв кілька призів на міжнародних фестивалях, четверо музикантів упродовж години грають на невеличкому столі, нашпигованому мікрофонами й нестандартними музичними інструментами. Вони то ворушать пальцями біля його країв, то припадають до отвору в кришці, начитуючи слова в невидимий рупор, то луплять, то шкребуть, то грюкають. Джемують то як африканські племена, то як академічні джазмени. Карбідівці демонструють феноменальність музичного слуху й приголомшливу здатність грати на всьому. У перформансі беруть участь леза, пилочки для нігтів, монети, папір, склянки з водою, пластикова соломинка, смички і грифи струнних, прикручені до країв столу.

Причому дійство аж ніяк не нагадує ярмарковий балаган і загонисту гру на ложках, навпаки, це інтелектуальний акт. Повсякденні дрібнички потрапляють у промені софітів, і стає зрозуміло, що вони нічим не поступаються «класичним» інструментам – їхньому звучанню потрібно лише додати гучності. Тут чітко проступає постмодерний принцип: ієрархії створені штучно, і канонічні об’єкти часто-густо можуть ділитися своїми ексклюзивними повноваженнями з «низовими». На користь постмодерних ідей свідчить і структура перформансу. Karbido – це не лише музиканти, а й драматурги. Чотири сторони столу символізують чотири сторони світу, які вступають у розмову. Кожна демонструє свій характер, кожна впливає на розвиток спільних відносин. Вони дуже різні, їм тісно, але маленький столик один, і немає іншого виходу, аніж користуватися ним спільно. Таку музику не можна назвати цілком авангардною – вона не шокує й не штовхає до незнаних меж сприйняття. Вона фантазійна, але чітка, структурована і… комфортна. Утім, для київської сцени досі є андеграундом – саме тому перформанс, попри активне анонсування, зібрав заледве сотню слухачів. Шкода, що на таку музику в українській столиці бракує попиту – вона розсуває принаймні межі зашкарублих уявлень. Але разом із тим можна подякувати, що «Столик» у Києві заграв, та ще й у Національному палаці мистецтв «Україна» – таких прецедентів має бути більше. Щоб показати, що межі не остаточні.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • За якою траєкторією вже понад 25 років іде студентський рух у країнах колишнього СРСР
    23 липня, Арсеній Сітніков
  • Хіт-парад 12-2, «Червона рута» в Севастополі, касети-фірмачі та інші радощі середини 1990-х
    22 липня, Сергій Харинович
  • Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
    22 липня, Вікторія Малишева
  • Сильна кураторська команда готує в Америці нову виставку сучасного мистецтва, яку вже готові «авансом» порівнювати з німецькою Документою. Втім, із останньою цьогоріч не все так райдужно, як прогнозували на початку літа.
    21 липня, Олена Кухар
  • Молоду людину араби називають словом «шаб» або «шаба». Множина «шабаб» (молодь) вживається дуже часто і в літературній, і в розмовній мові, а також у різних діалектах: «шабаб хоче того», «шабаб протестує», «шабаб мігрує».
    21 липня, Михайло Якубович
  • Ще з часів Середньовіччя університети вважалися особливим середовищем, а ті, хто там навчався, нерідко конфліктували з містом. В Університеті Болоньї перший студентський рух виник ще в XIII столітті, більше ніж за 500 років до того, як схожа солідарність з’явилася в будь-якому іншому університеті. Звісно, у студентів тієї епохи вимоги були значно меркантильнішими, ніж у їхніх наступників у XX столітті, й стосувалися передусім власної безпеки. Тоді вони ще не прагнули впливати на викладачів чи міняти світ.
    21 липня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено