Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 червня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Гранти не пахнуть

Навесні Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» зумів заінтригувати літературну й довколакультурну тусовку: в межах програми «і3» оголосили про запровадження персональних стипендій для письменників та публіцистів. Сума – по 7 тис. грн протягом трьох місяців.
Матеріал друкованого видання
№ 23 (291)
від 13 червня, 2013
Гранти не пахнуть

Обговоривши вічну тему того, чи варто митцеві прогинатися, беручи гроші з рук олігарха, усі затамували подих в очікуванні оголошення списку ощасливлених. Але рішення Стипендіальної ради не дало приводу дістати з-за пазухи заготовані камені й радісно шпурнути в конформістів: кошти одержали третьорядні автори, а таких навіть обговорювати нецікаво, не те що цькувати.

Відповідно до положення стипендія надається особам, які мають значні літературні здобутки і/або значний творчий потенціал. Владислав Івченко, Олег Шинкаренко і Платон Беседін до першої групи точно не належать. Отже, квартальну допомогу отримали за майбутні досягнення. Шинкаренко – автор збірки гротескових оповідань «Як зникнути повністю» семирічної давності, більш відомий як скандальний блогер, допитаний у СБУ після різкого висловлювання в інтернеті на адресу Віктора Януковича; його абсурдистський твір «Кагарлик» охочі можуть почитати в соціальній мережі Facebook – автор викладає фрагменти одразу після написання. З трьох книжок сумчанина Івченка найвідоміша – створений у співавторстві з Юрієм Камаєвим ретродетектив «Стовп самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» про пригоди агента царської охранки. Видавець позиціонував цей цикл оповідань як місцевий варіант Акуніна. З репліки експерта Ради Віри Балдинюк, розміщеної на сайті фонду, дізнаємося: стипендіальна заявка Владислава Івченка – це проект заключної частини трилогії. 

Уродженець Севастополя, а тепер киянин Платон Беседін як об’єкт підтримки української літератури викликає найбільший подив. Автор, який має персональний сайт на російському домені, відповідного наповнення сторінки в соц­мережах, чітко позиціонує себе як російського письменника й сприйнятий як такий російською критикою і видавцями, аж ніяк не схожий на загублене між двома культурними просторами «потерча», як його називає уже згадувана представниця експертів. Висловлювання у ЗМІ про «юродивих у вишиванках» і «секту свідків Майдану» на травневій акції «Вставай, Україно!», образи «караванського стрілка» зі свободівською нашивкою та не вельми привабливих бандерівців в опублікованих у російському товстому літературному журналі оповіданнях – чи дає наявність таких «українських мотивів» підстави вважати творчість Платона Беседіна пограничним явищем двох літератур?.. А виданий у Москві та перевиданий у Луганську роман «Книга греха», на перший погляд, вражає напруженням переживань героя, що доходить аж до «чорнушності». Надмірний фізіологізм описів людських хвороб, обміну речовин, організму як фільтра для пива та, звісно ж, абортів у поєднанні з портретами представників низів суспільства – безпрограшний рецепт того, як достукатися до чутливого читача. Але, здається, західноєвропейська література пережила ці прийомчики досить давно, щоб такі тексти стали банальними. Та й росіяни награлися з подібними речами ще в заключній третині XX століття. Навіть українська література втомилася від такого, ще й не почавши, – блудний син Платон Беседін навряд чи здатний вкотре позбавити її цноти, тим більше що він вважає: усвідомивши огидність земних гріхів, читач на хвилю замислиться і стане хоч трохи кращим. Воістину наївний автор – один із найбезнадійніших персонажів. Чи не через наївність цей письменник вирішив податися на отримання стипендії для українських літераторів, не думаючи, що така честь здатна трошки підмочити його статусну належність до культури іншої держави?..

Поки що престижу стипендія не здобула – про це свідчить хоча б відсутність серед переможців відомих авторів, які звикли одержувати гранти. Що ж, можливо, у майбутньому хтось із іменитіших письменників спокуситься на фінансування – громада ж наразі толерує. Чи хтось із юних талантів назбирає рекомендації своїх покровителів й отримає додаток до студентської стипендії. А розширення горизонтів від укрсучлітівського середовища до громадян і резидентів України є перспективою щоквартального пожвавлення довколалітературних пліток та обговорень.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено