Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
8 червня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Навіщо Ермітажу сучасне мистецтво?

Дмітрій Озєрков, керівник відділу сучасного мистецтва петербурзького Ермітажу, стверджує, що відвідувачам музею потрібно показувати альтернативні форми мистецтва, а перестановка в постійній експозиції може спричинитись до наукового відкриття. Під час своєї лекції в Києві він розповів як модернізується Ермітаж
Навіщо Ермітажу сучасне мистецтво?

Ермітаж – один із п’яти найважливіших музеїв світу. Окрім задоволення працювати у ньому, це накладає чималу відповідальність: є планка, яку неможна занижувати, і рамки, за які неможна виходити. Віднедавна великі світові музеї почали експонувати сучасне мистецтво. Навіщо воно Ермітажу? Останні п’ять років це питання нам постійно задають.

Головна проблема сучасного мистецтва в Росії – його не помічають. Художники кидаються на людей, ріжуть себе, прибивають до хрестів – але нікого не зворушує. У 2006 році ми вигадали проект «Ермітаж 20/21». Річ у тім, що в Ермітажі є буквально все, починаючи від палеоліту, але після 1917 року колекція перестала поповнюватись, тому мистецтво модернізму і постмодернізму пропущене. Ми вирішили показувати його людям у тимчасових проектах і зібрати самодостатню колекцію для постійної виставки. Цей напрям активно підтримує наш директор, Михайло Піотровський.

У 2007 ми вирішили вв’язатися у гру, а далі вже дивитися, що вийде. Почали з групових виставок, продовжили персональними, створили павільйон на Венеційській бієнале. Тепер готуємося приймати Десяту європейську бієнале сучасного мистецтва Manifesta – наразі триває конкурс зовнішніх кураторів (що теж новинка для музею).

Нам важливо показати відвідувачу, що поруч із його улюбленими картинами може бути щось сучасне – чого він не знав і що може його зацікавити. Не страшно, якщо у публіки станеться невеличкий шок. Екскурсовод повинен звертати увагу на сучасні експонати: пояснюючи їх складне значення, він збудить інтерес. Ми не беремо плати за тимчасові виставки – право відвідати їх дає звичайний квиток, а деякі скульптури з’являються вже у дворі, де стоять черги до кас. Якщо у відвідувача душа не лежить до сучасного мистецтва, нехай – він повернеться до зали з Рембрандтом і зрозуміє, чим Рембрандт його так хвилює.

Діалог старого й нового мистецтва було взято за принцип. В ермітажній колекції є майже все, тому до будь-якої теми можна знайти паралелі. Наприклад, відеороботи іранської мисткині Ширін Нешат, незрозумілі багатьом відвідувачам через культурний бар’єр, ми супроводили середньовічними ісламськими картинами. До пересувних виставок, які вже існують у готовій формі, ми завжди додаємо родзинку, знаходячи формулу всередині музею. Фотовиставка «Енні Лейбовіц. Життя фотографа. 1990 – 2005» відображає період, коли Лейбовіц переживала смерть кількох близьких людей. Ії роботи розташували у меморіальній залі, де помер імператор Олександр ІІ, у просторі, історично пронизаному смертю. Так у новому контексті виникають нові смисли й навіть провокативні роботи стають частиною історії мистецтва. Заради виставки Ентоні Гормлі ми вмовили колег зняти з постаментів і поставити на підлогу античні скульптури, які не рухалася з 1930-х років. З’ясувалося, що у Венери Тавричної голова «не своя», а припасована пізніше – і ось уже наукове відкриття.

Ми різними засобами намагаємось донести до публіки, навіщо ми це робимо і хто такі сучасні художники. Непідготовлений глядач реагує у два етапи: спантеличення, як таке могло з’явитися в Ермітажі, й нерозуміння, як йому самому поводитись. Казати дитині «ніколи так не роби» й міняти маршрут чи спробувати щось зрозуміти? Мистецтво не дає відповідей на всі питання. Остаточними істинами займаються філософія й релігія, а мистецтво створює ситуації. Глядачі не вірять, що табличка біля картини в Ермітажі може бути неправдивою. Але ж іноді табличка – лише частина експонату.

Ми намагаємося слухати глядачів, але не даємо собою керувати. Розглядаємо всі пропозиції, та не всі виконуємо. Після виставки братів Чепменів в музеї почався релігійний флешмоб: біля воріт палацової церкви православна спільнота стала щодня влаштовувати молебень. Ми попросили їх написати офіційного листа, якщо вони хочуть помолитися в Ермітажі. Це, в принципі, можна узгодити – головне, щоб не спонтанно і не масово. І не щодня.

Як поповнюється колекція сучасного мистецтва? Ми постійно шукаємо хороших митців, моніторимо простір, зустрічаємось і збираємо контакти на майбутнє. Художники дарують свої роботи, або друзі Ермітажу – меценати з усього світу – по змозі дарують якийсь експонат. Через державу ми сучасне мистецтво не купуємо: їм неможливо пояснити вибір на користь того чи того твору того чи того художника, їхня підозра у підступних домовленостях нездоланна.

Заради культури ти готовий вистояти годинну чергу, але зайшовши до музею відчуваєш, як культура тебе відштовхує. Колись я підслухав у транспорті розмову. Один із двох студентів, у яких, вочевидь, було трохи вільного часу, запропонував іншому піти в Ермітаж – студенти, школярі та пенсіонери не платять за вхід, тому можуть дозволити собі спонтанний похід. Відповідь була: «Та ти що, там же всі стільці мотузками відгороджені, навіть не присядеш». Ставлення характерне. Тому сучасний проект має бути відкритий назустріч відвідувачам.

Раніше по музею ходили з камерами, тепер ходять, дивлячись в iPhone. Тому ми провели у залах wi-fi, щоб відповіді на всі питання були у відвідувача під рукою. Ми активні у соцмережах, щодня пишемо повідомлення – а в Ермітажі щодня щось відбувається, – приєдналися до Google Art Project, завдяки якому можна «ходити» по музею з будь-якої точки планети й бачити експонати так близько, як ніколи не вдасться в реальному житті. Звісно, технології відмежовують людину від певного візуального й енергетичного досвіду, але мають і свої переваги – які ми намагаємося брати. Ми раді, що глядач фотографує, публікує ці знімки, поширює інформацію. Матеріали конференції «Музей і…» (арт ринок, освіта, діти – тематика щороку змінюється) скоро будуть доступні онлайн: грошей на паперовому виданні все одно не заробиш, так навіщо приховувати ці знання, нехай будуть доступними.

Під Manifest’у ми нарешті отримали право на реставрацію й користування будівлею Головного штабу, що напроти Зимового палацу. Там же у 2014 році відкриється постійна експозиція сучасного мистецтва. Ми обрали 12 художників, кожному з яких буде відведена своя «кімната» – пройшовши крізь них, відвідувач потрапить у головну залу з тимчасовою експозицією. У цю будівлю «заселиться» мистецтво ХІХ і початку ХХ століть.

Місія музею не змінилася. Збереження культурних цінностей – будь ласка, жоден експонат не постраждав. Освіта – ми намагаємося вчити публіку, виходячи з ширших передумов. Навіть співробітникам з інших відділів ми відкриваємо нові способи показувати мистецтво й говорити про нього.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
  • Лише кілька років тому на Шрі-Ланці припинилися бої. Ця країна-сад нарешті може спокійно жити й розвиватися, не думаючи про сепаратистів і теракти
    19 серпня, Ростислав Панічев
  • Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…
    19 серпня, Вікторія Малишева
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено