Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 березня, 2013   ▪   Ірина Троскот   ▪   Версія для друку

Енергія пригод. Володимир Рутківський про психологію переможця, україномовну Одесу та власну премію для дитячих письменників

Дитячий прозаїк Володимир Рутківський відомий нинішнім дорослим і юним читачам завдяки своїм пригодницько-історич­­ним книжкам, зокрема дилогії «Сині води» й трилогії «Джури». Проте мало хто знає, що цей автор пише вже понад 50 років, що він мешканець Одеси і що терпіти не може «плаксивості» в літературі.
Матеріал друкованого видання
№ 11 (279)
від 14 березня, 2013
Енергія пригод. Володимир Рутківський про психологію переможця, україномовну Одесу та власну премію для дитячих письменників

У. Т.: У своїх книжках ви звертаєтеся до тем, мало опрацьованих вітчизняними істориками: зародження козацтва, битва на Синіх Водах, українські богатирі... Чи не боїтеся, будучи за освітою філологом, «схибити»?

– Коли починав писати, озвучувати ці теми було не дозволено, а мені дуже кортіло в усьо­­му розібратися. Інакше кажучи, письменник Рутківський творив виключно для читача Рутківського. А вперше захвилювався тоді, коли 2001 року видав власним коштом повість-легенду. Ну, думаю, зараз кваліфіковані історики дадуть мені чосу! Але обійшлося.

Читайте також: Літературна Шевченківська премія цьогоріч обійшлась без скандалів

Та найбільше потерпав за роман про битву на Синіх Водах, де, як відомо, об’єднане українсько-литовське військо розтрощило непереможну тоді Орду. Сталося це за 18 літ до Куликовської, про яку нам товкмачили, що вона була першою і єдиною переможною битвою в історії поневолених народів. Подробиць баталії на Синіх Водах було годі й шукати в публічних бібліотеках, тож я радше розробив логіч­­ну модель тих подій. Після цього деякі дослідники почали звертатися до «Синіх Вод» як до першоджерела. Звісно, були й негативні вигуки, про­­­те чомусь усі без винятку російсь­кою мовою і на рівні «какая-то фигня» чи «бред сумасшедшего». Проте доказів не наводили.

А в останній частині трилогії про джур «Джури і підводний човен» я відверто похуліганив. Там є епізод, коли кримський хан Менґлі-Ґірей під час відвідин московського війська, що стояло під обложеним Києвом, здивовано відзначив, що воно майже нічим не відрізняється від його власного. Такі самі шатра, такі самі монголо-татарські обличчя. Гадав, що прокремлівські історики здіймуть такий ґвалт! Але дивина: ніхто навіть не заїкнувся, що це не так. Тож тепер я інколи й сам думаю, що військо московітів і насправді не відрізнялося від татарських туманів.

У. Т.: Багато хто жаліється, що українська література, за винятком кількох творів, оспівує страждання, нещасну долю.

А ось ваші повісті й романи дуже оптимістичні, переможні. Чи свідомо намагаєтеся писати про героїчні сторінки, а не «плачі»?

– Так. Саме тому з безлічі сторінок нашого минулого вибрав три найбі­льш оптимістичні: про непереможного українського богати­­ря Іллю Муровця, про битву на Синіх Водах і про становлення світового феномену, названого запорізьким козацтвом. Переконаний, що кожна з цих сторінок прикрасила б будь-яку іншу історію. Проте ми чомусь віддаємо перевагу плачам: як нас зневажають, які ми упосліджені та нещасні. Тож і не дивно, що плаксивість стала мало не нашою національною рисою. Якщо ми хочемо вважати себе рівноцінною нацією з багатою історією, нам треба бути оптимістами й виробляти в собі психологію не жертви, а переможця. Взяти бодай битву під Берестечком. Дехто з письменників описує її так, ні­­би після неї і світ закінчився. Але ж самі бачи­­мо, що це не так.

Читайте також: Софі Жульєн: «Українська література заслуговує на популярність»

У. Т.: Історична проза для дітей була доволі популярною за радянських часів, одначе всуціль заідеологізованою. Нині література намагається відійти від тодішньої манери, тематики й проблематики письма. Які особливості притаманні сучасним дитячим письменникам?

– У радянські часи всі покоління людей виховувалися на історичній літературі, але за наперед визначеним ідеологічним вектором. І українська історич­­на проза не була винятком. Хоча твори Юрія Мушкетика, Романа Іваничука, Івана Білика, Олександра Ільченка, Раїси Іванченко були адресовані насамперед дорослому читачеві. А хто був у дитячій літературі? Хіба що Володимир Малик. А так – суцільні життєписи Алєксандра Суворова, Алєксандра Нєвского, Дмітрія Донского, подвиги Валі Котика, Володі Дубініна, Яші Гордієнка в перекладі з російської… Але щось я не пам’ятаю, аби в такому високому стилі писали про когось із тих, хто мав відношення до української ідеї. І заслуга нинішніх дитячих пи­сьменників у тому, що вони цю прогалину намагаються заповнити. Крім того, зростання цікавості юних читачів до історичної літератури, на мій погляд, викликане тим, що колеги намагаються писати якомога коротше, іронічніше і яскраві­­ше, ніж це було тоді. Ліричні відступи, авторські роздуми, опи­­си природи нині зведено до мінімуму. Тож дитяча література стала більш дієвою, енергійною та ігровою. Її подано в русі. А дітям ніщо так не імпонує, як рух чи гра.

У. Т.: Як ви ставитеся до моралізаторства у дитячій літературі?

– Повчання було притаманне їй в усі часи. Річ у тому, під яким соусом це подавали. Ми всі були дітьми й пам’ятаємо, які уроки пролітали повз наші вуха й увагу, а на яких ми сиділи, затамувавши подих. Так і в літературі. Якщо в книжці присутнє тупе повчання на кшталт «треба пристойно поводитися, гарно вчитись і бути слухняними», це неприйнятно для сучасної дитини, а от коли ці самі тенденції подати в захопливій формі пригоди чи гри – то геть інша річ. Література для дітей має насамперед достукуватися до серця та уяви, а тоді вже до розуму.

У. Т.: ЗМІ тиражували вашу заяву про бажання заснувати власну премію для дитячих письменників на кошти від Шевченківської, яку ви отримали торік. Чи не передумали? Що конкретно здійснено на нинішньому етапі?

– Ні, не передумав. Для мене це вирішено раз і назавжди. Хоча мороки значно побільшало. Чомусь усі, в кого я питав поради, пропонували чинити так, як мій гарний друг і наставник у цьому питанні Григорій Гусейнов: давати премію власного імені тим, кого він вважає найбільш гідним. Але в моєму віці… Ну, гаразд, іще два-три роки я попрацюю в «ручному» режимі, а що буде далі, коли мене не стане? Ось тут і починаються всілякі кляті запитання. Раніше я був переконаний, що достатньо певну суму поставити на вічний депозит – і все буде гаразд. Проте насправді все навпаки. Виявляється, відсоток на тривалий термін чи не вдвічі нижчий за короткотерміновий. Тож найдоцільніший вихід – щороку переоформлювати угоду з банком.

У. Т.: Як живеться україномовному письменнику в Одесі – місті, яке одним із перших прийняло статус російської мови як регіональної?

– Нормально. Є чимале коло людей, із якими можна спілкуватися своєю мовою. Я відвідую українську церкву Київського патріархату, що за кілька кварталів від мого житла. Є змо­­га посидіти в книгарні-кав’ярні Українського дому з філіжанкою доброї кави в одній руці й книжковою новинкою – в другій. На жаль, у 1980–1990-х роках на чудові землі Півдня України й насамперед в Одесу сунули десятки тисяч відставних замполітів, кагебістів, вертухаїв і сексотів, які після виходу на пенсію мали право селитися де захочуть. Нині близько третини населення міста складається з них та їхніх сімей. А що патологічна ненависть до всього українського була їхньою професійною звичкою, то й маємо те, що є. Самими революційними перетвореннями не обійтися, потрібні час і терпіння. А ще має бути усвідомлення, що все українське не тільки найрідніше, а й найкраще. Зокрема, й мова.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено