Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
7 березня, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Метамузика

Іноді для того, щоб створювати музику, інструменти не потрібні. Достатньо просто вдало організувати шум, якщо перефразовувати композитора Едґара Вареза.
Матеріал друкованого видання
№ 10 (278)
від 6 березня, 2013
Метамузика

Гурт Stomp, який виступив у Києві 2–3 березня, робить це вже понад 20 років. Головний принцип, яким він керується, фактично можна сформулювати так: усе звучить. Шоу Stomp інтернаціональне, адже мова жестів, пантоміми та ритму, який і стає музикою, зрозуміла всім без додаткового перекладу, навіть коли туди домішується тонкий британський гумор.

У перекладі з англійської «stomp» означає «тупіт». І, власне, це вони теж роблять, тобто тупотять. Ще стомпівці б’ють по сміттєбаках, трубах, столах, підлозі… Словом, шумлять як можуть. Жанр вони свій самі визначили як ритм-шум-шоу, яке базується на поєднанні гри на ударних інструментах, пантоміми, степу і брейку. Створив банду Люк Кресвелл, британський перкусіоніст і телеведучий, разом зі Стівом МакНіколасом, музикантом і драматургом, ще в 1991 році. Починали вони з одного барабана, який висів у Люка на шиї. Далі – більше: після кількох вдалих виступів на фестивалях їх запросили зіграти на врученні «Оскара» та лондонській Олімпіаді одразу з низкою номерів, вони підкорили Вест-Енд і Бродвей, отримали купу премій та відзнак і зрештою стали національною гордістю Великої Британії.

Усе закінчується. Самої музики як такої вже мало. Навіть шоу недостатньо. Коли у світі переграли на всіх можливих інструментах у всіх можливих і неможливих комбінаціях, виникла потреба йти далі. У метамузику. Це й зробили Stomp – стали барабанщиками, що, відбиваючи ритм на непристосованих для цього предметах, отримують мелодику. Хоча не вони одні стукають на всьому підряд. Бйорк реалізувала подібну ідею у своєму альбомі «Verpetine» 2001 року, а в 2010-му вийшла кіноверсія таких експериментів – фільм «Звуки шуму», де шість барабанщиків грають на автівках, людях, медичних приладах, машинках для перерахунку грошей і навіть печатках.

Певно, коли люди довго і всерйоз займаються музикою, їм може стати нецікаво просто грати. Фокус зміщується. Тепер фактично у них ставлення до музики як до науки, і вона стає черговим практичним експериментом. Декларацією здатності до цього дійти інтелектуально. Адже перед тим як зіграти твір, кожен звук необхідно ще віднайти. Музиканти стають дослідниками. Кульмінацією такого дослідження можна назвати body drumming, чи body percussion, тобто гру на самому собі. Щоб навчитися цього, є курси, зокрема й в Україні. Як пояснює викладачка перкусії тіла в Києві Анастасія Семененко, тіло – це найперший інструмент, який був даний людині. І коли навчишся грати на ньому, відчувати ритм і відтворювати, стає зрозуміло, що музика всюди. Навіть там, де, здається, її немає.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про напівзабуту історію масового знищення євреїв у Румунії та на підконт­рольних їй територіях у роки Другої світової війни, а також про європейську історичну пам’ять і причини того, чому частині сучасних румунських та молдовських політиків бракує сміливості визнати роль і місце своїх націй у Голокості, Тижню розповів швейцарський дипломат та історик Сімон Ґайссбюлер.
    22 січня, Ганна Трегуб
  • Як статус культурної столиці Європи змінює міську громаду: досвід Вроцлава
    22 січня, Анна Корбут
  • Як показує практика, хворіти в «ДНР» небезпечно для життя не лише з огляду на самі захворювання, а й зважаючи на рівень медицини, яка ще лишилася тут, в окупації.
    22 січня, Станіслав Васін
  • Під час інавгурації 45-го американського президента складно було знайти моменти, які б хоча б злегка не контрастували із його попередниками.
    21 січня, Ольга Ворожбит
  • Найбільше значення в житті Олександри Екстер мали два міста: Київ і Париж. Але саме в Києві вона прожила найдовше
    21 січня, Тетяна Філевська
  • Уже який день я збираю подібно до славно­звісного Шурика з відомої комедії слова та мовні звороти воєнного часу: «Ремонт хороший, бо до війни зробили», «Знайди мені хоч когось у «республіці», кого задовольняли б ціни та зарплати», «Люди повертаються», «Де були? Виїжджали?».
    21 січня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено