Культура

  ▪   Тиждень

Метамузика

Іноді для того, щоб створювати музику, інструменти не потрібні. Достатньо просто вдало організувати шум, якщо перефразовувати композитора Едґара Вареза.
Матеріал друкованого видання
№ 10 (278)
від 6 березня, 2013

Гурт Stomp, який виступив у Києві 2–3 березня, робить це вже понад 20 років. Головний принцип, яким він керується, фактично можна сформулювати так: усе звучить. Шоу Stomp інтернаціональне, адже мова жестів, пантоміми та ритму, який і стає музикою, зрозуміла всім без додаткового перекладу, навіть коли туди домішується тонкий британський гумор.

У перекладі з англійської «stomp» означає «тупіт». І, власне, це вони теж роблять, тобто тупотять. Ще стомпівці б’ють по сміттєбаках, трубах, столах, підлозі… Словом, шумлять як можуть. Жанр вони свій самі визначили як ритм-шум-шоу, яке базується на поєднанні гри на ударних інструментах, пантоміми, степу і брейку. Створив банду Люк Кресвелл, британський перкусіоніст і телеведучий, разом зі Стівом МакНіколасом, музикантом і драматургом, ще в 1991 році. Починали вони з одного барабана, який висів у Люка на шиї. Далі – більше: після кількох вдалих виступів на фестивалях їх запросили зіграти на врученні «Оскара» та лондонській Олімпіаді одразу з низкою номерів, вони підкорили Вест-Енд і Бродвей, отримали купу премій та відзнак і зрештою стали національною гордістю Великої Британії.

Усе закінчується. Самої музики як такої вже мало. Навіть шоу недостатньо. Коли у світі переграли на всіх можливих інструментах у всіх можливих і неможливих комбінаціях, виникла потреба йти далі. У метамузику. Це й зробили Stomp – стали барабанщиками, що, відбиваючи ритм на непристосованих для цього предметах, отримують мелодику. Хоча не вони одні стукають на всьому підряд. Бйорк реалізувала подібну ідею у своєму альбомі «Verpetine» 2001 року, а в 2010-му вийшла кіноверсія таких експериментів – фільм «Звуки шуму», де шість барабанщиків грають на автівках, людях, медичних приладах, машинках для перерахунку грошей і навіть печатках.

Певно, коли люди довго і всерйоз займаються музикою, їм може стати нецікаво просто грати. Фокус зміщується. Тепер фактично у них ставлення до музики як до науки, і вона стає черговим практичним експериментом. Декларацією здатності до цього дійти інтелектуально. Адже перед тим як зіграти твір, кожен звук необхідно ще віднайти. Музиканти стають дослідниками. Кульмінацією такого дослідження можна назвати body drumming, чи body percussion, тобто гру на самому собі. Щоб навчитися цього, є курси, зокрема й в Україні. Як пояснює викладачка перкусії тіла в Києві Анастасія Семененко, тіло – це найперший інструмент, який був даний людині. І коли навчишся грати на ньому, відчувати ритм і відтворювати, стає зрозуміло, що музика всюди. Навіть там, де, здається, її немає.