Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 лютого, 2013   ▪   Іван Коломієць   ▪   Версія для друку

Публіцистика в епоху змін

Молоді українські публіцисти Станіслав Федорчук та Остап Кривдик у своїх книжках «Демонтаж лицемірства» та «Ужоси» українізації» мають справу не з тактичними, а зі стратегічними речами
Публіцистика в епоху змін

Публіцистика, попри позірну «легкість» цього жанру, все ж ставить перед своїми творцями низку серйозних інтелектуальних завдань, а отже, і покладає на їхні плечі рівнозначну відповідальність. Адже має справу з тими найнагальнішими питаннями, які саме зараз дискутуються в суспільстві, збурюють його і змушують кипіти якраз у цю конкретну мить. Тим паче це важливо в епоху змін, коли публіцистика має справу не з тактичними, а зі справді стратегічними, найфундаментальнішими речами. Саме про них і говорять молоді українські публіцисти Станіслав Федорчук та Остап Кривдик у своїх книжках «Демонтаж лицемірства» та «Ужоси» українізації». Бо ми ж, як видається, живемо в епоху постійних змін, коли цілі не визначені або принаймні не зовсім визначені.

Пікантності ситуації додає той факт, що Станіслав Федорчук походить із Донбасу, ба навіть є корінним донеччанином у сьомому поколінні.

А саме Донбас для решти регіонів України зараз є внутрішнім іншим – тим, від якого відштовхуються і якого не розуміють. Дехто навіть порушує питання про виключення його території з політичного тіла України, кваліфікуючи її як щось чуже і вороже «всьому українському». І неважливо для них, що саме з Донбасом нерозривно пов’язані імена Миколи Руденка, Олекси Тихого, Івана Дзюби, Василя Стуса, Івана та Надії Світличних, а також багатьох інших діячів, чиї заслуги перед Україною є більш ніж безсумнівними.

Тож не дивно, що перший розділ «Демонтажу лицемірства» Станіслав Федорчук назвав вельми промовисто – «Невідомий Донбас». Проте «проблема» Донбасу містить під собою дещо іншу, значно глибшу проблему – формування української політичної нації та зовнішніх впливів на зазначений процес. Цьому присвячені інші розділи книжки, зокрема «Пострадянська дійсність: коли історія вчить» та «Шаманські танці «Русского мира». Про це ж значною мірою ідеться в «Ужосах» українізації» Остапа Кривдика, а надто в її першому розділі з невибагливою і знову ж таки промовистою назвою «Стратеґічне». Бо на 22-му році незалежності ми і далі не знаємо, яку націю будуємо: політичну чи етнічну?

Яка з цих концепцій більше сприяє територіальній цілісності України, а яка розпалює міжрегіональну та міжнаціональну ворожнечу? Та, яка стверджує, що всі ми – українці? Чи та, за якою всі українці – лише ми, а решта зайві? І чи потребує така інтимна річ, як відчуття власної національності, фіксації в офіційних документах, як-от паспорт? Ці та багато інших питань порушує у книжці «Ужоси» українізації» Остап Кривдик. Не може їх оминути і Станіслав Федорчук зі своїм «Демонтажем лицемірства». Перший із них львів’янин, другий – донеччанин. Разом вони утворюють суголосся молодої української публіцистики.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
  • Наскільки дієва м’яка сила Росії в Естонії
    1 грудня, Ерккі Баховскі
  • Місто наче ріка, у воду якої не можна зайти двічі. Місто живе, змінюється, вдягається у стилі різних епох, гарнішає або спотворюється через хаотичну забудову. Щось із нового одягу личить місту, а щось – ні. Дедалі частіше чую, що Київ уже не той, що він утратив свій характер… Хай там як, до міста дитинства – до свого міста – завжди є шлях через хвіртку в серці.
    1 грудня, Катерина Новікова
  • Якими є амбіції та можливості новоствореної партії Рабіновича — Мураєва
    1 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено