Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 лютого, 2013   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Передбачувані сеанси магії

Гурт Nick Cave and the Bad Seeds нещодавно видав альбом «Push the Sky Away». Справжня подія? Не зовсім, адже свіжий диск відрізняється від попереднього приблизно так само, як той від іще ранішого. Музикант-філософ від самого себе протягом кар’єри «відхиляється» приблизно на 5–7%, а якщо різниця сягає 10–15% (у бік мелодійності та зрозумілості), така пісня потрапляє у поп-чарти.
Матеріал друкованого видання
№ 7 (275)
від 14 лютого, 2013
Передбачувані сеанси магії

У його творчості немає нічого особливого з погляду музики. Але загальне звучання тих двох-трьох акордів та багатозначний хриплуватий баритон як виражальний засіб притягують, ніби якась дурнувата магія. Кейв – людина не діла, а слова, не композиції, а поезії, не рим і ритмів, а верлібру, що добре шкварчить у вухах, і неважливо, про що саме розповідає.

Найближчими «одноплемінниками» цього дивакуватого австралійця є канадці Ніл Янґ та Леонард Коен, американці Лу Рід, Джим Моррісон і Том Вейтс. Перелік можна продовжити, проте їхній секрет криється приблизно в одному: окрім дуже хорошого музиканта Вейтса решта ліпить із себе своєрідних шаманів. У кожного є своя не лише естетична складова, а переважно текстова. Тому важко збагнути, чому Кейв, Вейтс, Моррісон в Україні мають статус культових, а, приміром, Янґ практично невідомий. Адже в нас більшість майже не розуміє текстів, але їм достатньо чогось, щоб сидіти й слухати просто звуки. Мабуть, ключ у тому, що всі ці звуки у вкрай добрій гармонії із тобою, тим більше слухач будує собі власні аналогії: байдуже, йдеться про екзистенційні одкровення чи про побутову трагедію.

Нік Кейв якось видав роман. Такий хороший, що навіть його запеклі фани казали: краще б писав і далі, ніж робив музику. Але відтоді він наваляв уже таку кількість мегабайтів звуку та текстів, що сподіватися на краще не випадає. Мабуть, альбоми приносять більше, ніж висока література. Тож він знову видав диск, який не містить не те що забійної пісні, тут немає навіть попсової. Жодного хіта. Ця платівка певною мірою виражає сутність Кейва, у якого прояви музики в академічному сенсі є рідкістю. «Push the Sky Away» – це відсутність будь-яких сплесків, олдскульне звучання, що не дратує жодну клітину організму, флейта замість істеричної гітари, гітари, що хрюкають, але не скиглять...

І якщо більшість «зелених» представників інді-року роблять «немузику» переважно через невігластво, то в Bad Seeds це цілком ідейний і виправданий підхід. Адже музиканти мають такий досвід, що здатні відрізнити випадковість від навмисності. Тобто банда явно знає, що робить... Питання лише в тому, чому вона НЕ робить того, що вміє? По-перше, це не відлякує жодного прихильника Кейва (втім, також не привабить нових)... По-друге, усі «скромні» викаблучування уже не дуже молодих вуйків не доведуть, що вони більше не смішні та нахабні австралійські пацани. Даруйте, це вже 15-й альбом починаючи з 1984-го, в якому Bad Seeds нібито намагаються показати свою серйозність... Чи ні? Чи просто чесно тягнуть свою лямку по прямій? Але їх досі слухають люди, які не дуже добре розуміють англійську або не вслуховуються в тексти. Тож навіщо? Привабливість Кейва у тому, що він поєднує властивості страшка пігмея-шамана та європейського професора красного письменства. Це як читання релігійних текстів, із яких кожен розуміє у міру свого розвитку і які пасують до людських ситуацій навіть усупереч тому, на що сподівалися автори. Ну подивіться самі: у їхній Австралії зараз тепло і сонячно. А в нас – калюжі, ожеледиця, надмірно лапатий, красивий сніг, розбиті дороги та невеселі перехожі: якщо визирнути у вікно, то будь-який з альбомів Кейва ляже на душу, особливо новий. І навіть якось по барабану, що саме музиканти мали на увазі.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Довгий час кіберзлочинності не приділяли належної уваги. Вірус WannaCry має підштовхнути до зміни такого ставлення
    25 травня, The Economist
  • Чому Англії та Ізраїлю вдалося. І чим їхні уроки корисні для нас
    25 травня, Валерій Примост
  • Є старовинний козацький спосіб зупиняти кров. Дуже жорсткий, але дієвий. Рану засипали порохом (сучасний бездимний не годиться, має бути з деревного вугілля, селітри та сірки) і, поки не просяк кров’ю, підпалювали. Кров запікалася, рана дезінфікувалася. Мабуть, важко, доки не спробуєш, зрозуміти, що відчуває людина під час цієї процедури, але таке життя.
    25 травня, Роман Малко
  • «Нам потрібні нові форми мислення, аби вирішити проблеми, створені старими». Це гасло із Twitter Йона Аґірре Суча.
    25 травня, Ольга Ворожбит
  • Класик західного постмодернізму 86-річний Джозеф Макелрой — один із найвпливовіших прозаїків повоєнної Америки й водночас автор, чиєму літературному талантові більш ніж за 60 років писання текстів зуміло віддати шану лише кілька десятків критиків.
    25 травня, Олена Кухар
  • Генеральний прокурор відповів на питання народних депутатів у Верховній Раді, а очолюване ним відомство створило шефу гідну PR-підтримку.
    24 травня, Андрій Голуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено