Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 січня, 2013   ▪   Версія для друку

Чужі очі як криве дзеркало

Нещодавно прокотилася новина: у Чехії побачив світ роман Петри Гулової про українських заробітчан.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (267)
від 13 грудня, 2012
Чужі очі як криве дзеркало

У книжці «Чехія – земля обітована» йдеться про те, як іммігранти працевлаштовуються, живуть, працюють, розриваються між двома країнами, асимілюються: кількість українців у цій державі така, що їх уже неможливо не помічати. У Чехії книжка одразу викликала неабияке зацікавлення. В Україні ж заговорили про те, що твір варто було би перекласти й видати на батьківщині головних персонажів, заповнивши в такий спосіб чергову подвійну прогалину, адже і з сучасною чеською літературою пересічний український читач майже незнайомий, і вітчизняні письменники проблеми гастарбайтерів розкрили зовсім трохи. Хоча, за логікою, варто би спершу визначити, який із текстів Петри Гулової є найвдалішим, а також яке місце посідає її творчий доробок серед молодої чеської літератури. Утім, дедалі частіше в питанні вибору художньої прози для перекладу естетичний критерій втрачає визначальну роль, поступаючись впевненості в комерційному успіху твору в Україні, який містить бодай згадку про українців. У поєднанні з уже шаблонним висловом «непроговорена травма» це часто слугує безапеляційною відповіддю на просте запитання: чи справді саме ця книжка варта негайних перекладацьких і видавничих зусиль?

Прикладом вибору, з яким можна і варто полемізувати, є «Вивезена» Йозефа Вінклера. Відомий австрійський письменник, якого досі не перекладали українською, тепер представлений у нас не найвизначнішим своїм твором. Утім, у книжці йдеться про селянку з Черкащини, вивезену на примусові роботи до Каринтії в часи Другої світової війни. І це є такою собі індульгенцією ініціаторам видання, мовляв, вустами іноземного митця проговорюється досі не описане митцями українськими. Справді, в сучасній українській літературі досі немає повноцінного роману про остарбайтерів. Утім, «Вивезена» нас не порятує. Той, хто очікує історії поневірянь українки в Австрії, розчарується: реконструкція життєвого шляху Нєточки Василівни Ілляшенко не сягає навіть кінця війни. Селянка (1928 р. н.) розказує про життя своїх батьків за царської Росії, про пережиті в дитинстві колективізацію та Голодомор, шлях у завошивленому товарняку до Австрії і, нарешті, про перші роки роботи на каринтійських фермерів.

Нєточка до того ж постійно називає Україну Росією, свою мову – руською й не ідентифікує себе як українку за національністю. Сам автор каже, що, пишучи текст у 1983 році, хотів лише зафіксувати унікальний життєвий досвід жінки-страдниці, застосувавши експериментальний прийом імітації документального письма: основна частина роману оформлена як оповідь від першої особи, де відтворено розмовну мову екс-остарбайтерки, збережено повтори окремих мікросюжетів, як це часто стається в усному монолозі немолодої чи не надто освіченої людини. В одному з інтерв’ю перекладачка Неля Ваховська зазначила: проект був одним з аргументів запросити Йозефа Вінклера відвідати Україну. Письменник справді погодився приїхати на презентацію, але чи не краще було би спершу ознайомити публіку з його пізнішим, зрілим твором? З цього погляду видання «Все ясно» Джонатана Сафрана Фоера, де однаково критично зображено українців і євреїв, або «Гойдалки дихання» нобелівської лауреатки Герти Мюллер про німецький трудовий табір на нашій території є чеснішим підходом: українські мотиви поєднано з важливістю самих текстів у творчому доробку автора та світовому культурному процесі. Отже, перекласти українською всі твори про українців, можливо, мета й непогана, але дещо кон’юнктурна, якщо зважити на те, що в нас досі не перекладено безліч шедеврів світової літератури.




Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.