Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 січня, 2013   ▪   Версія для друку

Чужі очі як криве дзеркало

Нещодавно прокотилася новина: у Чехії побачив світ роман Петри Гулової про українських заробітчан.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (267)
від 13 грудня, 2012
Чужі очі як криве дзеркало

У книжці «Чехія – земля обітована» йдеться про те, як іммігранти працевлаштовуються, живуть, працюють, розриваються між двома країнами, асимілюються: кількість українців у цій державі така, що їх уже неможливо не помічати. У Чехії книжка одразу викликала неабияке зацікавлення. В Україні ж заговорили про те, що твір варто було би перекласти й видати на батьківщині головних персонажів, заповнивши в такий спосіб чергову подвійну прогалину, адже і з сучасною чеською літературою пересічний український читач майже незнайомий, і вітчизняні письменники проблеми гастарбайтерів розкрили зовсім трохи. Хоча, за логікою, варто би спершу визначити, який із текстів Петри Гулової є найвдалішим, а також яке місце посідає її творчий доробок серед молодої чеської літератури. Утім, дедалі частіше в питанні вибору художньої прози для перекладу естетичний критерій втрачає визначальну роль, поступаючись впевненості в комерційному успіху твору в Україні, який містить бодай згадку про українців. У поєднанні з уже шаблонним висловом «непроговорена травма» це часто слугує безапеляційною відповіддю на просте запитання: чи справді саме ця книжка варта негайних перекладацьких і видавничих зусиль?

Прикладом вибору, з яким можна і варто полемізувати, є «Вивезена» Йозефа Вінклера. Відомий австрійський письменник, якого досі не перекладали українською, тепер представлений у нас не найвизначнішим своїм твором. Утім, у книжці йдеться про селянку з Черкащини, вивезену на примусові роботи до Каринтії в часи Другої світової війни. І це є такою собі індульгенцією ініціаторам видання, мовляв, вустами іноземного митця проговорюється досі не описане митцями українськими. Справді, в сучасній українській літературі досі немає повноцінного роману про остарбайтерів. Утім, «Вивезена» нас не порятує. Той, хто очікує історії поневірянь українки в Австрії, розчарується: реконструкція життєвого шляху Нєточки Василівни Ілляшенко не сягає навіть кінця війни. Селянка (1928 р. н.) розказує про життя своїх батьків за царської Росії, про пережиті в дитинстві колективізацію та Голодомор, шлях у завошивленому товарняку до Австрії і, нарешті, про перші роки роботи на каринтійських фермерів.

Нєточка до того ж постійно називає Україну Росією, свою мову – руською й не ідентифікує себе як українку за національністю. Сам автор каже, що, пишучи текст у 1983 році, хотів лише зафіксувати унікальний життєвий досвід жінки-страдниці, застосувавши експериментальний прийом імітації документального письма: основна частина роману оформлена як оповідь від першої особи, де відтворено розмовну мову екс-остарбайтерки, збережено повтори окремих мікросюжетів, як це часто стається в усному монолозі немолодої чи не надто освіченої людини. В одному з інтерв’ю перекладачка Неля Ваховська зазначила: проект був одним з аргументів запросити Йозефа Вінклера відвідати Україну. Письменник справді погодився приїхати на презентацію, але чи не краще було би спершу ознайомити публіку з його пізнішим, зрілим твором? З цього погляду видання «Все ясно» Джонатана Сафрана Фоера, де однаково критично зображено українців і євреїв, або «Гойдалки дихання» нобелівської лауреатки Герти Мюллер про німецький трудовий табір на нашій території є чеснішим підходом: українські мотиви поєднано з важливістю самих текстів у творчому доробку автора та світовому культурному процесі. Отже, перекласти українською всі твори про українців, можливо, мета й непогана, але дещо кон’юнктурна, якщо зважити на те, що в нас досі не перекладено безліч шедеврів світової літератури.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Хіт-парад 12-2, «Червона рута» в Севастополі, касети-фірмачі та інші радощі середини 1990-х
    22 липня, Сергій Харинович
  • Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
    22 липня, Вікторія Малишева
  • Сильна кураторська команда готує в Америці нову виставку сучасного мистецтва, яку вже готові «авансом» порівнювати з німецькою Документою. Втім, із останньою цьогоріч не все так райдужно, як прогнозували на початку літа.
    21 липня, Олена Кухар
  • Молоду людину араби називають словом «шаб» або «шаба». Множина «шабаб» (молодь) вживається дуже часто і в літературній, і в розмовній мові, а також у різних діалектах: «шабаб хоче того», «шабаб протестує», «шабаб мігрує».
    21 липня, Михайло Якубович
  • Ще з часів Середньовіччя університети вважалися особливим середовищем, а ті, хто там навчався, нерідко конфліктували з містом. В Університеті Болоньї перший студентський рух виник ще в XIII столітті, більше ніж за 500 років до того, як схожа солідарність з’явилася в будь-якому іншому університеті. Звісно, у студентів тієї епохи вимоги були значно меркантильнішими, ніж у їхніх наступників у XX столітті, й стосувалися передусім власної безпеки. Тоді вони ще не прагнули впливати на викладачів чи міняти світ.
    21 липня, Ольга Ворожбит
  • Як голосування за недоторканність викрило неформальні зв’язки в Раді, які можуть виявитися міцнішими за будь-яку партійну дисципліну
    21 липня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено