Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 листопада, 2012   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Ірина Дмитришин: “Україна просувається на Заході, коли французький кандидат у президенти цитує Василя Барку”

Ірина Дмитришин — фаховий перекаладач, історик літератури, викладач паризького Інституту Східних мов та цивілізацій. Саме вона, мабуть, найефективніше просуває українське письменство на французькій землі.
Ірина Дмитришин: “Україна просувається на Заході, коли французький кандидат у президенти цитує Василя Барку”

У розмові з Тиждень.ua пані Дмитришин виклала своє бачення перспектив української літератури за кордоном, розповіла, хто і чому потрапив на Фестиваль європейських літератур у місті Коньяк та пояснила, що потрібно зробити українцям, аби існувати на літературній мапі Європи.

Тиждень.ua: Пані Ірино, ви займаєтеся просуванням української літератури у Франції не перший рік. Наскільки, на вашу думку, українські письменники «вписуються» в європейський літературний контекст?

- Напевне, ще рано виводити константи, в усякому разі стосовно французького простору: надто мало книжок було перекладено. Думаю йдеться швидше про «неподібну подібність»: з одного боку відмінне, з іншого рідне. А це констатація повернення у європейський простір, відкриття західним читачем ментальної приналежності українців до східноєвропейського літературного середовища.

Тиждень.ua: Але щоб збільшити кількість перекладів, треба мати досить цікавих для іноземного читача творів. Наскільки рівень українських літераторів відповідає світовому?

- Рівень —дуже нечітке поняття, адже у світовій літератуі є також різні письменники, зі своєю читацькою аудиторією. Думаю, що хороший письменник, справжній, отримає визнання, скільки би це не забрало часу.

Тиждень.ua: Наша розмова відбувається в місті Коньяк, де триває Фестиваль європейських літератур. Наскільки, на вашу думку, дієва подібна фестивальна промоція?

- Україна незнана і погано знана країна у Франції. Фестиваль – нагода вивести країну, її культуру і історію з-за лаштунків, вписати її на ментальні карти європейців. І потрібна буде ще не одна така подія. Все це —ті камінчики, які створять підмурок для майбутнього. Колись європейський культурний простір не уявлятиметься без української складової.

Фестиваль європейських літератур – це не франко-український фестиваль, а французький захід, на який Україну запрошено почесним гостем. У контексті європейської літератури. І коли політичні лідери (мер міста, голова регіону, голову департаменту) і громадські представники (відповідальні за фестиваль, директор центру книги) у словах привітання цитують Барку і Вольтера, наголошують на прагненні України до свободи, переконана, що саме так Україна «просуватиметься» на Заході. Та Україна, яку варто підтримувати і захищати.

Тиждень.ua: Деякі відвідувачі висловлювали сумніви щодо списку запрошених письменників. Казали, що когось бракує, а інші могли б і почекати...

- Вибір творів виходив з об’єктивної реальності – наявності перекладів сучасних авторів на французьку мову. На сьогодні цей список короткий і був повністю представлений: Андрухович, Дереш, Курков. Сергій і Марина Д’яченки позиціонувалися французьким видавництвом як кияни і українці, чиї твори належать до найкращої літератури фантастичного жанру. Вибір англомовних авторів, чиї книжки були перекадені французькою, був обумовлений як їх українським походженням, так і українською тематикою.

На мій погляд, вибір бездоганний з огляду на те, що наявне на французькому ринку: читачам пропонувалися твори абсолютно різні за жанром, за стилем письма, за тематикою, за письменницьким «стажем». Ця еклектичність, на мою думку, була на користь загальної «марки» української літератури.

І якщо відбір на премію Коньяку не відповідав реальному українському літературному просторові, то його відтворила у межах можливого видана до фестивалю збірка новел, яка об’єднує шість авторів : Марія Матіос, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Андрій Курков, Оксана Забужко і Тарас Прохасько.

Тиждень.ua: Ви викладаєте в Інституті Східних мов та цивілізацій, щоденно спілкуєтеся з колегами, які досліджують «сусідні» з українською культури. З якими темами, на ваш погляд, асоціюється Східна Європа в літерататурі?

- Думаю, східно-європейська література надто багата, щоб бути підведеною до одного знаменника. Перш за все, напевне, йдеться про «перетравлення» історії, тієї про яку західна європа тільки здогадувалася. Людина у тоталітарно-комуністичному просторі. Безумовно, східно-європейська естетика, чутливість, замріяність – протилежно тому, що у Франції називається «картезіанізм» (від Декарта). Можливо, також гумор, східно-європейський абсурд, знову ж таки зумовлений історією.

Тиждень.ua: Як би ви визначили останні літературні тенденції в Європі? Наскільки українські автори, за вашими спостереженнями, ідуть у ногу з часом?

- На мій погляд, у глобалізованому світі Україна йде поряд з європейськими тенденціями, але у своєму власному варіанті, де можна віднайти і наслідування і спротив. Причини для хвилювання, мені здається, є не у письменниках, а у загальному стані книжкового ринку. З браком книгарень, недостатніх мереж розповсюдження, коли ятки завалені дешевим російськомовним непотрібом (це не камінь у бік російської літератури) – підійдіть на будь-який вокзал, до кіосків – навіть на заході країни.

УТ: Як ви ставитеся до розподілу літератури на інтелектуальну та масову?

- Література повинна задовольняти потреби всіх прошарків. І українська література переможе тоді, коли розвинеться не тільки високоінтелектуальний продукт, а і масова література, зі всіма бойовиками і жіночими романами.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Довгий час кіберзлочинності не приділяли належної уваги. Вірус WannaCry має підштовхнути до зміни такого ставлення
    25 травня, The Economist
  • Чому Англії та Ізраїлю вдалося. І чим їхні уроки корисні для нас
    25 травня, Валерій Примост
  • Є старовинний козацький спосіб зупиняти кров. Дуже жорсткий, але дієвий. Рану засипали порохом (сучасний бездимний не годиться, має бути з деревного вугілля, селітри та сірки) і, поки не просяк кров’ю, підпалювали. Кров запікалася, рана дезінфікувалася. Мабуть, важко, доки не спробуєш, зрозуміти, що відчуває людина під час цієї процедури, але таке життя.
    25 травня, Роман Малко
  • «Нам потрібні нові форми мислення, аби вирішити проблеми, створені старими». Це гасло із Twitter Йона Аґірре Суча.
    25 травня, Ольга Ворожбит
  • Класик західного постмодернізму 86-річний Джозеф Макелрой — один із найвпливовіших прозаїків повоєнної Америки й водночас автор, чиєму літературному талантові більш ніж за 60 років писання текстів зуміло віддати шану лише кілька десятків критиків.
    25 травня, Олена Кухар
  • Генеральний прокурор відповів на питання народних депутатів у Верховній Раді, а очолюване ним відомство створило шефу гідну PR-підтримку.
    24 травня, Андрій Голуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено