Культура

  ▪   Олена Максименко

ART KYIV contemporary: Між форумом та базаром

З 1 по 18 листопада в Мистецькому Арсеналі відбувся форум-виставка-ярамрок «ART KYIV contemporary 2012». Були представлені мистецькі проекти України, Італії, Угорщини, Німеччини, Росії та Франції.

Постійну публіку Мистецького Арсеналу, незалежно від заходів, котрі там відбуваються, умовно можна розділити на три категорії. Перші – це фахівці: культурологи, мистецтвознавці та, власне, митці. Вони оцінюють побачене на геть іншому рівні, та ведуть дискусії лише їм зрозумілою мовою.

Друга категорія – це різного штибу арт-тусовщики, «світські леви» й «левиці», яким цілком фіолетово до проблем та дивовиж сучасного мистецтва, натомість цікаво «себе показати, й на інших подивитись». «А сфотографуйте мене, будь ласка, із тим бегемотиком!.. Ага, і з Мерлін Монро також..!». І, нарешті, третій вид арсенальської аудиторії – це «прості смертні», які мало розуміють, але щосили прагнуть розібратися і збагнути сучмистецтво як явище.

Імовірно, саме для таких людей форум виявився найбільш актуальним – адже нагода вживу послухати та долучитись до дискусій митців і мистецтвознавців дозволяла бодай трохи відкрити завісу та вийти на інший рівень сприйняття арту. «Приємно, що так багато зацікавлених людей різного віку приходять дивитися твори мистецтва! – ділиться враженнями художник Матвій Вайзберг. – Думаю, на кожного тут є свої пріоритети». Інше питання – наскільки широко організаторам форуму вдалося цю завісу відкрити.

ART KYIV відбувається всьоме – якщо перевести цифру у площину людського життя, то саме час братися до навчання. От і щорічний ярмарок вирішив збагатити традиційну концепцію аукціонів і вперше спробувати роль мистецького форуму, додавши освітньої складової. Дискусії, круглі столи, майстер-класи та інші заходи, картина, коли до художника, наче до поп-зірки, стоїть черга за автографом – усе це свіжо та актуально для наших широт. Ті з представлених художників, котрі не доїхали до Києва, лишили відео- та аудіозаписи біля своїх робіт, тож усі зацікавлені мали нагоду спинитись і зануритись у потоки свідомості або концепції майстра. «Художник за базар не відповідає! Якщо ж відповідає, то він пацан на розборках, а не художник!» - палко запевняють в навушниках російські маляри Владімір Дубосарський та Алєксандр Віноградов, чиї роботи охопили практично весь другий поверх Арсеналу.

«Я не спеціаліст в цих питаннях, – говорить культуролог, викладач Києво-Могилянської Академії та учасник однієї з дискусій Олександр Івашина. – Приходжу, дивлюсь і задаюся питанням: «Чи змушує тут щось мене думати?». Сьогодні простір сучасного мистецтва існує якраз в режимі своєрідного несприйняття. Він і орієнтований на те, щоб його не сприймали. Але цей дисенсус може бути конструктивним, а може бути неконструкнивним. І, власне, щоб це було конструктивне несприйняття, над цим треба працювати. Повинен існувати світ коментарю, який пояснює, що це таке, або чому так можна, а так не можна».

Дійсно, «світ коментаря» цього разу вдалося втілити більше, ніж будь-коли. Проте не вповні. З одного боку, поза сумнівом, мистецький форум – це реальний крок митця до глядача. Серед численних заходів – презентації галерей та книг, поетичні вечори, бесіда з художником Еріком Булатовим, майстер-клас з історії вуличного портрету Матвія Вайзберга (із подальшим малюванням портретів усіх охочих – справжній подарунок для поціновувачів творчості митця) тощо. «Поезія і геомітрія» загадкового угорця Вазарелі, чутлива архаїка, несподівані знахідки, гра з дзеркалами та шедевральна експозиція фото італійців, поп- та жлоб-арт, химерні інсталяції, сугестійні, подекуди моторошні відео...

З іншого боку, надмірно «креативні» питання слухачів після заходів свідчили про те, що заявлена організаторами шляхетна мета «познайомити широкого глядача з історичним та аналітичним змістом актуального мистецтва» буде досягнута нескоро. Навряд сприятиме цьому і екскурсія у стилі «капітану очевидності» (невідомо, за що глядачі платили аж цілих 200 грн.!): «Влада Ралко – дуже складно говорити про неї... Усі її роботи містять автопортрети (наче цього не видно і так!)... Її картинам характерні експресивні кольори... художниця виражає на картинах свої емоції, свій настрій (а є художники, які виражають на полотнах щось інше..?).» «Ну хоч одну картину прокоментуйте, будь ласка!» – благально вигукнула одна глядачка, адже жорсткі роботи Влади справді непрості для сприйняття. «Не знаю, вона мені не розповідала, що мала на увазі!» – різко буркнула екскурсовод. Дякую, кеп. Поїхали далі.

Мистецький ярмарок місцями справді переростає у форум, а місцями – в базар. На якому море, ні – океан! – різного штибу арт-продуктів, а ще більше – слів. В цьому океані не бракує і смислу, краси та сили, і порожнечи, і «голих королів» та відвертого стьобу.