Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
19 жовтня, 2012   ▪   Версія для друку

Голлівудський казкар. Тім Бертон про старомодних монстрів і магію анімації

18 жовтня в український прокат виходить нова повнометражна анімаційна стрічка Тіма Бертона «Франкенвіні», заснована на однойменному короткому метрі режисера, знятому 1984 року, про хлопчика Віктора Франкенштейна і його собаку Спаркі
Матеріал друкованого видання
№ 42 (259)
від 18 жовтня, 2012
Голлівудський казкар. Тім Бертон про старомодних монстрів і магію анімації
ІНТЕРВ’Ю НАДАНО WALT DISNEY STUDIOS. ФОТО: Leah Gallo, Disney Enterprises

Прикметно, що римейк замовила студія Disney, котра у 1980-х визнала оригінальну картину Бертона «непридатною для дитячої аудиторії» та припинила з ним співпрацю. Загалом дивакувата похмура естетика Тіма Бертона свого часу багатьом здавалася «непридатною», принаймні для великих касових зборів. Так тривало, допоки режисер не став популярним і комерційно привабливим. Нині він є одним із небагатьох «небожителів» голлівудського Олімпу, який примудряється знімати авторське кіно з розмахом масового.

У. Т.: Коли ви вирішили з короткометражки «Франкенвіні» зробити повноний метр про монстрів?

– Я завжди роблю щось бонусне, додаткове, що опиняється в шухляді до якогось часу. Коли ми почали працювати над першим, оригінальним «Франкенвіні», було очевидно, що з цього можна зробити повнометражну стрічку.

У. Т.: Це наче знайти вірш, написаний у дитинстві, і захотіти переписати його, щоб звучав краще?

– Я не женуся зробити краще. Ця стрічка інакша. Добре, що «Франкенвіні» 1984 року був саме ігровим кіно, а не анімацією. Якби то був мультик, навряд чи я б узявся зняти повнометражний фільм. Зручна перерва вийшла, тож тепер анімоване продовження, як на мене, цілком логічне. Звичайно, було відчуття чогось дуже особистого, втім, водночас і нового. І навіть не виникало враження, що вертаюся на стару територію. Радше пізнавав і досліджував історію по-іншому. Одним із цікавіших моментів нової стрічки було повернення до такої собі атмосфери шкільного класу: політики дітей, суперництва між ними, дитячих експериментів.

У. Т.: А скільки в цій історії є вашого особистого? Як постала власне ідея?

– Згадав свого песика, якого ми взяли, коли мені ще років п’ять було. І ту безумовну любов, коли виходиш з дверей, обертаєшся, а він тішиться так, наче побачив тебе після трирічної розлуки. І ще собака має особистість. Її не порівняєш зі, скажімо, акваріумними рибками. Якби я їх так любив, напевно, мене треба було б вести до лікаря. А собака – це інше, щось живіше. Прикро, але тварини не живуть так довго, як люди. Зазвичай діти переживають з ними перші чисті й щирі стосунки і першу смерть. От таке потужне поєднання кількох чинників. Мені здається, що цей задум та оповідь про те, що емоційну травму від втрати таких стосунків неможливо забути, її легко співвіднести з історією хлопчика Віктора Франкенштейна – також історією любові.

У. Т.: Сподіваєтеся, що молодша аудиторія захоче пізнавати цих монстрів зі старих фільмів жахів   глибше, а не лише бачитиме історію любові хлопчика?

– Гадаю, так. Їхній світ змінюється швидко. Крім того, є відеоігри, де все так блискавично, що навіть дивно: що можуть подумати діти, дивлячись на старомодних і повільних персонажів на кшталт Франкенштейна. Такі герої не вписуються у ритм сучасного життя, але водночас не перестають цікавити малечу, адже для неї вони, як чудернацький сон. Мене захоплює реакція дітей і підлітків на старі кінострашилки. 

У. Т.: Ви кажете, що ляльки в мультику зроблені вручну. Ви використовуєте стоп-моушн анімацію (об’єкти фотографуються покадрово, а коли кадри програються один за одним з певною швидкістю, виникає враження, що об’єкт рухається без сторонньої допомоги. – Ред.). Такий самий мультик можна зробити на комп’ютері, і якість буде іншою. Ви навмисне намагаєтеся додати недосконалості?

– Ви маєте рацію. Звісно, завдяки технологіям можна пом’якшувати контури. У «Трупі нареченої», приміром, у нас були дуже якісні ляльки. Багато хто думав, що мультик зроблений на комп’ютері. Хоча частково так і є. Але проблеми починаються тоді, коли намагаєшся розмити контури, адже кожна форма має унікальні красиві обриси. Звичайно, є чудова комп’ютерна й мальована анімація. Та й загалом кожен вид анімації по-своєму цікавий – я обрав стоп-моушн, бо не хотів втрачати те, що подобається у якійсь формі чи контурах.

У. Т.: Чи пробували себе в традиційній мультиплікації – мальованій, наприклад, як у студії Pixar?

– Головне – вирішити, яка анімація оптимальна для конкретного проекту. А малювання є і тут, адже ляльку витворюють із замальовок. Зазвичай виходить не так, як хотілося. Відтак щось змінюється, домальовується, доліплюється, щоб отримати бажаний результат. Шукаєш, як рухатиметься тканина, який капелюх одягти, замінити образ чи залишити. Нормальний процес. І немає відчуття, що робиш одну анімацію. На шляху до результату змішуються різні її види.

У. Т.: Наскільки режисерська робота над таким мультиком відрізняється від роботи на майданчику з людьми? Чи необхідна ваша постійна присутність при створенні анімації?

– У подібних проектах за тиждень знімають лише кілька секунд мультфільму. Тим часом можна собі працювати на майданчику над живою картиною. Мені це дуже подобалося. Крім того, в анімації приваблює можливість впливати на процес. Коли щось не так, можна все виправити. В такому разі значно легше планувати наперед. Несподіванки можуть влаштувати хіба що аніматори. Втім, мені до вподоби приємні сюрпризи.

У. Т.: Цього року виходять дві ваші стрічки, в одній із яких ви є режисером, а в другій – продюсером. Ці задуми, напевно, з’явилися давно, тож ви просто вичікували? Плануєте зробити перерву?

– Гадаю, варто. Хоча неможна сказати, що планував все це заздалегідь. Просто якось так склалося. Задум «Франкенвіні», звісно, виношувався тривалий час. Тепер я розумію, чому така, здавалося б, кропітка робота надихає аніматорів – вони знають, що змушують свої об’єкти рухатись, оживати. Це дивовижно.

У. Т.: Подейкують, ви працюєте чи лише збираєтеся взятися за створення стрічки про Піноккіо з Робертом Дауні-молодшим. Це правда?

– Ого, таки зайнятий я! Так, над цим також працюю. Аж незручно якось. Три проекти! Самого від себе нудить. Нехай спершу ці вийдуть, а тоді й про Піноккіо розповім.

ЛЮДИНА З ПОТОЙБІЧЧЯ

Американський режисер Тім Бертон – випадковий гість у Голлівуді й загалом у цьому більш-менш нормальному світі. Принаймні його герої далекі від норми. Чи тому, що будинок, де він ріс, стояв край цвинтаря, чи тому, що вікна його дитячої кімнати були замуровані, але більшість сюжетів у нього як фройдистське віддзеркалення – про смерть і дивакуватих дітей. Похмурі, песимістичні, сповнені насильства та болю Бертонові стрічки зажили популярності через яскраву оригінальність і не менш ілюмінаційну іронію. Це рецепт його фірмової страви. Плюс зазвичай незрозуміла, проте ідеальна якість виконання. І на доважок – його alter ego, актор Джонні Депп. Герої Бертона – це інфернальний жук, хлопець із ножицями замість пальців, людина в масці кажана, вершник без голови, мертва наречена, вампір та інші монстри. І якби його «Бетмен» 1989 року не зібрав понад $400 млн у світі, про Бертона почули б лише поодинокі любителі Еда Вуда й «Сімейки Адамсів».

ЗЛЕТИ Й ПАДІННЯ РЕЖЕСЕРА


«Едвард Руки-Ножиці» (1990)
Програмний фільм кінематографіста. Він містить усе, чим нині знаменитий кіномитець: казковий сюжет, хлопця-напівмонстра і (вперше) Джонні Деппа.


«Ед Вуд» (1994)
Ця ч/б стрічка – данина улюбленому постановникові Бертона Еду Вудові, який знімав не надто вибагливе кіно за копійки й був названий «найгіршим режисером усіх часів».


«Велика риба» (2003)
Єдиний світлий, не схожий на решту фільм. Тут є містика, казковість і чудова фантазія, але немає насильства й Деппа.


«Труп нареченої» (2005)
Бертон-аніматор – це ще одне диво. До того ж тут не мальована анімація, а лялькова. Гоголь міг би лише мріяти про те, щоб його «Вія» так утілили на екрані!

«Похмурі тіні» (2012)
Останній на сьогодні фільм Бертона й один із найближчих до ідеалу: цікава історія, чорний гумор, стьоб, музика, танці.

 

Невдалими, але не зовсім поганими в режисера можна вважати лише два фільми

«Планета мавп» (2001)

Його перший 100-мільйонний бюджет і перша стрічки з повною відсутністю гумору та потойбіччя. Бертонові не вдалося зробити людей у костюмах мавп переконливими.


«Аліса в Країні Чудес» (2010)
Здавалося б, ідеальний для цього кіномитця сюжет Льюїса Керролла в реалізації вийшов надміру великим і фентезійним, тоді як постановник воліє оперувати камерними казками.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено