Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
26 вересня, 2012   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

ГОГОЛЬФЕСТ–2012: мистецтво у Видубицькій промзоні

Після дворічної перерви ГОГОЛЬФЕСТу девізом цьогорічного стали слова «Своїми силами». І саме вони й визначають найбільшу особливість цієї мистецької акції – тут все зроблено самими учасниками.
ГОГОЛЬФЕСТ–2012: мистецтво у Видубицькій промзоні
Фотогалерея: Фестиваль "ГогольFest" (зображень: 9)

«Фу, як тут брудно», – підкочує модні клітчасті штанці якийсь хіпстер із неодмінним «айфоном» у руці, з огидою поглядаючи на подекуди вибиті шибки гігантського цеху, де, власне, і була головна локація фестивалю. «Ой, щось якось цього року Гогольфест не такий», – з розумним виглядом виціджує середнього віку класичний столичний сноб, спостерігаючи за тим, як актор театру «Дах» у засмальцьованій робі болгаркою пиляє залізну балку, роблячи останні приготування до вистави. А зовсім поруч, біля велетенської голови Гоголя, вирізаної зі стального листу, стоїть молода дівчина, котра на запитання, як їй тут, із захопленням в очах каже: «Вперше пішла на мистецький фестиваль, і якщо вони всі такі, то відтепер ходитиму завжди».

Так, думки з приводу цьогорічного ГОГОЛЬФЕСТу розділилися – один шокований справжніми урбаністичними хащами, в яких, на перший погляд, хаотично розкидані різні локації фестивалю, другий нарікає на те, що важко знайти цей завод і дістатися до нього від метро, третій каже, що бракує масштабності тощо. Проте, якщо пригадати, завдяки чому ця мистецька акція взагалі влаштована, двох думок бути не може.

Трохи більше місяця тому ніхто й не сподівався, що цей мультидисциплінарний фестиваль взагалі відбудеться, позаяк коштів, приміщення, сформованої програми не було, та й організатори нічого не анонсували. І раптом 16 серпня як грім серед ясного неба пролунала новина: ГОГОЛЬФЕСТ таки буде. І де? Не у вже «гламуризованому» «Мистецькому Арсеналі» чи кіностудії Довженка, що остаточно перетворилася на цех із продукування російських серіалів, а у промисловій зоні Києва біля станції метро «Видубичі», на території справжнього заводу, який на добровільних засадах надав свої приміщення для мистецької акції.

А далі розпочалися речі, яким організатор фестивалю Влад Троїцький, художній керівник театру «Дах», не втомлюється дивуватися – митці, робітники, спонсори самі звернулися з пропозиціями. Автор цих рядків особисто був свідком того, як відомий арт-куратор Павло Гудімов щодня проводив по 12 годин у цеху і власноруч допомагав монтувати свою локацію. Годі й казати про згадуваних акторів театру «Дах», які самі таскають стільці для глядачів, щоб їм було, де сидіти під час вистав та клеять афіші по місту.

Чи молоді фотомитці з творчої групи «L∞K», яким за день до відкриття фестивалю надали окреме приміщення, де раніше було заводське сміттєзвалище і яке вони власноруч приводили до ладу, приварюючи металеві перила та латаючи дірки в підлозі. Або художники, що виставляються під егідою галереї «Лаб Комбінат», які окультурювали колишню заводську їдальню, щоб облаштувати мистецький простір. А як не згадати художників із Сімферополя, які живуть наразі в наметах на території заводу і які зробили свою експозицію прямо на вулиці, з дерев’яних пеньків та підручних матеріалів.

Тож глядачі отримали шість локацій – головний цех із театральними сценами та сценою нової музики, а також проектом «Неофольк» від Павла Гудімова, згадувана екс-їдальня з експозицією від «Лаб Комбінату», фотогалерея творчої групи «L∞K», кінотеатр з показами авторського кіно до самого ранку, інді-сцена з виступами альтернативних музичних гуртів. Щоденно повсюди відбуваються чотири – п’ять мистецьких подій, майстер-класів, лекцій, виступів, перфомансів. До того ж у таких умовах та атмосфері глядачі нерідко стають учасниками мистецького простору, просто допомагаючи перемістити якусь металеву тумбу чи пригощаючи кавою митця, замерзлого від щоденного перебування в цеху, що наскрізь продувається холодним осіннім вітром. Вхід на майже всі події є безкоштовним, найбільша вартість квитка на деякі акції сягає аж ніяк не захмарних для середньостатистичного киянина 100 грн.

Власне, ГОГОЛЬФЕСТ-2012, може, і вимушено, але обрав шлях численних європейських арт-фестивалів, які давно проводяться на територіях колишніх заводів та підприємств – наприклад, на території Рурського вугільного басейну в Німеччині чи на колись шахтарській Півночі Англії. Мистецькі акції в урбаністичних локаціях вже не новина, адже екс-індустріальні розвалини як ніщо інше пасують для окультурення – через наявність змін, які відбуваються на очах глядачів та разючу відмінність між промисловим минулим території та майже миттєвим її перетворенням на мистецький простір.

Цьогорічний ГОГОЛЬФЕСТ присвячений темам боротьби зі жлобством, з одного боку, та псевдо-арт-гламуром, який намагається підмінити собою справжнє мистецтво, з другого. І варто визнати, що вистави театру «Дах», концерти концептуальної музики чи фотографії на тлі поіржавілих стін і потрісканих бетонних балок сприймаються як ковток свіжого повітря. За підрахунками Тиждень.ua, за чотири дні на фестивалі вже побували кілька десятків тисяч людей, а це свідчить про те, що принаймні у столиці дуже відчутний голод просунутої публіки за ось такими нерафінованими і не пристосованими для красивої телекартинки мистецькими акціями. В будь-якому разі фестиваль триватиме до цієї неділі включно, тож поспішайте за враженнями та власним уявленням про ГОГОЛЬФЕСТ.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це може тривати безкінечно. Врадіївка-1, -2, -3, -4, -100, -1000. Назву топоніма можна змінювати, так і робиться. Криве Озеро, Лощинівка, щось буде далі, але ж суть справи не міняється. Самосуд помалу стає чи не єдино можливим способом здобуття справедливості для маленьких українців. Ну або хоча б способом привернення уваги до проблеми й отримання хоч якоїсь сатисфакції після того, як та проблема вже перелилася за вінця кривавим місивом.
    31 серпня, Роман Малко
  • Це було друге з побачених мною невидимих міст. Перше було -- Королевець-Кеніґсберг (і все ще "Калининград"). Я відкрила для себе Королевець десь тоді ж, коли й Дніпрдзержинськ(нині Кам’янське), -- влітку 2009 року. Але зараз ітиметься про моє Мамаємісто.
    31 серпня, Маріанна Кіяновська
  • Тиждень.ua поговорив із двома узбецькими правозахисницями Надєждою Атаєвою та Умідою Ніязовою про можливість зміни еліт в Узбекистані, наступників Іслама Карімова та роль Кремля у цьому виборі
    31 серпня, Ольга Ворожбит
  • Хронічні екологічні проблеми Маріуполя вийшли на гора якраз напередодні візиту президента до міста
    31 серпня, Дарина Феденко
  • В ухвалених парламентом Республіки Польща постановах (Постанова Сенату від 7 липня 2016 р. та Постанова Сейму від 22 липня 2016 р.) польські парламентарі продовжили односторонній перегляд спільної політичної оцінки польсько-українського конфлікту під час Другої Світової війни, яку було раніше погоджено в низці важливих українсько-польських документів, зокрема таких як:
    30 серпня,
  • Завдяки чому модернізують Збройні сили. На що здатні вітчизняні виробники
    30 серпня, Анатолій Шара
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено