Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Порушення етичного моменту. Чорнобильська тема у кіно

Фільм українського режисера Мирослава Сла­бо­шпицького «Ядер­ні відходи» отримав «Сріб­ного леопарда» на 65-му ювілейному Міжнародному кінофестивалі в Локарно, одному з 13 фестивалів класу «А»
Матеріал друкованого видання
№ 33 (250)
від 16 серпня, 2012
Порушення етичного моменту. Чорнобильська тема у кіно

У стрічці використана «візитна картка» України – тема Чорнобиля. Картина короткометражна, 24-хвилинна, але драма в ній повномасштабна й актуальна, принаймні протягом наступних кіль­кох тисяч років – відповідно до періоду напіврозпаду урану. У ній ідеться про пару, що мешкає в Чорнобилі. І це не фантастика. В зоні справді живуть люди. Про це знімають телерепортажі, на цьому навіть заробляють гроші, які виділяються з бюджету нібито на допомогу тим нещасним, чия дивакуватість межує з божевіллям. Про це навіть почали створювати повнометражні філь­ми, як-от нещодавня «Земля забуття» з Ольгою Куриленко в головній ролі. Утім, хоч як дивно, то майже виняток – дотепер кінокартин про Чорнобиль було обмаль. Причому майже всі художні стрічки про нього з бодай мінімальним розголосом вийшли в останні кілька років.

Чому про Чорнобиль знімають переважно документальні фільми? Те, що ця тема є цікавою для розважального кіно, ласого до всіх можливих сенсацій, – об’єктивно. Особливо якщо йдеться про містику і жахи. Але природні декорації та розкладена по поличках трагічна історія чомусь не ваблять світових кінематографістів.

Коли сталася трагедія 11 вересня, голлівудська система поп­корнового кіно не видала на-гора жодної стрічки, хоча інформ­привід був очевидним. Понад те, фільм «Відшкодування збитку» з Арнольдом Шварценеґґером, запланований на 5 жовтня, було перенесено на півроку. Стрічки, пов’язані з 11 вересня, стали з’являтися лише за рік після трагедії, і це пояснювалося моральним чинником – справжнім жахом американців перед шокуючими подіями. Проте, оговтавшись, Голлівуд почав експлуатувати зазначену тему регулярно, з великими бюджетами і зірками в головних ролях. Кінокритики не тільки пояснювали, що в американців минув шок, а й вказували, що трагедія була локальна і завершена, тобто не розтягнута в часі, вкарбована в одному дні та в одному місці.

Чорнобильське лихо натомість ніби не закінчилося і лякає й досі. В одній із серій дуже популярного серіалу каналу HBO «Новини», в якому порушувалася тема торішнього вибуху на японській атомній електростанції Фукусіма-1, є порівняння: «Сьомий рівень аварії – це Чорнобиль». Порівняння – вже експресивне і містке поняття. Для Заходу Чорнобиль все ще залишається жахом, прикладом максимальної небезпеки. Не див­­но, що він займає ледве чи не першу сходинку в асоціаціях іноземців про Україну. Не виключено, що цьому певною мірою сприяє комп’ютерна гра «С.Т.А.Л.К.Е.Р.: Тінь Чорнобиля», у якій він ніби став зоною, колись виписаною братами Струґацкімі в повісті «Пікнік на узбіччі». Ця гра на момент виходу 2007 року була в десятці найпопулярніших у Сполучених Штатах, а торік сиквел «С.Т.А.Л.К.Е.Р.: Пок­лик Прип’яті» потрапив уже в п’ятірку. Прикметно, що обидві розробила українська компанія. Наші співвітчизники

ж брали участь у створенні «Землі забуття» і фільму Алєксандра Міндадзе «В суботу». Схоже, чорнобильська тема дотепер цікава й не лякає лише українців.

Щоправда, навесні з’явив­­ся американський трилер з елементами містики і жахів «Заборонена зона», знятий у стилі «Відьми з Блер» та «Паранормального явища». В ньому використано чи не всі елементи чорнобильської те­ми: порожні багатоповерхів­­ки, знамените чортове колесо, страх того, що в темряві може бути ще щось, породжене радіацією. Підігріта штучним скандалом, стрічка все одно не дійшла до тієї температури, яка розпалила б глядачів і ринок загалом. Хоч як дивно, навіть будучи малобюджетною, вона провалилася в прокаті. За словами рецензентів, причинами цього є алогічність сюжетних поворотів. І водночас фільм назвали «порушенням етичного моме­нту». Тобто можна зробити висновок, що чорнобильська тема не є розкрученою в кіно через систему неформалізованих поглядів, більш відому як мораль. Поза сумнівом, у наш часто-густо аморальний час важко повірити в таку причину, проте 26-річна історія «незнятого» кіно говорить сама за себе краще за всіх.

Зараз в Україні триває робота ще над кількома фільмами про трагедію, а в одному запланованому останнім кадром буде сама ЧАЕС. Чорнобиль залишається нашим. І нікому, крім нас, він особливо не потрібний, добре це чи погано.

Найвідоміші фільми про Чорнобиль      

«Чорнобиль: Останнє попередження» (1991)

«Chernobyl: The Final Warning»

Перший міжнародний американсько-бри­тансь­ко-радянський фільм про трагедію на ЧАЕС. У головних ролях від американської сторони зіграли Йон Войт і Джейсон Робардс, а продюсувала стрічку знаменита компанія Corolco, що створила «Термінатора», «Рембо» та «Основний інстинкт». «Останнє попередження» – це стрічка про лікарів світу, які об’єднуються, щоб допомогти постраждалим в аварії. У США вона знімалася для телебачення, а потім вийшла на відео і розголосу не мала. А ось в Україні її демонстрували доволі часто.  

«Аврора» (2006)

Фільм розповідає про онкохвору дівчинку Аврору з прип’ятського сиротинця, яка мріяла стати балериною. Під час лікування від опромінення в США вона зустрічає зірку колись радянського, а тепер американського балету Ніка Астахова, змінюючи його життя. Це перший український художній фільм про трагедію на ЧАЕС, створений через 20 років після аварії. Знятий телевізійною режисеркою Оксаною Байрак, він вийшов в український та російський прокат і, незважаючи на нищівні рецензії кінокритиків, був висунутий Україною на здобуття «Оскара» в номінації «Кращий фільм іноземною мовою».

«В суботу» (2011)

Фільм російського режисера Алєксандра Міндадзе з румунським оператором Олегом Муту й українським продюсером Олегом Коханом показує історію про маленьку людину, яка однією з перших дізналася про велику аварію. Класна операторська робота й оригінальний сюжетний хід, утім, не зробили стрічку помітною у світі. На Берлінському кінофестивалі вона пройшла майже непоміченою. Картина також не мала глядацького успіху. як для широкого прокату, «В суботу» містить багато проблемних місць: камерність і багатохвилинні сцени, зняті одним кадром.

«Земля забуття» (2011) «La terre outragée» 

Дебютуючи в повному метрі, французька режисерка Мішель Боганім з допомогою української акторки з голлівудською кар’єрою Ольги Куриленко і знімальної групи з чотирьох країн світу намагалася зробити велику епічну драму. Та Куриленко зіграла невдало, історія вийшла непереконливою, фільм виявився задовгим і надто погано змонтованим. У результаті на численних кінофестивалях, на яких був представлений, він нічого не отримав, а в прокат вийшов лише в трьох країнах. $5 млн бюджету було викинуто на вітер. 

«Заборонена зона» (2012) «Chernobyl Diaries»

Продюсована Ореном Пелі, творцем «Паранормального явища», найуспішнішого фільму в історії кіно, «Заборонена зона» могла стати хітом. Але величезна кількість помилок, кліше та погано придуманих моментів зробили стрічку ледве не збитковою. Сюжет: група американців, яка вирішує помандрувати в екстремальний тур до України, зокрема зони відчуження При­п’я­ті, знаходить мутантів і свою смерть (усе в дусі постапокаліптичних фільмів). Стрічку знімали частково в Сербії та Угорщині, але переважно в Україні, у Прип’яті.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено