Культура

  ▪   Богдан Буткевич

Бандерштат-2012: Дякуємо, що живий

3 – 5 серпня в Луцьку відбувся вже 6-ий фестиваль українського духу «Бандерштат». Його можна назвати навіть ювілейним, адже він був присвячений 70-літтю створення Української Повстанської Армії. Головний висновок, який хочеться зробити – дякуємо, що він взагалі відбувся. До того ж ще й достатньо якісно

 Зараз робити щось справді україно-орієнтоване неймовірно важко. Саме тому тільки самим фактом проведення вкотре фестивалю з подібною назвою та метою пропагування українства як світогляду вже заслуговує на велику повагу. А те, як муляє це різноманітним провокаторам а-ля волинське відділення Комсомолу, яке намагалося спровокувати відвідувачів шляхом розкидання з параплана листівок «Бандера і Гітлер – побратими», ще більш це підтверджує.

Взагалі, найперше хочеться відзначити, що визначення «фестиваль українського духу» цілком виправдовує себе. Адже більшості відвідувачів наших імпрез знайоме певне паразитування деяких їх організаторів на темі українськості – тобто, достатньо того, що в тебе грають українські артисти, а все інше, мовляв, не важливе. Ні питання логістики, ні нормальної їжі, ні загальної організації – все це не прийнято обговорювати, бо як же ж можна критикувати «своє».

На щастя, «Бандерштат» цим хибним шляхом не пішов. Не дивлячись на відчутний брак великих грошових ресурсів, майже все обіцяне в програмі відбулося. Була хороша сцена з цілком пристойним звуком та світлом, достатня кількість біотуалетів, адекватні ціни на воду та їжу. Взагалі, на цьому фестивалі не покидало відчуття, що ти – серед своїх, які тут всі недаремно і не просто так. Чемна охорона в білих сорочках (!) на вході навіть трохи шокувала.

Також дуже приємно, що гарну традицію на сувору заборону продажу та вживання алкоголю на території фестивалю, було сумлінно дотримано – автор цих рядків не побачив жодної не те що п’яної, навіть напідпитку людини за весь час перебування на території «Бандерштату». І це справді супер, коли глядачі відриваються не від кількості випитого, а від власного внутрішнього драйву, про що зі сцени, зокрема, говорили музиканти з гурту KozakSystem.

Досить важливо, що організатори «Бандерштату» традиційно не обмежилися виключно музичною складовою, хоча й вона не підкачала. Цього року на фесті відбулися традиційні зустрічі з відомими людьми (письменником Олександром Ірванцем, ветеранами УПА, лідерами гуртів, що виступали цього року тощо), перегляди фільмів на патріотичну тематику, пісні біля ватри, непогано виконана реконструкція бою загону УПА з НКВС (наші виграли!), флеш-моб, під час якого присутні виклали абревіатуру УПА.

За три дні через сцену фестивалю пройшли легендарні готи «Кому вниз», Kozak System, Орест Лютий з своїм колективом «лагідної українізації», інді-гості з Білорусі Akute, молоді зірки «О.Торвальд», заслужені панки з Рівного «Брем Стокер», перспективні луцькі поп-рокери «Фіолет», патріотичні металісти з «Тінь Сонця» тощо.

Окремо хочеться відзначити культових харків’ян «Танок на Майдані Конго», який не просто феєричним виступом закрили фестиваль та взяли участь у гутірках з відвідувачами, а й вкотре підтвердили, що якісна музика завжди іде поруч з правильними ідеями. Дуже приємно, що організатори запросили велику кількість молодих гуртів («Алоїзій Карамболь», «Ворст», «Ріплей», SWEETLOтощо), для яких шанс виступити перед вдячною та гарантованою аудиторією важко переоцінити.

Головним недоліком фестивалю стали, мабуть, глядачі, точніше, не достатньо велика кількість – за оцінками самих організаторів, їх було близько 3 тисяч. У першу чергу, це стосується місцевих жителів – лучан, які не те щоб проігнорували захід, але їх було відчутно менше, ніж минулого року. І це при тому, що адміністративний центр Волині був заздалегідь забитий рекламою фестивалю.

Здається, що головною причиною цього став платний вхід – 50 грн. коштував квиток на один день, 100 грн. – на всі три. В інтернеті було достатньо коментарів на кшталт: як це неправильно, що фестиваль, який пропагує українське, став платним, це ж не ідейно.

Але з іншого боку, присутність на фестивалі багатьох людей не тільки з Західної України та Києва, але й з Одеси, Харкова, Донецька, вселяє надію, що зародження нової хвилі української музики та культури в цілому не просто розпочалося, а й захоплює ті регіони, які раніше вважалися втраченими для українського інформаційного простору.