Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи

Пунктуальний апокаліпсис

«4:44. Останній день на Землі» – черговий фільм про кінець світу, цього разу знятий відомим провокатором Абелем Феррарою
Матеріал друкованого видання
№ 30 (247)
від 26 липня, 2012
Пунктуальний апокаліпсис

На початку фільму з телевізора лунає голос коментатора, який каже: «Залишилося 14 годин до кінця світу – озоновий шар Землі стрімко зникає й остаточно розчиниться о 4:44 за часом північної півкулі»... З такою німецькою точністю загибель людства ще не передрікали, хоча апокаліпсис візуалізували вже всі, хто тільки міг. У США це масштабно і болюче робили Майкл Бей, Стівен Спілберґ, Стівен Содерберґ та Джон Гіллкоат, а в Європі камерно, але болючіше – Андрій Тарковський, Денні Бойл, Ларс фон Трієр та Бела Тарр. Феррара, хоч і американець, пішов шляхом мінімалізму, будуючи драматургію на стосунках пари художників (Віллем Дефо і Шенін Лі), які весь останній день перед кінцем світу перебувають у нью-йоркському пентхаусі, кохаються, їдять, малюють, танцюють, дивляться телевізор, сваряться і прощаються з родичами по скайпу. Їхні друзі кажуть, що коли сьогодні не кайфонути, то запізнишся, тож не варто марнувати час… Поруч із будинків вистрибують самогубці…

Вас не звеселить Феррара, як, власне, і завжди. Він нудний, повільний, а його еротизм – курям на сміх. Проте в нього є кілька цікавих речей. Приміром, режисер показує побутовий рівень, чого в інших стрічках про кінець світу майже не було, а побут насправді становить більшу частину нашого життя. Загальної істерики, масових заворушень, бунтів у фільмі немає. Люди, може, трохи більше пиячать, дещо емоційніші чи депресивніші: «Тату, не треба плакати, – каже по скайпу донька головного героя, – бо я теж почну, а в мене зараз ідеальний макіяж», але загалом все як завжди. Можливо, автор стрічки таким чином говорить про те, що в нас у житті було достатньо апокаліпсисів: смертей, криз тощо, тому справжній уже не сприймається серйозно. І ще вустами Дефо він ставить одне чудове запитання: «Чому ніхто не говорить про те, що буде далі?». Але за Феррарою, затятим антиклерикалом, що вже спростовував Ісуса Христа, кінець має абсолютне значення: за ним немає нічого. Якоїсь особливої форми фіналу людства він не пропонує. Та подумати над його варіантом можна.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено