Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 липня, 2012   ▪   Наталя Петринська   ▪   Версія для друку

Прості як двері: драйву Manzarek–Krieger of The Doors може позаздрити будь-який молодий гурт

Новина, що до Києва їдуть легендарні американці, у багатьох викликала скепсис. Українці вже звикли до того, що культові виконавці зазирають до нас на схилі літ. Зазвичай вже давно не юні рок-ідоли, – з тих, хто вижив, адже чимало померло молодими, – привозять з собою «кота у мішку»: незнайомий склад гурту
Прості як двері: драйву Manzarek–Krieger of The Doors може позаздрити будь-який молодий гурт

Зрозуміло, що The Doors без Джима Моррісона далеко не той, як і будь-яка команда без харизматичного фронтмена. Тож урізаний варіант відомого квартета до складу Manzarek–Krieger міг привабити лише відданих фанів. До дуету «батьків-засновників» клавішника Рея Маназарека і гітариста Роббі Крігера приєдналися вокаліст Дейв Брок, барабанщик і басист. До речі, поява останнього – нетиповий крок гурту, адже ранні The Doors грали без постійного бас-гітариста, зробивши своєю впізнаваною «фішкою» одночасні електро- і бас-органні партії Манзарека. Сенс цього нововведення прояснився, коли музиканти  вийшли на сцену – всі дорзівські хіти зазнали нових аранжувань. Приміром, «Alabama Song» зазвучала повільніше, хоча характерний ритм клавішних залишився. Маназрек і Крігер примудрилися освіжити звучання, водночас не втративши основи композиції, тож кожну пісню публіка вгадувала с перших звуків.

Концерт розпочався вчасно. Пунктуальність ветеранів року багатьох вхопила зненацька, адже українська публіка дещо недисциплінована, – звикнувши до затримок початку виступів, вона часто «підтягується» в зал близько півгодини. Музиканти почали грати без зайвих «ліричних відступів», й одразу стало зрозумілим, що Manzarek–Kriegerof  The Doors акцентуватимуть виключно на музиці.

Жодних відтяжних маневрів: майже аскетична сцена з невибагливою підсвіткою, сивочолі рокери, і центральна фігура в чорному. Звісно, Дейв Брок не міг не зіграти свою роль «замінника» Моррісона, тож вбрався відповідно. Його рухи на сцені були значно спокійнішими за манеру виступу Джима, однак через подібність голосу здалека Брока можна було сприйняти за постарілого екс-фронтмена гурту.

Ця ілюзія швидко зникала, що й не дивно, адже Дейв Брок і учасники колективу неодноразово наголошували, що не прагнуть стовідсоткового уподібнення з покійним лідером The Doors. Цілком правильний підхід, бо якби «дорзівці» влаштували на сцені «шоу двійників», це б скидалося на виступ у провінції якогось клону відомого виконавця. Словом, Брок – це Брок, вкритий тінню великого Моррісона, котрому й досі «поклоняються» на паризькому цвинтарі.

Народ шаленів з перших композицій. Певно, така щира реакція публіки вплинула на старих рокерів, і в середині концерту вони почали вигукувати стандартні концертні фрази. «Godblessyou, Ukraine!» – після цих слів натовп вибухнув радістю. Кульмінацією відриву стала найвідоміша (її називають і «найпопсовішою») композиція «Light My Fire», яку свого часу практично повністю написав Роббі Крігер. Відігравши дві години, так само пунктуально як і на початку, музиканти залишили сцену. На біс їх викликали хвилин п’ять. Почувши крики і стукіт прихильників, після кокетливої паузи старі ікони року таки вийшли на сцену. Публіка, в який змішалися молоді неформали, солідні «мажори» і дівчата далеко не рок-н-рольного вигляду, проводжала їх як справжніх королів. Навіть без Джима Моррісона. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено