Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
1 липня, 2012   ▪   Наталя Петринська   ▪   Версія для друку

«Трипільське коло-2012»: атмосфера стихійної свободи на тлі заїждженої музики

Модний формат еко- і етно-фестивалю часто дозволяє публіці зосереджуватися на чому завгодно, окрім музики. Цьогорічне «Трипільське коло» це підтвердило – на сцені грали «мандрівні» учасники чи не всіх українських етнічних фестів, однак відсутність новизни розбавила загальна атмосфера радості та невимушеності
«Трипільське коло-2012»: атмосфера стихійної свободи на тлі заїждженої музики

Якось довелося почути, що «Трипільське коло» – ледь не фестиваль абстинентів, оскільки від початку задумувався як «територія, вільна від тютюну, алкоголю і наркотиків». Однак, той, хто очікує побачити там окрім бабусь і дітей, лише кількох «просвітлених», помиляється – фестиваль насправді не схожий на зібрання свідків Ієгови, навпаки – те, що на пагорбах Ржищева не продають стандартний фестивальний набір «пиво, сигарети» йде лише на користь учасникам фесту (щоправда чимало з них минають заборону, вживаючи стимулятори по кущах).

Читайте також: "Країна мрій" комерціалізувалася

Тут не побачиш агресивних гопників чи якихось «зальотних» людей, бо всі, хто сюди приїздять, знають  куди і навіщо вони потрапили. Додатковим ситом слугує платний вхід – 200 грн за чотири дні імпрези відсіюють випадкових «перехожих». Тож публіка тут збирається відповідна – ті, хто любить творчість, свободу й індивідуальність.

Щоправда в цьому криється й своєрідна «ахіллесова п’ята» фестивалю –  хоча «Трипільське коло» організоване у форматі open air, фест можна назвати герметичним через те, що сюди з року в рік часто приїздять одні й ті самі. Ця немасовість дозволяє почуватися надзвичайно вільно на величезній території  у 17 га, водночас залишаючи певний присмак «андеграунду». Звісно, дійство могло б піти шляхом комерціалізації з ухилом в розширення кола зацікавлених, утім це неминуче потягло б за собою усі попсові наслідки.

Нині ж все просто і невибагливо – намети, розкидані, де душа забажає; дерев’яні душі; проста домашня їжа, яку продають місцеві; толока; традиційні вироби майстрів й численні розваги для тіла і розуму.

Деякі щоправда вже набили оскомину – приміром, «Літературна сцена» з пафосними декламаціями віршів та довколаезотеричні заходи кочують майже по всіх літніх фестах. Те саме можна закинути і музичний складовій імпрези – за усією поваги до гуртів «Тартак», Mad HeadsXL, Kozak System (екс-«Гайдамаки» без Олександра Ярмоли),«ДримбаДаДзиґа»та інших, їх обличчя вже дещо надокучили очам фестивальної публіки.

Читайте також: 12 музичних подій, які варто відвідати цього літа

Ця ситуація типова для більшості українських етнофестів – одні й ті самі гурти можуть виступати протягом літа на 3-х – 4-х дійствах. З огляду на цей статус кво, іноді здається, що через 10 років на сцени подібних заходів будуть виходити добре знайомі підстаркуваті фольк-рок-виконавці й «запалювати» натовп. Звісно, «Трипільське коло» запросило й «молодих і перспективних», однак вони помітно програвали хедлайнерам у статусі, зокрема їх ставили здебільшого «на розігрів» і не надавали часу, коли їх викликали на біс (так сталося з гарним гуртом «Йорий Клоц»).

Читайте також: Чим живуть сучасні арт-осередки

Тиждень поцікавився враженнями гостей фестивалю, й дійшов висновку, що для багатьох музичний бік був не пріоритетним. Чимало людей приїхало родинами та компаніями на кілька днів, тож програма фесту, насичена спортивними, екологічними та інтелектуальними «квестами», і місцеві буколічні краєвиди компенсували всі недоліки музичної програми. Щоправда траплялися й незадоволені організацією простору біля сцени,  – його поділили на кілька зон, що завадило утворенню суцільної «фан-зони», до якої звикли у попередні роки.

 

До речі, поміж організаторів цьогорічного «Трипільського кола» зі старої команди залишився тільки його директор Олесь Журавчак. У 2012 колишні однодумці розсварилися, Журавчак звинуватив колег у прагненні комерціалізувати фест, ті ж стверджували, що він вчинив «рейдерство» і перехопив всі спільні ідеї і напрацювання. Якщо порівнювати з минулим роком, то зміна організаторів  позначилася на фестивалі у вигляді низки інфраструктурних і логістичних огріхів, крім того додалася іміджеві прив’язка до Євро, звісно, під почесним патронатом Київської ОДА.  А ще з’явилася якась незрозуміла валюта, – гривні потрібно було міняти на купони фесту, що робили далеко не всі, пропонуючи продавцям звичайні гроші.

«Живи радісно!» закликало публіку «Трипільське коло-2012», що цьогоріч об’єднало попередні воду, землю, повітря і вогонь у «Парад стихій».  Люди відгукувались на цей слоган всім серцем, вони танцювали, співали, сміялися, ліпили вироби із глини, стріляли із лука, запускали повітряних зміїв, запалювали безліч ліхтариків, грали на барабанах… Стихійна свобода народжувалась на очах. А велич тамтешніх краєвидів увиразнювала гармонію творчості та природи.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.