Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
8 червня, 2012   ▪   Олена Максименко   ▪   Версія для друку

Австрійський режисер Крістіан Папке: Час формального театру минув

В Україні розпочався міжнародний конкурс драматургії, переможець якого одержує грошову винагороду та запрошення на прем’єру власної п’єси в одному з кращих театрів Німеччини
Австрійський режисер Крістіан Папке: Час формального театру минув

Проект «Говорити про кордони», започаткований у країнах Східної Європи, має на меті пошук нових імен у драматургії. З 2005, щороку він відбувається в одній із країн цього регіону. Переможець визначається лише один, і винагородою є премія (Є3,5 тис.) та презентація твору німецькомовній аудиторії. Цього року журі конкурсу шукатиме талановитого драматурга серед українців – про це Тиждень дізнався у автора проекту, австрійського режисера Крістіана Папке.

Я прилетів літаком зі Львова учора, і переліт забрав близько десяти годин! Якби я знайшов коня, то ліпше би примчав верхи! Коня, щоправда, я не знайшов, натомість познайомився із видатною оперною співачкою, тож години очікування минули не так фатально. Вона боялась спізнитись на власний концерт і через це була страшенно розлючена. Вона говорила мені: «От бачиш, от це Україна!». На що я відповів: «Ні, це лише кепська погода!».

Нам потрібні налиті кров’ю, м’ясисті речі! Час формального театру минув, будь ласка, створіть театр, який є живим! Нові взірці, які будуть доступні людям! І не нарікайте повсякчас, що життя важке – це ми і так знаємо, – пропонуйте шляхи вирішення! Всім потрібне світло в кінці тунелю.

П’єса, подана на конкурс, має бути не публікованою і не поставленою раніше. Автор має бути українцем. Я знаю, що у вас говорять двома мовами, то ж можна подавати п’єси і українською, і російською. Також потрібно подати англійський переклад – у нас буде міжнародне журі. Переклад не мусить бути ідеальним. Драма має бути написана на п’ятьох осіб – персонажів, звісно, може бути набагато більше, але їх мають виконувати п’ять акторів. На початку проекту ми отримали твір із Македонії. Він складався з 10-ти актів – історія країни ХХ століття, кожні 10 років – одна сцена, у кожній сцені – по п’ять історичних персонажів – 50 персонажів разом. Щоправда, п’єса не перемогла.

Твори розглядатиме міжнародне журі, що складатиметься з п’яти осіб, двоє з яких з України. Журі почне роботу в кінці грудня, в кінці лютого оголосить переможця, а в березні п’єса буде представлена на ярмарку в Ляйпцігу. Ми вирішили, що оголосимо українське журі аж на заключній конференції.

Цього року запроваджене певне новаторство у проекті: буде проведено два майстер-класи. Один – у Львові у Інституті театрознавства, другий – у Києві на Книжковому Арсеналі з 3 по 6 жовтня. Ця ідея виникла з розмов з режисерами театру. Вони казали: «Цей проект гарний та важливий, але допоможіть нам якісно змінити ситуацію!». Тож автори, які пришлють тексти до кінця літа, отримають шанс їх удосконалити. У мене таке враження, що у багатьох із них є дуже гарні ідеї, але вони не до кінця знають, як написати п’єсу. Думаю, це переважно молоді люди, які недовго працюють у театральній сфері, але дуже хотіли б цим займатися. В ході майстер-класів ми будемо обговорювати багато аспектів, ставити авторові різні питання: які в тебе бачення структурування п’єси? Чому один монолог триває 20 сторінок? Чи не вважаєш, що у цій п’єсі бракує фіналу? Також ми будемо робити репетиції окремих сцен з акторами. І тоді актори досить швидко починають запитувати: «А що ж мені, власне, грати? Це лише текст! Звідки я, хто я такий, куди я прямую?» І я думаю, що деяким авторам це допоможе краще змайструвати свою п’єсу.

Однією з найпоширеніших помилок молодих авторів є те, що формальний аспект стає важливішим за контент. У них є бачення, є мрія, є меседж, котрий вони прагнуть донести нам і всьому світові, і вони забувають про базові принципи театру, у їхніх п’єсах – самі слова. Залучається замало сценічної фантазії, бачення. Також я не можу збагнути, чому у стількох багатьох п’єсах місцем дії є кухня?!!! Треба думати про сценічні рішення і про те, як зачепити глядача, думати про реальне життя! Використовувати свою уяву і переносити її на сцену! У багатьох сюжетах люди лише п’ють каву та говорять, і за дві години, коли п’єса скінчилась, вся аудиторія спить.

Матеріальний бік цього конкурсу – приз, який дасть можливість автору працювати певний час, не залежачи від грошей. Я теж був би радий тримати три з половиною тисячі євро! Також ми запросимо найкращого перекладача і опублікуємо твір накладом 11 тисяч примірників. Найбільші видавництва Німеччини випускають наклади від п’яти до п’яти з половиною тисяч, а ми починаємо з 11 тисяч! Десять тисяч буде роздано безкоштовно. Ці примірники отримають громадяни Австрії, які одержать змогу більше дізнатися про сусідів, про те, що вони хочуть сказати. Іншою частиною премії є презентація у Відні та у Ляйпцігу. Важливо зауважити – прем’єра вистави відбудеться у Національному Театрі Карлсруе, який належить до одних з 20-ти найважливіших театрів Німеччини. І хто б не виграв цю премію – театр демонструватиме виставу на своїй сцені.

З нашого попереднього досвіду можна бачити, що премію отримували формально дуже різні п’єси. Попередній конкурс відбувався у Румунії, переміг колектив із двох авторів. Вони зробили документальний театр, тобто «вийшли в народ»: пішли до різних меншин, до євреїв старшого покоління, котрі були ув’язнені під час Другої Світової, і на основі цього спілкування, дослідження, зробили «документальний театр». Натомість у Болгарії кілька років тому виграла п’єса досить класичного штибу. У Хорватії переможцем була моноп’єса, яка формально більше схожа на внутрішній діалог. У Боснії перемогу здобула п’єса про реальні історичні події, і це була перша п’єса, яка була написана після війни. З Сербії нам надіслали так зване «Шоу Великий Брат». Тобто, журі не боїться жодних несподіванок!

Я переконаний, що не можна вивести формулу: «Що робить п’єсу доброю». Якщо поглянути на історію театру, стільки різних речей було написано і стільки існує різних форм подачі історії! Я можу сказати лише про свою точку зору. Коли я щось читаю, в голові на задньому плані вмикається такий собі «чек-ліст»: перевірка структури, характерів, розвитку сюжету. Чи наявне якесь уявлення про простір, у якому відбувається подія, чи присутня атмосфера, чи є поетика, чи тема розкрита, чи присутні якісь нові почуття, яких досі не було у сценічному досвіді, як щодо мови...? Словом, існує дуже багато аспектів, за якими може обговорюватись загальний рівень п’єси, які, якщо скласти докупи, створюють уявлення, наскільки барвистою, якісною і сучасною є ця складена мозаїка. Я сучасна людина, що живе космополітичним життям, я театральний режисер і хочу історій, котрі чіплятимуть за живе і які будуть сказані модерною мовою.

У кожній з країн, де ми проводили конкурс, існували свої тенденції, певні теми, які є важливими суто для цього суспільства. Наприклад, в Албанії є актуальною тема політичної історії, згадування комунізму. Також там відчувається потужне бажання віднайти любов, бути коханим, наблизитись до когось... У Румунії 50% п’єс пов’язані з темою еміграції, люди прагнуть покинути країну, вони не можуть чекати, доки політичні проблеми будуть урегульовані, відчувають з собою право поїхати зараз, а не завтра, знайти середовище, у якому вони зможуть реалізувати власне щастя. Звичайно, тренди зумовлені суб’єктивним політичним контекстом конкретного регіону, подіями останніх 20-ти років. Вони є біографічно і соціально налаштовані, базуються на політичній традиції та історії. У формальному аспекті я би говорив про гетерогенність драматургічного процесу. Все можливо, і що мені подобається, так це те, що автори знову починають думати про театр як про асамблею, про колективну роботу, вони починають взаємодіяти із соціумом, проводити дослідження, намагаючись щось змінити, поговорити з людьми. І використовують цей матеріал, цей досвід як бекграунд той історії, яку хочуть розповісти на сцені.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено