Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Чемпіони з нетрів

Вітчизняний режисер кримськотатарського походження, народжений в Узбекистані, Ахтем Сейтаблаєв представив свій новий фільм «Чемпіони з підворіття» на Каннському кінофестивалі в межах Українського павільйону
Матеріал друкованого видання
№ 22 (239)
від 31 травня, 2012
Чемпіони з нетрів
УНІАН

У. Т.: У Каннах, на відміну від Берлінале, гостросоціальне кіно сприймають не так захоплено. Як зустріли ваш фільм?

– На показі я не був – заради інших охочих ми змушені були віддати свої запрошення. Але на прес-конференції ті, хто підходив, відгукувалися дуже схвально – і про виконання, і про ідею стрічки. І про фінал, де лунає український гімн. Для мене це було надто важливо, наскільки ми змогли втриматися на межі смаку й не скотитися до псевдопафосу, залишитися на вершині емоційної напруги, котру будь-яка дрібничка й неузгодженість здатна легко перетворити на вампуку.

Читайте також: Перемога кохання

У. Т.: До речі, тема вашого фільму доволі пафосна – безпритульні грають у футбол і перемагають. Її сприймання може бути як сен­­са­­ційно-претензійне, так і соціально-бла­­годійне. Тож із яким відчуттям ви підходили до цього сюжету й чому за нього взялися?

– Я впевнений, що як у театрі, так і в кіно найцікавіші саме пограничні ситуації. Те, як людина вийде з обставин, коли все складається проти неї. Тож коли я почитав про цю подію – виграш вітчизняної збірної з футболу, яка складається із безхатченків, – я відразу захотів її екранізувати. На київській прес-конференції перед нашою поїздкою до Канн один журналіст так резюмував фільм: «Тепер пишатимемося своїми бомжами!» Насправді ми закликаємо гордитися людьми, котрі знайшли в собі сили піднятися із самого дна й перемогти!

У. Т.: Чи немає тут перегуків з історією вашої сім’ї, яку разом з усіма кримськими татарами виселили з півострова?

– Дякую вам за це запитання. Татари хоч і не були бомжами – «без определённого места жительства», – але дуже сильно відчули на собі, що це таке – бути викинутими із життя. Бо ж навіть у переліку національностей колишнього Радянського Союзу їх немає. 9 травня 1944 року визволили Севастополь, а 18 травня мій народ, за звинуваченням у поголовній зраді, депортували. Хоча саме за радянською статистикою всі чоловіки кримськотатарської національності від 18 років воювали в лавах Червоної армії. І, відволікаючись від теми, я вражений, чому ніхто, крім, здається, Портнікова, нічого не сказав про спіч виродка Симоненка, який із трибуни Верховної Ради заявив, мовляв, татари мусять бути вдячні за цю депортацію… Тобто ваша правда: так, у цьому фільмі є перегук з історією мого народу, як і в мені є біль за безпритульних дітей, – у мене своїх четверо, і я знаю, що таке діти і що таке, коли малюкові три роки, і що таке період, коли вони себе шукають у житті.

У. Т.: Фільм «Чемпіони…» перегукується з «Мільйонером з нетрів» Денні Бойла в головному меседжі: кожен може досягти чого завгодно. Чи все ж таки ви вкладали вужчий сенс, патріотичний, що в Україні навіть безпритульні є обдарованими?

– Перефразовуючи вислів «талановита людина талановита в усьому», напевне можна сказати, що талановита країна – теж. Навіть у бомжах. Жартома. Але для мене ідеальна ситуація, щоб глядач побачив не тільки соціальний підтекст чи проблему. Особливо зважаючи на те, що ми не пропонуємо вирішення проблеми – лише ставимо питання. Ми ж не аптека! Якби було так просто, – робіть, як показуємо, і житимете добре і щасливо, – тоді давно вже хтось винайшов би рецепт щасливого життя!.. Ті хлопці, про яких ми знімали фільм, виграли чемпіонат, а що далі? А нічого. Ось у чому річ. Державі не дуже цікаво піднімати на п’єдестал бомжів, навіть якщо вони перемогли на чемпіонаті світу. Але таким футбольним грандам, як «Манчестер юнайтед» і «Реал (Мадрид)»,  чомусь цікаво. ЮНЕСКО теж цим займається, абсолютно справедливо вважаючи – бо веде свою статистику, – що 70% людей, які беруть участь у таких чемпіонатах, назавжди змінюють своє життя на краще.

У. Т.: Судячи з усього, ваші амбіції досить великі. Ви навіть в одній анкеті на запитання: «Хто ваш режисер?» – відповіли: «Я»...

– (Сміється.) За великим рахунком, це був жарт. Я дуже критичний до себе, і можу з достатньою точністю сказати, на що здатен, а на що ні. І ось той, хто висловився «про мого режисера» як про себе, – він дуже багато може мені пробачити, зрозуміти й заспокоїти. І він-таки може сказати мені вночі: «Ти цілковите ніщо». Тобто найбільший критик для самого себе теж я сам.

У. Т.: То яку оцінку за п’ятибальною шкалою цей критик поставив би фільмові «Чемпіони з підворіття»?

– Трійку з плюсом.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Персонажів цих дуже різних книжок об’єднує бажання, якщо не знайти коріння, то принаймні відшукати те, що прив’язує нас до минулого, утворює тяглість і допомагає сприймати смерть не як кінець, а як проміжний етап існування. Пошук себе через спробу зрозуміти іншого – вічна тема, тож від вторинності ці історії рятує лише оригінальність форми. Адже, будьмо чесними: зміст у літературі – справа другорядна.
    23 січня, Богдана Романцова
  • За підрахунками організаторів, учасниками Жіночого маршу стали понад 2,5 млн осіб у кількох сотнях маршів по всіх Сполучених Штатах Америки.
    23 січня, Ольга Ворожбит
  • Про напівзабуту історію масового знищення євреїв у Румунії та на підконт­рольних їй територіях у роки Другої світової війни, а також про європейську історичну пам’ять і причини того, чому частині сучасних румунських та молдовських політиків бракує сміливості визнати роль і місце своїх націй у Голокості, Тижню розповів швейцарський дипломат та історик Сімон Ґайссбюлер.
    22 січня, Ганна Трегуб
  • Як статус культурної столиці Європи змінює міську громаду: досвід Вроцлава
    22 січня, Анна Корбут
  • Як показує практика, хворіти в «ДНР» небезпечно для життя не лише з огляду на самі захворювання, а й зважаючи на рівень медицини, яка ще лишилася тут, в окупації.
    22 січня, Станіслав Васін
  • Під час інавгурації 45-го американського президента складно було знайти моменти, які б хоча б злегка не контрастували із його попередниками.
    21 січня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено