Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Вовки та вівці

«Шпигун» перетворює жанр пригодницького кіно на радянсько-ностальгійну агітку
Матеріал друкованого видання
№ 16 (233)
від 19 квітня, 2012
Вовки та вівці

Поява в прокаті саме зараз російського агітпропу про початок Другої світової війни – річ логічна з усіх боків. По-перше, на носі 9 травня, тож є чергова можливість оголосити про «героїчне радянське минуле». По-друге, вкотре всім, хто досі не в курсі, заявити про російську правонаступність усіх совєтських досягнень. У цій прямій як палка логіці є одна проблемка: фільм «Шпигун» оснований на романі Бориса Акуніна, тобто на творі відомого правозахисника й активно незгодного з путінським режимом Григорія Чхартішвілі.

Суть не в тому, що книжка «Шпигунський роман» є частиною акунінського всесвіту під назвою «Фандорін» (утім, у стрічці всіма «фандорінськими» алюзіями знехтували), а в тому, що тут не може бути все ідеологічно стерильно: як і писав у розвінчувальному «Криголамі» інший противник режиму Віктор Суворов, про початок війни в Москві знали, але Сталін не повірив. Та на відміну від роману у фільмі радянська героїка показана в повний зріст.

Усі енкавеесники ділові, підтягнуті, цілеспрямовані. Москва велична, біла і красива. Зіграний Данілою Козловскім головний герой Єгор Дорін – радянський патріот, боксер і без-п’яти-хвилин-Зорро, що, захищаючи дівчинку, кладе на асфальт трьох бешкетників; запишнений своєю роботою в органах; не боїться самому Берії сказити у вічі правду-матку. А в другій (!) головній ролі – придворний лакей від кіно Фьодор Бондарчук (прикметно, що, хоча батько в нього був українцем, він не цурається стрічок, де звучить слово «хохол»). До речі, інший українець Олексій Горбунов грає тут фашистського зв’язкового. За всього цього, якщо не брати окремі фактичні огріхи: використання назви КДБ, хоча вона з’явилася через 13 років після означених подій, кліпання очима при пострілі, хоча штатні енкавеесники не могли цього робити, цей фільм – міцний жанровий приклад, для якого безсумнівною спиною Атланта є текст із захопливо-закрученим детективним сюжетом... Овець пошматовано, але вовк залишився ситий.

Читайте також: Світанок мерців




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.