Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 квітня, 2012   ▪   Надія Яремчук   ▪   Версія для друку

Прем’єра «Шаленої крові». Приборканню всі покірні

У Театрі російської драми імені Лесі Українки відбулася прем’єра спектаклю «Шалена кров» за одноіменною п’єсою Нуркана Ерпулата та Йенса Хілля. Німецьке видання «Театр хойте» назвав твір найкращою німецькомовною п’єсою 2011 року. В драмі йдеться про мораль та звичаї турецької общини Німеччини
Прем’єра «Шаленої крові». Приборканню всі покірні

До речі, найчисельнішої іммігрантської спільноти в країні та найменш інтегрованої. Молодий режисер та драматург Ерпулат, турок за походженням, розкриває порожнечу показової релігійності, яку заповнює самодурство, невігластво та приниження жінок.

Заповнити інтелектуальну пустку підлітків силується вчителька німецької школи для дітей-емігрантів з Туреччини. Дія відбувається протягом уроку німецької літератури. На часі – вивчення Шиллера. Проте марними є спроби донести ідеї великого романтика. Звичаєвість вулиці учні переносять і в стіни школи. Підлітки, спокушені розпустою, призвичаєні до хамства, життях яких протікає на крайній межі інстинктів, звичайно, не будуть дослухатися ані до послань письменника, ані до балаканини вчительки.

Вчителька-німкеня для них хвойда, однокласниця-турчанка – також хвойда, турчанка у хіджабі – не хвойда, проте й для неї хлопці знаходять лайливі слова – ніхто не дістане поваги у розлючених та нахабних. Так триватиме, допоки ідеали гуманізму не наблизяться до учнів, зрозумілими їм методами – через знущання та залякування.У пересварці між двома хлопцями вчителька дістає із сумки одного пістолет. Відтепер зброя вирішує все.


До речі, сюжет п’єси запозичено з французького фільму “La Journée de la jupe” 2008 року (в українському прокаті – «Останній урок»), де вчителька школи одного з проблемних районів терпить горе-школярів, аж поки знаходить пістолет у одного з них. Але поки зброя надійно схована (говоримо зараз про виставу) глядачу відведено час, аби відчути усю непринадність середовища – лайка, штовханина, увага підлітків розпорошена між клацанням телефону та мацанням дівчат. Відверто вульгарні дії та слова звучать доволі радикально на сцені Театру російської драми, оплоту манерної вишуканості для багатьох. Школярів грають молоді актори-студенти університету імені І. Карпенка-Карого. Невсипучий темперамент та шаленство юної крові не втихомирюються ні на мить. А й справді, грають, ніби під дулом пістолета режисера.  


Молодим акторам під керівництво режисера Алли Рибікової випало працювати з високо майстерним текстом та досить складними ролями. По-перше, п’єса про культурне середовище, що є лише приблизно нам зрозуміле – турки-мусульмани та ще й в німецькій еміграції. По-друге, автор використовує прийом вставної розповіді, що змушує актора вибудовувати героя всередині існуючого персонажа почасти, звертаючись до Брехтівського ефекту відчуження.

«Людина грає лише тоді, коли вона у повному значенні слова людина, і вона буває людиною лише тоді, коли грає», цитуючи Шиллера, вчителька з пістолетом у руках спочатку наказує всім лягти на підлогу, а потім, черзі виходячи,  розігрувати сцени з п’єс «Розбійники» та «Підступність і любов». Герої, життя яких – гра інстинктів, лише у грі й  здатні розуміти п’єсу, Шиллера, себе та світ навколо. Вони вчитуються у текст, а через нього вдивляються у власне життя, потім злякано відсахуються від новостворених персонажів, таким чином, можливо, вперше, діставшись до живого в собі.   


Присутність Шиллера у п’єсі підкреслюється суперечність жорстоких методів та благородної мети. З одного боку – клин клином вибивається, а з іншого – жорстокість породжує жорстокість. Герої Шиллера ставали на шлях злодійства в ім’я справедливості, проте зводили життя до єдиного сенсу – каяття, як то Карл у «Розбійниках». Епіграфом до «Розбійників» є слова Гіппократа: «Те, що не зцілюють ліки – вилікує залізо, що не виліковує залізо – вилікує вогонь, що не виліковує вогонь – вилікує смерть». До смерті, дякувати, у школі не дійшло. Виставляючи на голосування життя одного з учнів, на великий подив та невдоволення розшаленілої вчительки, підлітки таки проявляють здатність любити – вони залишають хлопцю життя.

Герметичність умов, де відбувається дія – закрита класна кімната, звідки нічого не чути, а на кінець ще й зізнання вчительки, що вона також туркеня, – турецька спільнота залишається у своєму гетто, допоки сама не вирішить власні проблеми.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Між заголовками у ЗМІ на кшталт «10 міфів про Шенгенську зону та перспективу безвізового режиму між Україною і ЄС» та «Україна дістане безвізовий режим з ЄС до літа — Юнкер», вісім років. Хоча насправді епопея візової лібералізації між Україною та Євросоюзом триває довше. Чому процес так затягнувся? Що відбулося за цей час? І чи стане надання Києву безвізу кінцевою точкою?
    23 березня, Анна Корбут
  • У березні 2017 року Україні вдалося забрати з окупованого Криму 12 своїх громадян, які відбували покарання в тюрмах півострова і в момент анексії опинилися в правовому вакуумі. Це лише мала частина заручників ситуації, адже таких в’язнів, за приблизними даними, може бути понад 3 тис.
    23 березня, Ганна Чабарай
  • Які протиріччя дестабілізують Північноатлантичний Альянс
    23 березня, Юрій Лапаєв
  • Багато людей не захоплюється чарами Києва лише тому, що мало їх знає. Щодня вони проходять повз будинки та церкви й зовсім їх не помічають, бо біжать у справах, про щось собі міркують, щось собі планують... Але якби ці звичайні перехожі почали думати про місто як таке, все миттю змінилося б. Дивлячись на будинок, можна уявляти, як у ньому жилося людям колись, задовго до твого народження. Ти не просто зачарований вигином вулиці — ти одразу відчуваєш її ритм. Ти розглядаєш місто, а воно розглядає тебе.
    23 березня, Софія Грабовецька
  • Чи цю війну, як і інші криваві сторінки, краще якнайшвидше забути — навіщо пам’ятати всі жахіття обстрілів, зраду близьких та втрату найрідніших?
    23 березня, Єлизавета Гончарова
  • З чого і як починалася історія української електроакустичної музики
    23 березня, Алла Загайкевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено