Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 березня, 2012   ▪   Оксана Щур   ▪   Версія для друку

«Жива бібліотека»: як прочитати маргінала

Долучитися до експерименту освоєння моделей соціальної комунікації можна, відвідавши проект «Жива бібліотека» у рамках Фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Тут пропонують поспілкуватися із представниками маргінальних соціальних груп: у каталозі заявлені: гей, лесбіянка, дівчина, що пережила депресію, чоловік, який відбув покарання у виправній колонії, трансгендер, мусульманин, міліціонер, ром...
«Жива бібліотека»: як прочитати маргінала

Іскра зацікавлення маргіналами – так можна означити те, що змушує пересічних громадян купувати жовту пресу, читати статті про приватне життя кінозірок, безхатьків та екстремалів, підтримувати розмови із випадковими знайомими по купе, в електричках і тролейбусах. Деколи випаде нагода почути справді оригінальні історії – і тоді трохи прочиняється завіса над невідомим.

Популярність формату «живої бібліотеки» можна пояснити, зокрема, й такою пристрастю до спілкування з незнайомцями, особистий досвід яких унікальний. Це дуже зручно й централізовано: одні люди приходять розповісти про себе, інші – дізнатися те, про що не наважувалися запитати.

Прелюдія етикету зводиться до мінімуму, так само, як і в читальній залі: потребуєш інформації і маєш підстави вірити написаному на обкладинці й анотації. Хоча, звісно, жоден каталог не дасть гарантії щодо справжнього змісту книжки й того, що її прочитають і зрозуміють так чи інакше.

Тож формат «живої бібліотеки» простий і відповідає відомій давно схемі: відвідувач ознайомлюється з каталогом та робить замовлення бібліотекарю; залежно від популярності книжки її видадуть одразу або поставлять читача в чергу. А далі – у вас є певний час для спілкування. Ображати книжку не можна, втім, це відомо з дитинства.

Люди-книжки виконують ролі відповідно до власного самовизначення. Це не актори, а волонтери проекту, які погодилися розповісти охочим про себе. Хтось потрапив сюди на запрошення друзів, які працюють на фестивалі, інших направила громада чи спільнота після запрошення до співпраці від організаторів фестивалю. А часом відвідувачі проекту так захоплюються форматом, що прохають побути книжкою – і їм не відмовляють. Кожна «людинокнижка» відкрита до прочитання і готова до найвідвертіших запитань.

Добору щодо того, чи відповідає людина заявленій ролі, немає. Тож стаються і курйози: так, анархофеміністка Женя назвала лише дві вітчизняні феміністичні організації – «Феміністичну офензиву» і «Ла Страда Україна», а на початку розмови запевнила початківців-читачок у тому, що феміністки аж ніяк не агресивні, вони не каструють чоловіків і не мають намірів цим займатися.

А от гей Єгор відверто відповідав на нескромні запитання про особисте життя. Виявилося, що у гомосексуалів такі самі проблеми, що й у гетеросексуальних дівчат: достойних представників серед чоловіцтва бракує. Загалом, геї та лесбіянки – це одні із найпопулярніших «книжок»; мабуть, гості заходу вирішили скористатися нагодою й отримати інформацію, яку зазвичай можна хіба нашукати на профільних інтернет-форумах. І хоча найчастіше першим звучить щось на кшталт «як ви стали отаким», проте потім зазвичай читач і книжка досягають розуміння і пересвідчуються у адекватності один одного. Також неабиякий ажіотаж здійняли такі книжки, як колишній в’язень та дівчина, котра пережила депресію.

Провокацій під час роботи «Живої бібліотеки» ще не ставалося. Читачі поводяться коректно, а деколи навіть не проти продовжити спілкування за межами проекту (принаймні я залишила контакти усім прочитаним книжкам, звісно, на їхнє ж прохання).

Єдина сутичка спалахнула, так би мовити, на книжковій полиці: запрошений до проекту кримський татарин, побачивши загальний каталог, відмовився презентувати власну ідентичність разом із гомосексуалами та й пішов геть.

А от представників мусульман це не зупинило: чоловік і жінка активно спілкувалися з охочими, відповідали на численні запитання і зрештою зібрали навколо себе юрбу зацікавлених. І така ситуація – теж показник, отриманий в результаті цього невеличкого експерименту соціальної комунікації.

Довідка:

«Жива бібліотека»–ініціатива данської неурядової організації «Зупини насильство» (Stop the Violence). Уперше захід був проведений 2000 року під час найбільшого у Північній Європі музичного фестивалю «Роскілде». Відтоді такі бібліотеки з'явилися у понад 40 країнах.

Мета «Живої бібліотеки» – боротьба зі стереотипами й упередженнями, що склалися в суспільстві стосовно певних груп людей: сексуальних, расових, національних та релігійних меншин, людей, котрі живуть закритими групами чи є прихильниками непопулярних ідей.

«Жива бібліотека» на Docudays UA працює під гаслом: «Не суди книжку за обкладинкою».

Загалом у каталозі близько 25 книжок, серед них: біженець, феміністка, мусульманин, лесбіянка, гей, ром, буддист, іноземний студент, колишній в'язень, правозахисник тощо.

Правила роботи «Живої бібліотеки»

– користування безкоштовне для всіх зареєстрованих читачів;

коли ви реєструєтеся, тим самим погоджуєтеся дотримуватися правил роботи «Живої бібліотеки»;

– усі книжки зазначені в каталозі, який можна погортати на стійці реєстрації;

– після того, як ви обрали книжку, зверніться до бібліотекаря, щоб узгодити час, коли ця книжка буде доступною;

– одночасно можна брати лише одну книгу;

– книжки можна резервувати, але не більше трьох за раз;

– читати можна наодинці, у колі друзів чи родини;

– повернути книжку необхідно не пізніше ніж за 45 хвилин цілою та неушкодженою;

– у «Живій бібліотеці» не буває дурних, незручних або гострих запитань; так само немає місця для образ – словесних чи фізичних;

– забороняється завдавати книжкам шкоди: виривати сторінки, розливати на них напої, малювати й писати на них та в будь-який інший спосіб принижувати їхню гідність;

– книжка має право припинити розмову в будь-який час, якщо читач порушує правила.

фотографії надані Фестивалем документальних фильмів про права людини DocuDays UA


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Кількість українських бранців на території Росії та окупованого Криму зростає, однак досі не налагоджено механізму переговорів про їх визволення
    28 березня, Станіслав Козлюк
  • Картина білої американської художниці, яка зображує загиблого чорношкірого підлітка, спровокувала бурхливу суперечку щодо того, чи має хтось право говорити про чужий травматичний досвід, а також вкотре спростувала філософську тезу, згідно з якою «автор помер».
    28 березня, Олена Кухар
  • Як комп’ютерні віруси зменшують боєздатність і чиє засоби убезпечитись від них
    28 березня, Юрій Лапаєв
  • Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.
    28 березня, Юрій Даценко
  • Франція досить боязко ставиться до надання безвізового режиму для України через проблеми власної внутрішньої політики.
    27 березня, Алла Лазарева
  • Перший заступник міністра закордонних справ України Вадим Пристайко розповів Тижню про нещодавні переговори, що відбулися в Парижі в рамках “нормандського формату”, на які несподівано не приїхали представники РФ.
    27 березня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено