Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
28 березня, 2012   ▪   Олена Максименко   ▪   Версія для друку

Чекаючи на якість

Тиждень дізнавався, як поліпшити організацію українських фестивалів
Матеріал друкованого видання
№ 12 (229)
від 22 березня, 2012
Чекаючи на якість
Фотогалерея: Де пофестивалити (зображень: 10)
28 березня - 1 квітня. Кінофестиваль екранних мистецтв 'Пілігрим' (Житомир, обласний телецентр). Фестиваль присвячений туризму: культурному, духовному, етнічному та екстремальному. Плануються зустрічі з мандрівниками, представниками екстремальних видів спорту, проводитимуться майстер-класи. Учасники представлять авторські роботи про подорожі у вигляді короткометражок і фотозвітів. 29 квітня - 2 травня. 'Середньовічний Хотин' (Хотин, Чернівецька область, Хотинська фортеця). Острівець, де середньовічний лад оживає в усіх його виявах: кінні дефіле, лицарські турніри, середньовічна музика, змагання лучників, фаєр-шоу та багато інших атракцій. Фестиваль нагадує, що казки і легенди це значно ближче, ніж можна уявити, адже насправді нічого не зникає безслідно. 10 - 13 травня. Fenrir Scottish Fest (Передмістя Києва). Чотири дні, присвячені шотландській культурі, максимально наблизять гостей до звичаїв і традицій цього народу. Музика, танці, військова справа, побут, розваги, національна кухня всі ці грані будуть розкриті в повному своєму колориті. Охочі відвідати фестиваль мають заздалегідь подбати про відповідне вбрання, адже дрес-код на заході також суто шотландський. 1 - 3 червня. Alfa Jazz Festival (Львів, пл. Ринок, Парк культури імені Богдана Хмельницького, вул. Валова). Уже вдруге місто Лева збирає шанувальників жанру. Програма концертів, що триватимуть до глибокої ночі, побудована таким чином, щоб охочі могли встигнути послухати всіх виконавців, гуляючи містом від однієї до іншої сцени.

Основним діагнозом українського фестивального руху є аматорство, адже за організацію беруться не фахові менеджери, а ентузіасти, що паралельно мусять заробляти на життя чимось іншим. Водночас ентузіазм – «наше все»: цю відмінність від західного менеджменту відзначила в українських колегах шотландська експертка Анджел Корні. Вона завітала до Києва разом з іншими фахівцями із Шотландії, Великої Британії та Німеччини, які взяли участь у Зимовій школі для фестивальних менеджерів, що закінчилася на початку березня. Захід став першим спільним проектом Ґете-Інституту та Британської Ради в Україні за весь час існування цих інституцій.

Читайте також: Байдужість держави змушує аматорів зберігати історичну спадщину

ДИЯВОЛ У ДЕТАЛЯХ

«Було дуже цікаво почути досвід західних фахівців, вони приїхали ніби з іншої планети! – ділиться враженнями Святослав Померанцев, президент Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. – У них усі механізми, про які ми мріємо, справно працюють... Я тут почув про такі важливі речі, як статистика, стеження за тим, хто приходить на захід, навіщо, аналіз того, як краще поділяти простір, на які зони для якої публіки, як ефективно працювати з рекламою...» На думку Святослава, усім нашим фестивальним менеджерам варто було би пройти навчання з основ управління та бізнесу.

Грамотний менеджер не має права нехтувати дрібницями. Точніше, дрібниць у цій справі немає взагалі. «Важливою складовою успіху є не лише якісні й знамениті виконавці, а й те, де ви поставите біотуалети (якщо це open-air) і попільнички, – вважає арт-директор багатьох джазових фестивалів Олексій Коган. – Для мене і моїх партнерів будь-яка подібна подія – це рівнобічний трикутник. Один бік – організатори, другий – музиканти, третій – аудиторія».

Так, негативний досвід може пригадати кожен, коли на дійствах open-air недостатньо дбали про прибирання відходів і територія швидко перетворювалася на суцільний смітник. Або коли на міжнародних літературних заходах «забували» організувати перекладачів для іноземних гостей, забезпечивши ними тільки українську сторону. Ложки дьогтю в діжці з медом трапляються повсякчас унаслідок недостатньо якісного планування або браку ресурсів. «Для нас немає доданків успіху, а є множники, – формує один зі своїх принципів продюсер Володимир Камінський. – Усі складові фестивалю – гроші, артисти, публіка – це не доданки, а множники, бо якщо один із них дорівнює нулю, то і результат буде нульовим».

Читайте також: Чому в Україні гальмує фестивальний рух

МІРИЛО РЕЧЕЙ

«Як ви дізнаєтеся, чи якісний вийшов фестиваль? Ви просто знаєте це! – впевнена Анджел Корні. – У Шотландії така насичена фестивальна атмосфера й велика конкуренція, що ми маємо виправдовуватися нескінченну кількість разів! Доводиться весь час переконувати людей, які надають нам ресурси, особливо коли йдеться про державно-приватне партнерство, щоб вони і далі нам допомагали».

«Є три найважливіші «інгредієнти» хорошого фестивалю: якість контенту, аудиторії та менеджменту, забезпечення того, щоб дійство відбувалося гладко і контрольовано, щоби був розписаний бюджет тощо. Припустімо, якщо у вас чудова художня програма з найкращими митцями, але при цьому глядачі змушені сидіти в холодному залі, або в брошурі не вказана адреса, або дійство почалося не в той час, враження в людей залишаться не найкращі», – каже Екхард Тіман, німецький експерт, що наразі живе і працює в Британії і є одним із шести продюсерів «Культурної Олімпіади» та фестивалю «Лондон-2012».

«Перше, на що слід зважати, – актуальність заходу, – додає Корні. – Йдеться не лише про фінансову складову, а й про його соціальне, економічне, культурне значення, тобто цінність, яку він становить для суспільства. З одного боку, ми маємо Единбурзький фестиваль, який щороку продає 138 тис. квитків (звісно, це лише одна складова успіху). З іншого – є п’ятирічний хлопчик, який вперше прийшов на маленьку імпрезу і сказав: «Це найкрутіше, що я бачив!» І яка міра якості найцінніша? Це залежить від того, хто запитує...»

На думку експертів, спеціальна підготовка потрібна не лише менеджерам, продюсерам та арт-директорам. Адже так чи інакше виставу творять двоє: актор і глядач. Давній театральний закон діє й у фестивальній справі – і тут постає питання якості публіки. «Найбільша проблема, пов’язана з концертом Г’ю Лорі (виступить у Києві 20-го червня. – Ред.), – те, що більшість людей прийдуть не послухати, які блюзи він виконує, а просто подивитися на Доктора Хауса», – іронізує Олексій Коган. Справді, якщо згадати фестивалі, особливо перші, ті самі «Шешори», то відсоток «випадкових» глядачів просто вражав! Добре, якщо такими гостями виявлялися місцеві бабці, які ще й бралися молодь навчати водити хороводи за традиційними канонами. Гірше, коли то були молодики на джипах, що заїхали суто «повисіти». Та й нині чимало фестивалів перетворюються на простір для дружньої тусовки, тоді як власне культурна програма відходить на другий план. Грамотна і цілеспрямована публіка – це розкіш, до якої також треба дорости.

Читайте також: Німі діалоги із сучасністю


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено