Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Тиждень святого Патріка в Україні

В межах Фестивалю нового ірландського кіно, Jameson Irishfest, що 15 березня розпочався в Україні зі столичного кінотеатру «Київ», пройшла одна з найцікавіших його частин: конкурсу кінопроектів Jameson Shoot’n’PLAY.
Тиждень святого Патріка в Україні

Суть конкурсу полягала в тому, аби за вісім днів зняти короткометражний фільм, хронометражем до 10 хвилин, у будь-який спосіб, жанр і на довільну тему, але з двома умовами — щоб у кадрі з’явилася чотирилиста конюшина і зйомка була актуалізована чи показом газети із числом, чи телерепортажем з показом дати ефіру, чи… словом, як до цього додумається режисер.

Та конкурс не був обмежений лише пропозицією повправлятися в професіоналізмі чи вигадливості — головною відзнакою за кращу роботу була обіцянка включити фільм лауреата до конкурсу ірландського фестивалю Galway Film Festival, член відбіркової комісії якого режисер-документаліст Падді О’Коннор був головою київського Jameson Shoot’n’PLAY. Заразом, лауреат отримав би право приїхати на фестиваль за кошт фестивалю.

Образ «чотирилистої конюшини» — досить вдало придуманий організаторами, бо є дуже багатомірний: це і ірландський символ, що є складовою любовного повір'я про жінку, яка таку конюшину з’їсть і закохається, і особливий варіант моделі італійської машини AlfaRomeo, Mito, названий  QuadrifoglioVerde, і брамінський символ кола, що, розділене на чотири частини, уособлює основні культурні центри навколо «даху світу».

Вимога ж актуалізації пов’язана зі зрозумілим підтвердженням часу зйомки. За цих умов було знято і надіслано 24 фільми, хронометражем від двох хвили, знятих і на 8-мегапікселевий телефон, і на професійні фотокамери Canonта Nikon. Цікаво, що роботи були зроблені не тільки в Києві, а й в Одесі. 16-го березня о 21.00 їх показали для всіх бажаючих, поруч з якими фільми оцінювало і професійне журі. І лауреатом стала киянка Ксенія Глазз за 10-хвилинний ігровий мелодраматичний фільм про любов «Як голуби».

Проте загалом важливий не вибір одного лауреату, а створення процесу фільмування, який в нашому лише на словах кінематографічному суспільстві є важливим, черговим каталізатором, здатним спонукати до діла режисерів-говорунів.

Конкурс Jameson Shoot’n’PLAY, що вперше проводиться в межах Фестивалю нового ірландського кіно, який у свою чергу проходить в Україні вже третій рік поспіль, це матеріалізація сенсу афоризму «під лежачий камінь вода не тече». Невеличка кількість учасників не є провалом проекту, навпаки — конкурс організувався миттєво, а відгуки у вигляді фільмів, що надійшли лише через 8 наступних днів після оприлюднення умов, — в той час, як на великі фестивалі фільми збираються протягом року! — є цілковитим успіхом. До того ж, правило «виграють одиниці» ніхто не заперечував.

Втім, треба зазначити, конкурс кінопроектів був тільки частиною Фестивалю ірландського кіно, і заздалегідь невеличкою, хоч і вельми значною. За рахунок кількості фільмів і їх різноформатності, цей фестиваль і можна назвати фестивалем, бо це «святкове дійство» стосується саме величини, глобальності кіноподії, яка в даному випадку представляє національну, ірландську, кінематографію у достатньому для її розуміння об’ємі та якості. За тиждень, який в акурат припадає на День святого Парика, головного святого-охоронця Ірландії, в Києві пройдуть кілька круглих столів з арлінськими кінематографістами, покажуть добірку з 30 короткометражних фільмів, що свого часу брали участь у фестивалі GalwayShortsNight, і десятку кращих на думку організаторів ірландських повнометражних ігрових фільмів 2011 року.

Із пересічних глядачів, хто не був особливо знайомий з ірландським кіно, і з ірландців знав лише Коліна Фаррелла, Брендана Глісона і Боно, гадаю, очі відкрив фільм 2009-го року «5 хвилин раю». Хоч знятий німцем Олівером Хершбігелем, він говорив вустами чудових ірландських акторів, Лайама Ніссона і Джеймса Несбітта, про одну з найбільших і найважчих проблем Ірландії, яка вже багато років бореться з окупацією Великобританії, і не завжди демократичними методами. Цей фільм примусив багатьох у світі подивитися на «зелений острів» іншими очима, а дивитися є на що, бо Ірландія є певним прикладом для малих кінематографій, які не мають величезних державних асигнувань і приватних кінофондів — система фінансування і творення кіно, на думку такого відомого «вчителя кіно», як американець Марк Тревіс, є показовою і дуже ефективною: за десять років вони зпромоглися налагодити виробництво фільмів, творення кадрів і фінансово і технічно привабливий спектр послуг для фільмування інших, наприклад, голлівудських режисерів. До того ж, основою режисерської науки в Ірландії є короткий метр, з якого кінематографісти починають і який є дуже популярним у ірландських і кінематографістів, і глядачів. І численні номінації на «Оскар» тамтешніх фільмів цьому є підтвердженням. З цього приводу у нас може налагодитися не погана дружба.

Після Києва Фестиваль нового ірландського кіно відвідає Одесу, Львів, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк і Вінницю.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як у німецькій економічній моделі переплелися добре й погане
    20 липня, The Economist
  • Як діалог між ученими та суспільством може порятувати від сучасного невігластва
    20 липня, Олег Фея
  • Масові безлади в Гамбурзі стали можливими через обсесивну політику німецьких урядів щодо правих. За відсутності альтернативи ліві безперешкодно розгорнули в Німеччині масштабну діяльність, зокрема й екстремістську
    20 липня, Анатолій Шара
  • Як розгортається скандал навколо зустрічі Дональда Трампа-молодшого з росіянами
    20 липня, Анна Корбут
  • Колективна відповідальність як основний аргумент адвокатів проти покарання колишніх бійців «Беркута»
    20 липня, Станіслав Козлюк
  • Гібридна війна передбачає досягнення воєнної мети невоєнними методами. Навіщо знищувати мегаполіси танками чи «Градами» й потім мати проблеми з відновленням і біженцями, якщо можна просто змусити мешканців добровільно подарувати «ключі від міста». Саме для цього Росія розгорнула безпрецедентну пропагандистську кампанію проти України, яка була успішною, але тільки частково, якщо згадати проект «Новоросія». Втім, попри тактичну поразку, РФ не зменшує своїх зусиль у стратегічному сенсі. Але тепер для повернення України під російський контроль використовуються дещо інші методи.
    19 липня, Юрій Лапаєв
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено