Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 березня, 2012   ▪   Спілкувалася: Олена Максименко   ▪   Версія для друку

Не без тарганів: книжка української письменниці стала відкриттям на літературній виставці у Вільнюсі

Іронічний детектив Лесі Ворониної (на фото ліворуч) «Суперагент 000» спричинив мало не фурор на цьогорічній виставці у Вільнюсі, щó є доволі рідкісною подією для української книжки за кордоном.
Матеріал друкованого видання
№ 11 (228)
від 15 березня, 2012
Не без тарганів: книжка української письменниці стала відкриттям на літературній виставці у Вільнюсі

Секретом успіху стало те, що твір особливо уподобали малюки й підлітки. Услід за чергою хлопчиків, які вишикувались по автографи до авторки, «Суперагерта 000» з-поміж тисяч інших видань вирізнили й місцеві телевізійники, після чого інтерес до нього зростав із лавиноподібною швидкістю. Письменниця поділилася з Тижнем спостереженнями щодо європейського досвіду представлення книжки та спілкування з литовським читачем.

У. Т.: Як ваш детектив потрапив до тамтешнього видавця?

– Мене запросили найбільше литовське дитяче видавництво Nieko rimto, що в перекладі означає «нічого серйозного», і його талановита натхненниця, художниця й письменниця Сіґуте Ах. Усе вийшло стихійно: торік мені до рук потрапив її твір «Амброзій, Мурчик і Янгол», і ми вирішили випустити його в щойно створеному дитячому видавництві «Прудкий равлик» у перекладі українською. Ця книжка – особлива, до речі, вона вже майже рік тримається в топах продажу Книгарні «Є». Минулої весни Сіґуте приїхала до Львова на зустріч із видавцями та читачами, там ми й познайомились. А потім, уже в Києві, злягла з грипом, а друзі, в яких вона мешкала, саме читали вголос мого «Суперагента 000» – іронічний детектив, пародію на всі трилери, детективи та бойовики з усілякими натяками, алюзіями і стьобом. Сіґуте лежала з температурою, пила калину-малину й чула, як її друзі над «Суперагентом» раз по раз вибухали реготом, тож почала вимагати, щоб їй переклали, про що йдеться. Мої оповідки їй сподобались. Nieko rimto вирішило видати книжку литовською до початку міжнародного Вільнюського ярмарку. Проблемою було знайти перекладача. Зрештою, ним виявилась Ірена Алексайте, відома перекладами зі слов’янських мов, для якої це був перший – з української.

Читайте також: Куди вказує золотий компас

У. Т.: Значний інтерес до книжки захопив вас зненацька?

– Я сприйняла як несподіванку, що для литовських читачів героєм став інтелектуальний і водночас неймовірно вразливий та закомплексований… тарган Едік, помічник головного персонажа, суперагента Гриця Мамая. Чому Едік зажив такого шаленого успіху – не можу сказати! Його навіть на обкладинку помістили.... Ну, ви знаєте такий закон: ідеальні герої рідко стають улюбленими, їх менш цікаво прописувати. Ту ж таки головну лиходійку, шефа міжнародної банди бабусю-ніндзю, яка вправно б’ється нунчаками і мріє заволодіти світом, зробити простіше, бо вона гротескова. Закомплексований тарган викликав симпатію публіки, а майстер авторської ляльки Олена Терехова створила цього героя і привезла його з собою на ярмарок. Загалом у Литві є великий попит на пригодницьку літературу. Дуже багато казок, фантастичних історій для молодших дітей, і значно менше саме пригод для хлопців. Мого «Суперагента» розбирали переважно хлопчаки від 8 до 13 років.

У. Т.: Як організовано книжковий ярмарок у Литві? Що з його досвіду варто запозичити українцям?

– 13-й Вільнюський книжковий ярмарок відбувався на околиці міста у велетенському виставковому центрі. Відвідувачів приїхало безліч, попри негоду. Там усе настільки зручно і грамотно облаштовано! Неймовірна кількість стендів, які легко знайти, у просторих залах, що перетікають одна в одну, є місця для відпочинку – комфортні крісла, міні-кав’ярні... Це місце, де люди можуть спілкуватися, немає тисняви, попри рекордну кількість гостей. Паралельно відбуваються зустрічі з авторами, автограф-сесії, майстер-класи. Певно, інтерактивні розваги, де діти й дорослі можуть самі зшити, розмалювати й виготовити палітурку для власної книжки, навчитися друкувати на старовинних друкарських машинах і навіть спробувати написати рядок шрифтом Брайля, – головна й найцікавіша «фішка» ярмарку. У Вільнюсі немає сум’яття, є час подумати, зосередитись. На цей захід навідувалися малюки й підлітки, так би мовити, «складного» віку, 11–13 років. Діти на книжковому ярмарку в столиці Литви – бажані гості, вони годинами мандрують між ятками, розмовляють із видавцями, ілюстраторами, письменниками, вибираючи свою книжку, й почуваються мало не шукачами скарбів.

У. Т.: Література якого штибу, окрім пригодницької, цікавить литовців?

– Дуже популярними є історичні книжки. Видають розкішні й надзвичайно дорогі альбоми з мистецтва, архітектури, етнографії... Багато перекладної літератури. Не помітила солоденьких «жіночих романів», усілякої яскравої кічухи, якої дедалі більше на наших ярмарках і в книгарнях. Хоча хтозна, може, просто вони її інакше оформлюють, якось маскують?.. (сміється). Бо як же без попси в нашому буремному й схибнутому на мильних серіалах світі?

Читайте також Сігуте Ах: «Нинішні діти мають перед собою велике випробування»

У. Т.: Наскільки успішно здійснюють у Литві книжкову політику? Чи сприяє держава розвитку видавничої справи?

– Видавці, письменники, художники – люди, чия діяльність пов’язана з книжкою, відчувають, що вони важливі й потрібні у своїй країні. Хоча наші литовські колеги й нарікають, що державної допомоги останніми роками поменшало – криза... Проте їхні труднощі, мені здається, не зрівнянні із проблемами наших літераторів. Я жодного разу не бачила такого щирого й уважного інтересу з боку наших зверхників до книжки, щоб на відкритті ярмарку були президент, міністр культури... А в Литві – це й справді подія загальнодержавного рівня.

У. Т.: Яким, на вашу думку, має бути на книжковому ярмарку державний стенд?

– Українського стенда на виставці представлено не було. А ось коли торік литовці завітали до Львова на виставку дитячої книжки, це був цілий десант! Приїхали найкращі художники-графіки, вони проводили майстер-класи для дітей, постійно тривало живе спілкування! У нас ніколи не було суперових українських стендів, які представляли б найкращі видання. Пригадуєте історію, що трапилася на Паризькому книжковому ярмарку кілька років тому, коли наші міністерські дами вирішили прикрасити жалюгідну книжкову ятку гіпсовими бюстиками Тараса Шевченка? («Какой очароватєльний котік... почьом? По трі євро? Что, ето Шевченко? Ну, всьо равно, завєрнітє штучкі трі...») Дуже простий рецепт хорошого книжкового менеджменту на міжнародних виставках (і не тільки): вигнати з Міністерства культури всіх дурнів, замінивши їх порядними, освіченими, талановитими людьми; добирати книжки не за принципом знайомств та «відкатів», а за реальною якістю. А ще, звичайно, піар-кампанія, зацікавлення журналістів, підготовка професійних перекладачів. Доки їх не буде, ми залишатимемося глухонімими в широкому світі, де панує колосальна конкуренція! Література – це бізнес. Тож ніхто не розкриватиме обіймів назустріч нашій літературі, хоч би якою «солов’їною» та «калиновою» вона була.

У. Т.: Які кроки бачаться актуальними для якісного представлення вітчизняного письменства за кордоном?

– Ми говоримо про популяризацію нашої книжки у світі, а тим часом відсутня її популяризація в Україні! Доки немає програми підтримки й розвитку книговидання на державному рівні, послідовної, розумної і добре фінансованої, доти книжкова справа розвиватиметься на рівні особистих контактів між видавцем та письменником.

Читайте також: Сто тисяч «Тузіків»




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.