Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
12 березня, 2012   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Pianoboy: Бродвей у кущах, рояль у небесах

Безглуздо часте вживання новоутвореного терміна «позитив» перетворило його на ознаку понтів та чергове PR-кліше. Але коли вести мову про творчість екс-клавішника «Океану Ельзи», Esthetic Educatiоn та Земфіри, Дмитра Шурова & Ко, саме воно одразу спадає на думку.
Pianoboy: Бродвей у кущах, рояль у небесах
Фотогалерея: Концерт Pianoboy у Києві (зображень: 12)

Неймовірна легкість, вишуканість, атмосфера свята – це аж ніяк не перебільшення, якщо застосувати всі ці епітети щодо останнього сольнику колективу Pianoboy у столичній «Арені». Пан Шуров у супроводі своєї сестри Ольги Шурової та Ліди Тутуоли на бек-вокалі, метра Макса Малишева за барабанами та басиста Миколи Кістєнєва видали трохи більше години справжнього PIANOпозитиву – клавішного асорті, яке за енергетикою, наповненням та формою понад усе нагадувало якісний бродвейський мюзикл. Де за всіма правилами жанру знайшлося місце веселощам, роздумам із хепі-ендом, і, певна річ, бездоганній техніці виконання та звуку. Відчуттю гарного вік-енду аж ніяк не завадила поламка під час виступу педалі для синтезатора у самого пана Шурова – він перевів це на жарти та й годі.

Не хочеться перетворювати звіт на осанну, але можна констатувати, що Pianoboy – це одна з найоригінальніших і свіжих музичних формацій України. І аж ніяк не заважає факт її російськомовності, адже це якраз той випадок, коли мова не відіграє жодної ролі, позаяк діє сила мистецтва. Варто зауважити, що аналогів такого формату ні в Україні, ні в більшій та багатшій Росії немає. Порівнювати з іншими музикантами Шурова доволі складно, адже у слов’янській мелофоніці таких прикладів катма. Здається, саме факт тривалого навчання лідеру гурту в Америці та Франції сформував його музичне мислення, тому якщо його й порівнювати, то хіба з Елтоном Джоном, Стіві Вандером, Телоніусом Монком, може, Елвісом Костелло тощо. Дмитро довго йшов до власного проекту, подолавши, за його власними словами, шлях від клавішника до піаніста.

Читайте також: Клавішник, що став піаністом

Дуже важко чітко визначити й безпосередній музичний стиль, в якому працює наразі Pianoboy. Це якесь феєричне поєднання соулу, джазу, євро-попу, біг-біту, фокстроту, блюзу, може навіть диксиленду у супроводі непересічних вокалісток гурту, які за рівнем майстерності можуть дати фору будь-якій з розкручених поп-дів української естради. Загалом це просто неповторний стиль Дмитра Шурова, який так щиро закоханий у клавіші, що в його гурті навіть немає гітариста. Що аж ніяк не заважає видавати на-гора дуже щільний саунд – там, де сам Шуров не встигає, на другому синтезаторі допомагає сестра Ольга. Отже, отримуємо на виході цілком нетиповий для наших музичних просторів продукт – американсько-джазовий за формою, російськомовний, утім, цілком український за духом. Pianoboy ламає стереотип про те, що українці наразі є нацією з не дуже-то витонченим музичним смаком.

На користь такого подолання стереотипів свідчило й нещодавнє отримання Pianoboy «Золотого диску» від «Нашого радіо» за дебютний альбом, який Шуров з колегами презентує лише наприкінці квітня, що також безпрецедентно для нашої музичної історії. Насамкінець залишається побажати йому не зупинятися та влаштовувати Бродвей в Україні й надалі.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Що не так з матеріалом New York Times про українського хакера і кібератаку на сервери Демократичної партії
    20 серпня, Юрій Лапаєв
  • Німеччина має тривалу історію культурної політики й упродовж років не сповільнює темпу в цій сфері, зокрема на міжнародній арені
    20 серпня, Ольга Ворожбит
  • Безпафосність і вершинні твори ХХ століття в атмосфері закриття сезону на центральних австрійських оперних сценах
    20 серпня, Анна Ставиченко
  • В інтерв’ю Тижню Рішар Ґальяно, один із провідних джазових акордеоністів сучасності, розповів про стиль нью-мюзет і роль ідентичності виконавця в музиці, а ще поділився спогадами про аргентинського композитора-легенду Астора П’яццоллу.
    20 серпня, Ганна Трегуб
  • Головна тема минулого тижня в донецьких ЗМІ — нові автобуси «Донбас», які були зібрані на донецькому Донгормаші. Про них розповіли місцеві телеканали й написали газети. На завод приїхав сам Захарченко, який із посмішкою шимпанзе сів за кермо автобуса й про­їхався з таким виглядом, ніби своїми руками збирав його із запчастин. Традиційно незграбна пропаганда «ДНР» піднесла подію як неймовірну перемогу й доказ «вставання республіки з колін». Ось тільки реальна картина, як зазвичай, відрізняється від тієї, що намалювали пропагандисти.
    20 серпня, Олександр Наумов
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено