Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
11 березня, 2012   ▪   Спілкувався: Ярослав Підгора-Ґвяздовський   ▪   Версія для друку

По той бік тиші

Майбутній повнометражний дебют режисера Мирослава Слабошпицького – стрічка про глухонімих, де розмови можна побачити, а не почути
Матеріал друкованого видання
№ 10 (227)
від 7 березня, 2012
По той бік тиші

«Плем’я» презентували на Берлінале-2012. Цей кінофестиваль для Мирослава майже рідний, адже його короткометражки (спочатку «Діагноз» 2009-го, а потім «Глухота» 2010 року) представляли Україну в конкурсній програмі. Майбутній фільм Слабошпицького – концептуально невербальний і цим новаторський: так у звуковому кінематографі ще не знімали, покладаючись лише на рухи, міміку та ситуацію. Імовірно, через це його погодилася підтримати відома нідерландська компанія SNG Film, що вже 30 років фінансує незалежних режисерів з усього світу.

Читайте також Скромне представництво українців на Берлінале

У. Т.: Почнімо з нагального. На якому етапі нині кінопроект?

– Цей етап називається financial: узгоджуємо всі можливі деталі з копродюсерами. Наш партнер – компанія ProntoFilm, яка буде й реципієнтом державної підтримки. Зйомки почнуться у вересні цього року. Зараз триває кастинг. Відшукати акторів для такого проекту дуже непросто: нам треба, з одного боку, знайти людей з акторськими навичками, а з другого – їх має «полюбити» камера. Власне, в нас уже є один актор, Василь Стьопкін, і уяви собі – він заслужений! Одного разу він брав участь у зйомках фільму грузинсько-українського режисера Бориса Небієрідзе й був затверджений на роль зі словами в московському Держкіно, притому що він, звісно, не говорив і говорити не міг, просто вправно ворушив губами, а інший актор його озвучував… Проблема з кастингом є ще й у віковому сенсі: за сюжетом у фільмі йтиметься про випускний клас інтернату глухонімих, тобто про молодь 18–23 років.

У. Т.: Розширити короткометражку до рівня повнометражного проекту є досить поширеним прийомом, навіть в Україні: брати Альошечкіни зняли «Синевір» на основі своєї «Говерли». Але як тобі прийшла думка збільшити «Глухоту» до меж «Племені»?

– Історія дуже довга. Ідея фільму мені спала на думку ще років зо 20 тому, коли я навчався в інституті, але навіяна була школою, що стояла навпроти інтернату для глухонімих. Із його учнями ми часом і бились, і грали у футбол, тож юнацькі спогади в мене досить багаті. Потім я подумав на їх основі зняти фільм. Знайшов повість Олександра Жовни «Експеримент» і його самого, прийшов із ним до тогочасного керівника нашого Держкіно Ганни Чміль. А потім сценарій Жовни перехопив Балаян, який і зробив свій фільм «Ніч світла», що не мав ані касового успіху, ані міжнародного визнання. Кілька років потому продюсер Володимир Тихий, готуючи проект «Мудаки. Арабески», запропонував мені що-небудь зняти. Кілька місяців я думав, їздив на натуру, заздрив тим, хто може, сидячи вдома, весь час писати в блогах, висмоктуючи ідеї з пальця. Врешті поставив запитання дружині: «А чому б не зняти про глухих?» Так народилася «Глухота». Її повнометражне продовження виникло спонтанно: в берлінському «Арсеналі» 2010 року на панельній дискусії я, не знаю чому, сказав, що готую про глухонімих великий фільм. Пам’ятаю, Володя Тихий у цей момент подивився на мене з неприхованим подивом...

Читайте також: У блакитній касці, у блакитній казці…

У. Т.: Як ти шукав гроші на такий непростий проект? Що казав потенційним інвесторам?

– І сценарій, і проект загалом я зробив, як-то кажуть, на коліні – перед комп’ютером. Я прихильник соціальних мереж – це справді благо, адже будь-яка зустріч забирає значно більше часу, ніж контакт в інтернеті. Тож я отримав листа від свого товариша, який, пропустивши «Глухоту» на Берлінале, просив переслати йому фільм. І тут виник фонд Губерта Белса, про який, що цікаво, я почув іще в 1990-х, коли на «Молодість» приїхав його представник і сказав на моє запитання про можливе фінансування, що з України вони посприяли б хіба лиш фільму Кіри Муратової. Але 2010 року я наважився переслати їм документи й отримав від них перші гроші (на розробку сценарію. – Ред.).

У. Т.: Як плануєш процес зйомок?

– За ідеями Санденса. Роберт Редфорд створив цей кіноінститут виходячи із фрази «немає нічого дорожчого за знімальний день». Бо левова частка бюджетів усіх стрічок формується з кількості днів, коли ти фільмуєш. Редфорд, розуміючи всю кінокухню та її проблеми, організував Санденс як майданчик для невеликих знімальних груп, які на ранчо в штаті Юта могли безкоштовно репетирувати. «Плем’я» довго проходитиме етап репетицій. Навіть на 11-хвилинній «Глухоті» їх було три – з повною викладкою, а сама зйомка тривала один день, щоправда від ранку до заходу сонця. Звісно, буде сторіборд (послідовність малюнків, що унаочнюють розвиток сюжету під час створення фільму. – Ред.), але це не більш ніж запасний варіант, до якого ти завжди можеш повернутися, якщо під час зйомок не вигадаєш чогось цікавішого. Я знімаю не мультик, тож мушу витягнути з актора потрібну емоцію.

У. Т.: Про глухонімих уже знімали кінокартини і Валєрій Тодоровскій, і Роман Балаян, й інші. Але всі мали концепцію. Можеш пояснити, якою буде стрічка, де ніхто не говорить?

– Пропускаючи все загальне, скажу, що глядач не помітить відсутність слів. Це буде фільм-пантоміма. Адже глухонімі «розмовляють» не тільки «пальцями» – в них рухаються губи й тіло. Звісно, ми не завжди зможемо вловити із жестів точну фразу. Тому й мусять бути репетиції – ми віднайдемо оптимальне співвідношення рухів і слів. Усе буде зрозуміло завдяки ситуаціям та універсальності історії: наприклад, бійка на задньому дворі школи супроводжуватиметься вказівними знаками, куди бити заборонено, і це робитиме такий собі рефері. Тобто рух буде головним, фізичної дії – багато. В артхаусі загалом мало слів. Згадаймо «Мед», який два роки тому отримав «Золотого ведмедя» Берлінале, або «Туринського коня» – Гран-прі Берлінського кінофестивалю 2011 року. В них найважливіше – це рух, а не слова, яких там майже немає.

Читайте також: Кіноцефал із гір

У. Т.: Коли стрічку буде закінчено? І чи означає отримання грошей від фонду Губерта Белса Роттердамського кінофестивалю, що ти повинен представити її саме там?

– Це означає, що по закінченні творення я мушу надати чорнову версію фільму до фонду, і все. Просто мені треба перед ними звітувати. Також, до нього звертаються відбірники багатьох кінофорумів – і Венеції, і Локарно, і Канн, і Торонто, а це вже може бути вигідно мені. В позаконкурсній програмі Роттердама «Спектр» я вже був, і формально «Плем’я» можна представити тепер у конкурсі. Але Роттердамський кінофестиваль не є нашою метою. Ми тільки готуємося до препродакшну, тому говорити про плани прем’єри – базікання. Це в нас так люблять робити: коли немає, про що сказати, а інформаційний привід потрібен, той чи той режисер або продюсер розповідає, що він відправив свій фільм на Берлінале, як і решта 20 тис. осіб. Це інфантилізм! Точно можу сказати: ми мусимо почати зйомки у вересні 2012 року в Києві, бо фільм починається з 1 вересня, лінійки й першого дзвоника останнього класу, продовжуємо взимку 2012–2013-го (нам потрібен сніг), і до літа 2013-го робимо постпродакшн і друкуємо копію. Все. Більше рахувати нічого не варто.

«ПЛЕМ’Я»

Режисер

Мирослав Слабошпицький

Киянин, син письменника Михайла Слабошпицького. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Зняв чотири короткометражки, першу («Сторож») – 1996 року, другу («Жах») – 2006-го. Третя («Діагноз») і четверта («Глухота») були представлені в конкурсі Берлінале. Фільми об’їздили десятки фестивалів. Працював на Національній кіностудії імені Олександра Довженка та на студії «Ленфильм» (Санкт-Петербург).

Сюжет

«Плем’я» є драматичною історією першого кохання глухонімого Сергія, який переходить в 11-й клас неблагонадійного інтернату для дітей із відповідними вадами. Водночас це історія ініціації підлітка, перша вимога відстояти себе й зародження першої ненависті. Сюжет побудовано на стосунках героя з однокласниками й дівчинкою Анею. У фабулі простежуються паралелі зі стрічкою «Школа» Валєрії Ґай Ґєрманіки.

Бюджет

14,5 млн грн

7 млн грн, тобто 50% загального кошторису, згідно із законом про кінематографію, виплатила держава. Другу половину покривають приватні інвестори. Сума зумовлена використанням кіноплівки, кількістю знімальних змін, а також залученням відомого голландського оператора Ріхарда ван Оостергоута.

Актори

Наразі режисер точно планує залучити на дві ролі Дмитра Сокола й Олександра Фомічева, які знімалися в короткометражці «Глухота». Третім затвердженим є професійний актор Василь Стьопкін, теж глухонімий. За плечима він має 30 років гри на сцені театру «Радуга», спеціальність – викладач сурдоперекладу. Веде шкільний драматичний театр, професійно займається педагогікою в спецшколах для глухих дітей. Нині сфера його зацікавлень – розвиток української рухової мови.

Читайте також: Які фільми отримають державну підтримку у 2012-му?


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Учені прогресують у виправленні геномів ембріонів людини
    19 серпня, The Economist
  • Лише кілька років тому на Шрі-Ланці припинилися бої. Ця країна-сад нарешті може спокійно жити й розвиватися, не думаючи про сепаратистів і теракти
    19 серпня, Ростислав Панічев
  • Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…
    19 серпня, Вікторія Малишева
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено