Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

«Прощання з пустелею» - новий фільм до 200-річчя Шевченка

Новому фільму про Шевченка – бути! Так можна підсумувати багаторічні розмови про створення фільму про великого поета і художника, що велися колишнім президентом і які реалізуються вже без його найменшого стосунку
«Прощання з пустелею» - новий фільм до 200-річчя Шевченка

 У вересні 2011 року розпочався конкурс кінопроектів, присвячений 200-річчю з дня народження Шевченка. 6 березня конкурс закінчився винесенням вердикту: переможцем і володарем 120 тисяч гривень грошового призу став сценарій відомого письменника, драматурга, кінорежисера, сценариста та телеведучого Олександра Денисенка «Прощання з пустелею»…

Власне, на конкурс кінопроектів було подано 33 тритменти (розширена сценарна заявка). Цікаво, що вони приходили під псевдонімом: такий метод анонімності зокрема існує вже 13 років на всеукраїнському конкурсі романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» і впроваджений з ціллю усунути можливі особисті, суб’єктивні уподобання членів журі щодо тих, хто бере участь у кінодраматургічних змаганнях.

Цілком слушний метод в наших плетених-переплетених павутинням корупції пенатах, хоча іменитість і значущість членів журі ніби то нівелювали будь-які сумніви. А в складі журі були кінокритик Володимир Войтенко, культуролог Вадим Скуратівський, режисер Андрій Дончик, драматург Богдан Жолдак і письменниця Оксана Забужко. Це поважне панство допустило до конкурсу 29 проектів, 3 з яких залишилися переможцями за результатами першого туру. На 15 лютого, термін подання літературних сценаріїв, з трьох зосталися двоє — сценарій Олександра Денисенка і сценарій журналіста, письменника та неодноразового учасника і переможця «Коронації слова» Олександра Гавроша «Історія одного доносу», і вже вони 5 березня в «Українському домі» у формі пітчингу змагалися за перемогу.

Пітчинг був несподівано багатолюдним, тривалим і резонансним, що очевидно демонструє зацікавлення мас-медіа, студентів, кінематографістів та звичайних смертних. Прямо протилежне, камерне вручення призів, які обрало вже інше журі наступного дня, мало підкреслено прагматичне забарвлення і в цьому була логіка. Історик українського кіно Любомир Госейко, режисер Володимир Тихий, директор фестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі та інші відомі люди, на друге місце (з грошовою відзнакою у 80 тисяч гривень) посадовило Олександра Гавроша. Причому, як з’ясувалося в кулуарах після нагородження, рішення не було одностайним. І це добре, бо означає певну інтригу в сценаріях і наявність протиріч, а саме вони, протиріччя, і є складовою будь-якої драматургії з конфліктом у центрі.

Досить невеликий призовий фонд не є бодай частковим фінансуванням процесу екранізації сценаріїв. Це свого роду перший внесок для розробки професійного варіанту на кшталт премії роттердамського фонду Хуберта Беллса (фонд надає допомогу у розмірі 10 тисяч євро). Потому літературний сценарій потрібно буде масштабно доробити чи навіть переробити і зробити з нього проект, доречний для пошуку продюсерів та джерел фінансування. Режисерська експлікація, кастинг та зйомки — це глибоке майбутнє для переможців конкурсу Благодійного фонду «Велика родина». Але фонд, що важливо, не закінчив свою роботу на етапі нагородження кращих з конкурсу — принаймні прозвучало запевнення у підтримці лауреатів і надалі. І треба сказати, підтримка буде їм дуже потрібна. Адже обраний сценаристами жанр та антураж, в якому розгортаються події, є досить дорогими: і Денисенко, і Гаврош, говорячи про Шевченка, вписують поета в історичну драму, а Гаврош навіть в історичний детектив, і розповідають про XIXсторіччя України та Росії з усіма їх фольклорними, етнографічними і політичними деталями, солдатами, князями та селянами, каретами, палацами і костюмами. Як правило, історично-костюмні драми є доволі дорогими на відміну від фільмів жахів, бойовиків чи комедій, які не потребують спеціальних декорацій і бутафорії. Тому сценарії «Прощання з пустелею» та «Історія одного доносу» мають небезпеку так і залишитися лише на папері. Зазначимо, що, в такому випадку, було б шкода, бо на думку членів журі обидва лауреати «Проекту «Шевченко» варті уваги глядача.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.