Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
1 березня, 2012   ▪   Марічка Паплаускайте   ▪   Версія для друку

Два дні з життя Кшиштофа Зануссі

Польський кінорежисер заощаджує електроенергію, пише п’єси ночами та вважає, що українцям пощастило з Януковичем
Два дні з життя Кшиштофа Зануссі
Фотогалерея: Два дні з життя Кшиштофа Зануссі (зображень: 14)

Сьогодні вночі закінчував п’єсу, яку мені замовив санкт-петербурзький театр імені Товстоногова. Хотів дописати одне речення, але ви приїхали, і я його забув. Тепер буду намагатися вловити знову, - такими словами зустрічає гостей зі Львова польський кінорежисер, сценарист і викладач Кшиштоф Зануссі.

Він зняв понад сорок кіно- і телефільмів, багато з яких удостоєні вищих нагород найбільших міжнародних фестивалів, написав десятки сценаріїв спеціально для провідних драматичних і оперних майданчиків Європи. І сьогодні, у свої сімдесят два роки, Кшиштоф Зануссі досі має напружений графік роботи. Він знімає фільми, пише сценарії й видає книжки, та, як справжній мораліст, далі вчить молодих людей не лише професії, а й життя. Гостинний маєток Зануссі, розташований у п’ятнадцяти кілометрах від Варшави, давно став легендою: тут створюються сценарії і знімається кіно, проводяться репетиції та майстер-класи, на один з яких пан Кшиштоф і запросив студентів та викладачів магістерської програми з журналістики Українського католицького університету.

«Вільна країна визнає свої помилки»

Разом із господарем нас зустрічають його дружина, художниця й архітектор пані Ельжбета, та восьмеро їхніх собак. Дорогою до будинку пан Зануссі розповідає, що нині болісно прощається зі старим помешканням у столиці.

Складно мати два будинки – навіть книжку якусь неможливо знайти. Звідси недалеко до Варшави, тому вирішили переїхати сюди. Щойно перевезли речі, тому тут ще трохи занедбано. Той будинок буду здавати в оренду, лиш одну кімнату собі залишу. Нелегко прощатись з домом, де пройшли найкращі роки життя, - ностальгічно говорить режисер.

Проходимо до будинку. Одразу вражає кількість старого взуття, яке рівненькими рядами складено у передпокої, скидаючись на декорації до фільму післявоєнного періоду. Далі йдемо у величезний зимовий сад – тут пан Кшиштоф найчастіше приймає гостей. Прохолодне просторе приміщення висотою в два поверхи із вікнами від підлоги до стелі та темно-зеленими стінами заповнене безліччю дрібничок. Повсюди живі квіти, поряд із каміном стоїть великий круглий дерев’яний стіл. Старовинне фортепіано й сейф XIX століття, як і всі інші вільні поверхні, заставлені безліччю різноманітних статуеток, фотографій, світильників. Більше двадцяти стільців та крісел, вкритих різнобарвними трохи потертими покривалами, заохочують присісти і почати бесіду. Всі ці речі розставлені в кімнаті хаотично та створюють трохи химерну, але, без сумніву, творчу атмосферу.

Поки ми заворожено розглядаємо кімнату, пан Зануссі починає майстер-клас. Він говорить про різницю між східними й західними слов’янами, заперечує занепад моралі у суспільстві та згадує роки, коли багато хто у Польщі був змушений вести подвійне життя. 

Коли всі бідні, мораль виглядає зовсім інакшою. А коли багатіють, стає дуже легко поводитись порядно. Я бачу, як у західних країнах люди вважають неприпустимим обманювати податкову. Ми теж до цього  приходимо. Кого я обманюю: себе, своє суспільство? Податки треба платити, якщо вони справедливі, - каже режисер. - У 1981 році комуністичний уряд запровадив у нас військову диктатуру, аби припинити процес демократизації суспільства, який почався із створенням «Солідарності». В цей час я знімав кіно у Франції, і думав, що вже не повернусь до Польщі. Декілька років жив там, мені навіть пропонували громадянство, але я відмовився. Згодом повернувся сюди, та податки й досі плачу у Франції.

Пан Кшиштоф звертає увагу, що різниця між українцями та поляками має глибоке коріння.

Ми з вами дуже різні. Коли я вчився у школі, батьки вже з першого класу казали: «Викладачі історії, літератури, географії кажуть неправду, а ти маєш знати, як було насправді. Вчи, як було, а в школі говори те, що вони хочуть почути». В сімдесяті роки у Польщі було непорядно і неприпустимо приймати в себе вдома членів партії. Я як режисер не міг працювати, тому що, якщо залучав хоч одного партійного актора, всі інші відмовлялись брати участь у зйомках. Останні роки ми з вами жили не паралельно. І це, звісно, не ваша вина, що ви потрапили до складу Радянського Союзу, а ми були тільки сателітами й мали трохи більше свободи. І в нас не було страшних тридцятих років, як у вас. Між двома світовими війнами ми жили більш-менш вільно й поводили себе не дуже добре щодо вас. Зараз ми це нелегко, але визнаємо. Вільна країна визнає свої помилки. Не визнають принижені. Величезна різниця між нами ще й у тому, що до вас свобода й незалежність прийшли зверху, а ми самі всього домоглися, ніхто нам цього не дарував. Ми готувались до свободи довгі роки, - ділиться власними спостереженнями Кшиштоф Зануссі.

Він продовжує екскурсію будинком. Ступаючи на сходи, що ведуть на другий поверх, одразу вимикає за собою світло в коридорі. Помічаємо, що в його оселі на стелях немає люстр – в усіх кімнатах лише світильники й торшери.

-  Ми вже зрозуміли, що найдорожче – це електроенергія, вода і газ. Ви теж скоро це зрозумієте, бо вже купуєте російський газ за страшними цінами, - говорить господар.

«Якщо це бестселер, віддай його служниці»

Стіни другого поверху прикрашають портрети пані Ельжбети та графічні картинки старої Вінниці.

Моя сім'я родом з Італії. А от родичі дружини мають українське коріння. Вони мали у Вінниці замок — аванпост проти татар. Ви мали бачити на першому поверсі родинне дерево - їх сім’я веде рід від Рюриковичів, - з поштивістю оповідає Кшиштоф Зануссі. -  До речі, предки дружини були патріотами й добре знали українську мову.

У кабінеті Зануссі два столи – другий щойно переїхав із варшавського будинку. Робоче місце кінорежисера та сценариста заставлене незліченною кількістю книжок. Під стелею спеціальна поличка для нагород.

Стільки років працював, аби отримати таку кількість металу, - жартує пан Кшиштоф.

 У книзі Зануссі «Пора вмирати» знаходимо аркуші з передмовою для українського перекладу видання, який має вийти найближчим часом.

Зануссі досить довго добирає фільми, які хоче показати нам. Далі проводить у власний кінозал. Тут іще холодніше, ніж в усьому будинку. Малесенька кімнатка без вікон, стіни якої – суцільні книжкові полиці. Проекційний екран опускається прямо поверх книг.

Я зняв більше сорока авторських картин, але, думаю, найкраща моя робота ще попереду, - говорить режисер перед тим як увімкнути проектор.

Дивимось уривки з документальних фільмів про релігію, де Зануссі постає у ролі експерта, кадри з фільму-експерименту над журналістами, які проходили відбір телеведучих, програму про самого режисера. Кшиштоф Зануссі коментує кожен продемонстрований епізод. 

У мене є фонд, який займається «зіткненням» (слово «діалог» ми не використовуємо) високої і низької культури. Ми говоримо відверто: низька культура названа популярною лише із ввічливості, аби когось не образити. Але ж низько - це низько і, навіщо тоді говорити «популярно»? Все, що популярно – це низько, і ніщо хороше не може бути популярним. Мій батько завжди повторював: «Якщо це бестселер, віддай його служниці». І це правда – ніщо, що продається добре, не може бути хорошим товаром, - запевняє режисер, який прославився елітарним кіно.

Змінюючи один фільм на інший, пан Зануссі розказує історію своєї поїздки до Ватикану:

Наш фонд хотів представити свою діяльність у Ватикані, але нам відмовили. Тоді я написав самому Папі листа про те, що хочу привести до нього танцівників хіп-хопу, які танцюють на вулицях по всьому світу, але з вікон папських кімнат їх не видно. І Папа погодився. Молоді хлопці танцювали перед ним на головах, а тоді він звернувся до них із промовою: «Якщо ціль того, що ви робите – це безкорислива краса, то це - чисте мистецтво. А якщо ви це робите для того, щоб бути відомими і багатими, то це вже мистецтво спотворене». Зранку мені дзвонив один священик, до якого звернулись батьки вуличних танцюристів. Батьки їх сварили, а Папа похвалив – і як тепер бути?!

«Путін – не справжній політик»

Наступного дня пан Кшиштоф влаштовує для нас екскурсію Варшавою. Напередодні ввечері ми говорили про різницю сприйняття часу різними народами, а зранку господар мав нагоду дорікнути нам, східним  слов’янам, недостатньою пунктуальністю. Та це не завадило спільним планам. Зануссі водив нас вузькими вуличками старої Варшави, в його розповідях було чути повагу до  співвітчизників, які після війни відродили вщент зруйноване місто.

Повернувшись у маєток, знову збираємось у зимовому саду. Після вечері з італійських страв, приготованих пані Ельжбетою, господар показує нам своєрідну книгу відгуків його гостей. Це товстелезний альбом, списаний словами вдячності та побажаннями. Ми залишаємо свій запис уже в третьому томі цієї книги, а пан Зануссі робить спільне фото.

Я почав вести книгу ще 1981 року, - говорить режисер. – І, знаєте, тут так багато записів, бо щороку мене відвідує близько ста людей звідусіль.

   При цьому сам Зануссі вдома проводить не так багато часу. Доказ цього – зібрання альбомів із фотографіями, по два-три на кожен рік. Пан Кшиштоф демонструє альбоми за минулий рік – фотокартки з репетицій, зйомок, показів, вистав, фестивалів, лекцій та зустрічей:

Це ми на Мальті, це – в Німеччині… Грузії… Білорусі… Італії… Росії… Словаччині…

Серед світлин помічаємо фото з прем’єр-міністром Росії Володимиром Путіним. Розмова переходить на політику.

Путін – не справжній політик, його поставив Єльцин, і він не знає, куди вести державу. Вам із Януковичем більше пощастило – він справжній бандит, який переміг серед бандитів, - без тіні жарту говорить польський кінорежисер.

Згодом до нас приєднується сусід і друг родини Зануссі - професор фізики Сільвестр Поровський. Вони з господарем сідають у глибокі червоні крісла, їх огортає тепле світло торшерів. Обоє ведуть невимушену розмову про дослідження у фізиці, про українських науковців, які «стільки наговорять, що нічого не скажуть», і про родину Шептицьких як доказ того, що дружба й щира любов між поляками та українцями можлива.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • «Це не популізм», — заявив Алессандро ді Баттіста з «Руху 5 зірок» (M5S), коли 5 червня з’явилися результати першого туру місцевих виборів в Італії. «Це не протест. Це хороша політика». Кандидат на посаду мера Рима від M5S Вірджинія Раджі набрала 35% голосів. Це найбільший прорив M5S після загальних виборів 2013-го, коли рух здобув чверть голосів.
    25 червня, The Economist
  • У розмові з Тижнем заступник генерального директора Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків з наукової роботи, мистецтвознавець Олена Живкова розповіла про тонку справу музейної атрибуції, яка розкриває секрети експонатів, про музейний аудит та особливості інвентаризації.
    25 червня, Ганна Трегуб
  • Як реформували правоохоронні органи в Польщі
    25 червня, Віталій Рибак
  • На початку війни я не мала жодних чітких уявлень, що буде і як. Колеги активно готували «запасні аеродроми» — місця, де перебудуть час страшних подій.
    25 червня, Яна Вікторова
  • Німецьке суспільство шоковане наслідками британського референдуму. Хтось оцінює збитки, хтось шукає нові можливості у хаосі.
    24 червня, Віталій Рибак
  • Франція спантеличена результатами британського референдуму. Попри недобрі прогнози, Париж відчайдушно сподівався на диво, якого не сталося. Прихильники ЄС закликають до найшвидшого пошуку нової моделі функціонування європейської спільноти, опоненти святкують перемогу.
    24 червня, Алла Лазарева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено